Постанова

від 11.03.2014 по справі 826/18701/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року справа № 826/18701/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0006382207, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0006382207.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно норм Податкового кодексу України вбачається, що платник податку на додану вартість має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів. Отже, вказує представник позивача, податкова накладна № 12 на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ в сумі 23 200,00грн. була видана контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг» 02.09.2011 року, а вантажно-митні декларації № 065481 на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ в сумі 255 585,35грн. та № 070608 на суму 794 563,26грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21грн. були отримані від контрагента-постачальника Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт 22.07.2011 року та 21.09.2011 pоку відповідно. Представник позивача вважає, що товариством дотримано строк включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Крім того, вважає позивач, та обставина, що в акті документальної планової перевірки за попередній період № 45.1-23-40-32956692 від 01.02.2012 року відсутня інформація про опис взаємовідносин з контрагентами-постачальниками: TOB «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo» є очевидною, оскільки товариством у той період не відображено суми податкового кредиту, право на який виникло у взаємовідносинах з вказаними контрагентами. Згідно зазначеного акту від 01.02.2012 року предметом перевірки позивача було питання дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року. В складі податкового кредиту за вказаний період позивач не відображав податкову накладну № 12 від 02.09.2011 року видану TOB «Хім Торг» і вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року та № 070608 від 21.09.2011 року від Фірми «Elmer Termelo». Отже, на думку представника позивача, під час проведення попередньої податкової перевірки позивач не зобов'язаний був надавати відповідачеві вищезазначені первинні документи, оскільки такі документи не відносились до предмету цієї перевірки.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд у судовому засіданні 11.02.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс», зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.05.2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32956692, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою АА № 635163 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій визначені види діяльності позивача за КВЕД, зокрема: виробництво пластмас у первинних формах; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.86-104)

На час розгляду справи ТОВ «Етиленсервіс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 22.05.2010 року (індивідуальний податковий номер - 329566926503), номер свідоцтва платника ПДВ - 100283994, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 01.11.2013 року № 319/1-22-07-32956692. (т.1 а.с.8-32)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ТОВ «Етиленсервіс» з ТОВ «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, а саме підприємства контрагенти поставляли товар - поліетилен, відповідно до умов договорів.

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що виходячи з акту попередньої документальної перевірки позивача № 45.1-23-40-32956692 від 01.02.2012 року, в ході якої перевірявся період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року, товариством не надано документи, які підтверджують господарські операції, на підставі яких були видані податкова накладна № 12 від 02.09.2011 року на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ в сумі 23 200,00грн. контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг» і вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ 255 585,35грн. та № 070608 від 21.09.2011 pоку на суму 794 563,26грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21грн. контрагентом-постачальником Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, оскільки інформація про ці первинні документи відсутня в зазначеному акті, а позивач не оскаржував акт в частині відсутності відповідних господарських операцій з такими контрагентами. Тому, відсутність інформації про взаємовідносини з вищенаведеними контрагентами-постачальниками в акті перевірки за попередній період свідчить про відсутність документів, які були б підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та про порушення позивачем п.198.3, 198.6, cт.198 Податкового кодексу України.

У висновках акту зазначено, що документальною плановою перевіркою встановлені порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 411 212,00грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 278 785,00грн. і за листопад 2011 року у сумі 132 427,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0006382207 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 514 015,00грн. з якої основний платіж 411 212,00грн. та штрафна санкція у розмірі 102 803,00грн. (т.1 а.с.7)

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Етиленсервіс» з ТОВ «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.ст.655, 656 цього кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Хім Торг» (Продавець) 21.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу поліетилену № 021/06/10, предметом якого є наступне, у відповідності з умовами договору Продавець продає, а Покупець купує продукцію на умовах, в асортименті та кількості, у строки і цінам згідно з додатками до договору. (т.1 а.с.77-79)

На виконання умов договору сторонами підписана видаткова накладна № РН-0000383 від 02.09.2011 року на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ 23 200,00грн. на отримання товару - поліетилен 10204-003 кількістю 8т. (т.1 а.с.81)

Зазначена видаткова накладна підписана представниками обох сторін із зазначенням найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ, посад, номерів та дат довіреностей на підставі яких був отриманий товар позивачем.

