Ухвала

від 27.03.2014 по справі 821/3986/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3986/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Петропак» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Петропак» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ТОВ «Петропак» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012р. №0007612200 та №0007622200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством вимог п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача в наявності всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Сіятс» та ТОВ «Ельвєріс». Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. На органи ДПС не покладено повноважень щодо контролю за дотриманням цивільного, господарського законодавства України, а тим більше перевірки цивільно-правових відносин суб'єктів господарювання. В акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем не зазначено змісту конкретного правопорушення з посиланням на пункти і статті законодавчих актів, висновки ДПІ носять загальний характер.

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проти позову заперечувала, зазначивши, що ТОВ «Петропак» протиправно сформовано витрати та податковий кредит по операціях з ТОВ «Сіятс» та ТОВ «Ельвєріс», оскільки перевіркою встановлено безтоварність таких відносин. Угоди позивача по операціях з вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013р. позов ТОВ «Петропак» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Петропак» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 08.10.2012р. №1227/22-4 та наказу ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 08.10.2012р. №1038, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 08.10.2012р. по 10.10.2012р. посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Петропак» (код ЄДРПОУ 37049628) з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ТОВ «Ельвєріс» (код ЄДРПОУ 37100652) за травень, червень, липень 2011 року та ТОВ «Сіятс» (код ЄДРПОУ 37046433) за липень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №2125/22-4/37049628 від 11.10.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у травні-липні 2011 року та липні 2012 року, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 263250 грн., в т.ч. за травень 2011 року ПДВ в сумі 87120 грн., за червень 2011 року ПДВ у сумі 50152 грн., за липень 2011 року ПДВ у сумі 49808 грн., за липень 2012 року ПДВ у сумі 76170 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2-3 квартали 2011 року в сумі 215138 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що 30.04.2011р. між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Ельвєріс» укладено договір №300411 з перепакування продукції. При розгляді правомірності відображення у податковому обліку даних операцій встановлено, що від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт від 26.08.2011р. №1188/23-4/37100652 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ельвєріс» з питання правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року», акт від 20.02.2012р. №854/23-04/37100652 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельвєріс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.», акт від 26.01.2012р. №253/23-4/37100652 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельвєріс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.», згідно яких встановлено відсутність ТОВ «Ельвєріс» за місцезнаходженням; податковий кредит товариства сформовано виключно за рахунок підприємств, які не декларували відповідні суми податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; чисельність працюючих ТОВ «Ельвєріс» становить 1 особа. Фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Ельвєріс». У ТОВ «Ельвєріс» відсутні об'єкти оподаткування (відсутня передача товару (послуги) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до контрагентів-покупців за травень, червень, липень 2011 року.

13.05.2012р. між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Сіятс» укладено договір з надання послуг з перепакування №135. При розгляді правомірності відображення у податковому обліку даних операцій встановлено, що від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт від 20.09.2012р. №3801/22-9/37046433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сіятс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень 2012 року», яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Сіятс» та покупцями. Відповідно до поданих ТОВ «Сіятс» до ДПІ у Печерському районі м. Києва Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Крім того, операції ТОВ «Сіятс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Сіятс» до контрагентів-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. ТОВ «Сіятс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому у нього відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у липні 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що фактичне надання послуг у перевіряємому періоді ТОВ «Петропак» з боку ТОВ «Сіятс» та ТОВ «Ельвєріс» не є можливим.

24.10.2012р., на підставі акту перевірки №2125/22-4/37049628 від 11.10.2012р., ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 326240 грн. (у т.ч. за основним платежем - 263250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62990 грн.) та №0007622200, яким ТОВ «Петропак» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 215138 грн. (у т.ч. за основним платежем - 216138 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Петропак» про визнання недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано документів, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перепакуванню, а також з огляду на відсутність документів, по яких відбувалась передача товарів на пакування або з пакування, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, документів, з яких можливо встановити конкретних осіб, які безпосередньо пакували товари, і у контрагентів позивача контролюючим органом встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності, факту надання послуг з перепакування продукції для ТОВ «Петропак» у обсязі, який декларує позивач, тому висновки ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України є обґрунтованими, а прийнятті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення - законними. Колегія суддів погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як зазначалось вище, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з контрагентами ТОВ «Сіятс» та ТОВ «Ельвєріс». Зокрема, 30.04.2011р. між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Ельвєріс» укладено договір №300411 з перепакування продукції, а 13.05.2012р. між ТОВ «Петропак» та ТОВ «Сіятс» укладено договір з надання послуг з перепакування №135.

Податковий кредит позивача за травень, червень, липень 2011 року був сформований за рахунок постачальника послуг ТОВ «Ельвєріс», а за липень 2012 року - ТОВ «Сіятс». Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, про необґрунтованість формування ТОВ «Петропак» податкового кредиту за документами ТОВ «Ельвєріс» та ТОВ «Сіятс» свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у позивача приміщення (крім найманого офісу), трудових ресурсів, обладнання та витратних матеріалів для здійснення господарської діяльності, які він зобов'язаний був надати контрагентам, як виконавцям робіт з перепакування згідно договорів від 30.04.2011р. №300411 та від 13.05.2012р. №135, відсутність у контрагентів необхідних умов для виконання робіт (трудових ресурсів, обладнання тощо, транспортних засобів).

За змістом наявних в матеріалах справи договорів не зрозуміло про виконання яких робіт домовились сторони; відсутні суттєві умови для такого виду договору, як ціна роботи (або кошторис) чи способи її визначення, обсяг робіт, строки виконання робіт та кількість не визначені, не вказано місце надання робіт, послуг.

Надані ТОВ «Петропак» на підтвердження реальності договорів з ТОВ «Ельвєріс» та ТОВ «Сіятс» акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг) не відповідають вимогам, які пред'являються до первинних бухгалтерських документів, оскільки вони містять тільки загальну вартість послуг, не вказано переліку та найменування робіт, їх ціну за одиницю робіт, трудомісткість, відсутні відомості про кількісний обсяг послуг та залежність розміру цих послуг від будь-яких факторів, наприклад, від виду пакування чи перепакування, складності виконаних робіт. Додатків до актів з розрахунками вартості наданих послуг до перевірки не надано.

Акти виконаних робіт не містять місць розташування підприємств, у зв'язку з чим неможливо встановити де саме надавалися послуги по перепакуванню товару. Також, перевіркою ТОВ «Ельвєріс» та ТОВ «Сіятс» встановлено відсутність трудових договорів найманих працівників (на підприємствах чисельність працюючих складає по 1 особі), залучених до надання вищевказаних послуг, накладних, документів, підтверджуючих розрахунки із залученими робітниками. Доводів протилежного позивачем не надано ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій.

До перевірки та до суду ТОВ «Петропак» не надано документів, які б містили достатню доказовість виконання робіт по перепакуванню, зокрема, відсутні документи, по яких відбувалась передача товарів на пакування або з пакування; документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів; документи, з яких можна встановити конкретних осіб, які безпосередньо пакували товари, коло їх обов'язків, їх кількість, місце проведення робіт, кількість днів, протягом яких надавались послуги; відсутня інформація щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей до місця перепакування, їх складування, вантажно-розвантажувальних робіт; не надано документів складського обліку, перелік відповідальних осіб за облік продукції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п.2.1 вищезазначеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що наявні у позивача документи не є беззаперечними доказами отримання послуг, а тому не є достатньою підставою для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, а вартості послуг до валових витрат. Факт реальності надання послуг пакування ТОВ «Ельвєріс» та ТОВ «Сіятс» позивачу є недоведеним.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі встановлення факту протиправних дій платника податків, невизнання судами недійсними правочинів не є перешкодою для відмови у задоволенні позову.

Слід зазначити, що при поданні позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Петропак» посилається на відсутність підстав для проведення перевірки, однак вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо її призначення та проведення товариство при зверненні до суду не заявляло.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Петропак» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.