Крім того, ТОВ «Хім Торг» на товар який постачався позивачу виписана податкова накладна № 12 від 02.09.2011 року на суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ 23 200,00грн., яка надана позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та сума по якій включена останнім до складу податкового кредиту за звітний податковий період жовтень 2011 року. (т.1 а.с.80)

Представником позивача до матеріалів справи надана товарно-транспортна накладна № 383 від 02.09.2011 року на перевезення товару поліетилен 102 кількістю 8т з ТОВ «Хім Торг» на адресу позивача. (т.1 а.с.140)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Представником позивача до матеріалів справи надані платіжні доручення про перерахування товариством на розрахунковий рахунок ТОВ «Хім Торг» грошових коштів на загальну суму 139 200,00грн., в яких призначення платежу визначено як оплата за поліетилен. (т.1 а.с.147-152)

Також, між позивачем (Покупець) та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт (Продавець) 14.07.2010 року укладено контракт № 1407-10, предметом якого є наступне, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити поліетилен високої та низької платності, в асортименті та кількості зазначених в Специфікаціях до контракту і які є невід'ємною його частиною. (т.1 а.с.82-84)

На виконання умов контракту Продавцем поставлено позивачу товар та надані вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ 255 585,35грн. та № 070608 від 21.09.2011 pоку на суму 794 563,26грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21грн. (т.1 а.с.75, 85)

Крім того, сторонами підписані специфікації № 13 від 04.07.2011 року, № 15 від 25.08.2011 року. На переданий товар надані сертифікати якості, інвойси, дорожні відомість. (т.1 а.с.120-139)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Представником позивача до матеріалів справи надані платіжні доручення в іноземній валюті про перерахування товариством на рахунок Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» грошових коштів на загальну суму 289 240,00грн., в яких призначення платежу визначено як оплата за поліетилен згідно контракту № 1407-10 від 14.07.2010 року. (т.1 а.с.141-146)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд приймає до уваги, що ТОВ «Етиленсервіс» здійснює діяльність, зокрема, виробництво пластмас у первинних формах та оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Хім Торг» та Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» поліетилен в рідкій формі, позивач в подальшому використовував для виробництва високоякісної поліетиленової плівки, що підтверджується наданими представником позивача до матеріалів справи попереднімі калькуляціями вартості виробництва продукції. (т.3 а.с.39-95)

Виготовлену поліетиленову плівку позивачем реалізовано на адресу третіх осіб - контрагентам: ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Грейт Союз Україна», ТОВ «РМ Логістік», ТОВ «Завод «Конвектор», Фірма «Оніко», ПП «Джуліс», ТОВ «Будівельна Гільдія», ФО-П ОСОБА_2, ТОВ «КЖБК», ТОВ «Брілюкс», ПП «Акцепт», ТОВ «Схід Бізнес Центр», ПП «Господарник», ПП «Алпакс Плюс», ТОВ «Будмаркет», ТОВ «Белтім-Полімери», Манулі Україна ЛТД, ТОВ «Века Україна», ТОВ «Белтім», ПМПФ «Дедал», ТОВ «Камелія-РR», ОСОБА_3, ТОВ «СП-Біогран», ФО-П ОСОБА_4, ОСОБА_5, ФГ «Джерело-Г», ТОВ «Видавництво «Форт», ТОВ «ТДА», ПП НВФ «Компласт» на підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні та довіреності на отримання товару. (т.2 а.с.1-251, т.3 а.с.1-38)

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що від реалізації товарів, отриманих від ТОВ «Хім Торг» та Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», підприємство отримало дохід.

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Етиленсервіс» та ТОВ «Хім Торг» та Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

У відповідності до п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за жовтень та листопад 2011 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Хім Торг» та вантажно-митних декларацій Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», у зв'язку з придбанням товару. Крім того, податкові накладні виписані ТОВ «Магреб Україна», включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди. (т.1 а.с.203-236)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені видаткові накладні, податкові накладні, вантажно-митні декларації мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд вважає, що слід зауважити, що відповідачем не спростовано факт того, що податкова накладна, яка видана TOB «Хім Торг», оформлена належним чином та містить усі необхідні реквізити, передбачені нормами Податковим кодексом України, а операції з TOB «Хім Торг» підтверджені належними первинними документами.

Крім того, відповідачем не спростовано й факт належного оформлення вантажно-митних декларацій у взаємовідносинах з Фірмою «Elmer Termelo», факт сплати товариством сум податку на додану вартість при митному оформленні товару (відмітка на кожній з ВМД).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної, вересень 2011 року, контрагент позивача - ТОВ «Хім Торг» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку з 07.04.2008 року (індивідуальний податковий номер - 358472126547), що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому зазначене підприємство в спірному періоді мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.201.11 Податкового кодексу України у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платник податку на додану вартість має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

Отже, суд звертає увагу, що податкова накладна № 12 на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ в сумі 23 200,00грн. була видана контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг» 02.09.2011 року, а вантажно-митні декларації № 065481 на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ в сумі 255 585,35грн. та № 070608 на суму 794 563,26грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21грн. були отримані від контрагента-постачальника Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт 22.07.2011 року та 21.09.2011 pоку відповідно.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано строк включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Необхідно відмітити, що Вищий Адміністративний Суд України під час розгляду аналогічних адміністративних спорів дотримується однозначної позиції, згідно якої: «у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані» (ухвала ВАС України від 26 вересня 2012 року по справі № К-11305/10-С, ухвала ВАС України від 22 травня 2013 року по справі № К-41306/10, ухвала ВАС України від 28 жовтня 2013 року по справі № к/9991/76729/12).

Крім того, суд не погоджується з висновками акту перевірки про відсутність цих господарських операцій, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про те, що за результатами попередньої перевірки позивача, яка проводилась відповідачем в період з 12.01.2012 року по 25.01.2012 року та на підставі якої складено акт від 01.02.2012 року № 45/1-23-40-32956692, не була встановлена інформація про господарські операції позивача з TOB «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», на підставі яких були видані податкова накладна № 12 від 02.09.2011 року та вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року та № 070608 від 21.09.2011 року, та те, що акт попередньої податкової перевірки позивачем не оскаржено, з наступних підстав. (т.1 а.с.34-66)

Виходячи з тлумачення положень статті 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Як вбачається із акту податкової перевірки від 01.02.2012 року № 45/1-23-40-32956692 предметом перевірки позивача було питання дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року.

В складі податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року позивач не відображав податкову накладну № 12 від 02.09.2011 року видану контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг» і вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року та № 070608 від 21.09.2011 року від контрагента-постачальника «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft».

В акті документальної планової перевірки за попередній період № 45.1-23-40-32956692 від 01.02.2012 року відсутня інформація про взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками: TOB «Хім Торг» та «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», оскільки товариством у той період не відображено суми податкового кредиту, право на який виникло у взаємовідносинах з вказаними контрагентами.

Отже, суд погоджується з доводами представника позивача, що під час проведення попередньої податкової перевірки позивач не зобов'язаний був надавати відповідачеві вищезазначені первинні документи, оскільки такі документи не відносились до предмету цієї перевірки.

Суд зазначає, що відповідальність платника податків настає тільки в тому випадку якщо на момент перевірки суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами.

Крім того, позивачем не оскаржувались висновки відповідача, наведені в акті перевірки за попередній період, оскільки останнім не наведено у такому акті фактів заниження податкових зобов'язань у взаємовідносинах з TOB «Хім Торг» та «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», зокрема не наведено висновків стосовно безпідставності віднесення до складу витрат суми грошових коштів сплачених на користь останніх.

Крім того, відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України оскарження акту податкової перевірки є правом, а не обов'язком платника податків.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, ТОВ «Етиленсервіс» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Хім Торг» і Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.11.2013 року № 0006382207 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 514 015,00грн. з якої основний платіж 411 212,00грн. та штрафна санкція у розмірі 102 803,00грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача викладені в акті перевірки від 01.11.2013 року № 319/1-22-07-32956692, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Етиленсервіс».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.11.2013 року № 0006382207 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 514 015,00грн. з якої основний платіж 411 212,00грн. та штрафна санкція у розмірі 102 803,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова