Ухвала

від 31.07.2014 по справі 826/18701/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18701/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Мисник Н.В.

представника відповідача Пащенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етиленсервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006382207 від 18.11.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0006382207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етиленсервіс», зареєстровано як юридична особа, з 22.05.2010 зареєстровано як платник податку на додану вартість. Видами діяльності позивача за КВЕД є зокрема: виробництво пластмас у первинних формах; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

Так, відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року № 319/1-22-07-32956692.

Згідно з висновками даного акту, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Етиленсервіс» вимог податкового законодавства, зокрема: п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 411 212,00грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 278 785,00грн. і за листопад 2011 року у сумі 132 427,00 грн.

Вказані висновки мотивовані тим, що виходячи з акту попередньої документальної перевірки позивача № 45.1-23-40-32956692 від 01.02.2012 року, в ході якої перевірявся період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року, товариством не надано документи, які підтверджують господарські операції з контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг», яким виписано податкову накладну № 12 від 02.09.2011 року на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ в сумі 23 200,00грн. і контрагентом-постачальником Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, на підставі господарських операцій з яким видано вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ 255 585,35грн. та № 070608 від 21.09.2011 pоку на суму 794 563,26грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21 грн.

На думку відповідача, відсутність інформації про ці первинні документи та про господарські правовідносини з вказаними контрагентами в зазначеному акті перевірки за попередній період свідчить про відсутність документів, які були б підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. При цьому, відповідачем зауважено, що позивач не оскаржував акт в частині відсутності відповідних господарських операцій з такими контрагентами.

На підставі акту перевірки від 01.11.2013 року № 319/1-22-07-32956692, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.11.2013 року № 0006382207 яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 514 015,00 грн. з якої основний платіж 411 212,00 грн. та штрафна санкція у розмірі 102 803,00 грн.

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, при цьому виходив з того, що доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки від 01.11.2013 року № 319/1-22-07-32956692, не знайшли свого підтвердження.

Відповідач з таким висновком не погодився і подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за жовтень та листопад 2011 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної виписаної ТОВ «Хім Торг» та вантажно-митних декларацій Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», у зв'язку з придбанням товару. Крім того, податкові накладні виписані ТОВ «Магреб Україна», включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Хім Торг» (Продавець) 21.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу поліетилену № 021/06/10, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купує продукцію на умовах, в асортименті та кількості, у строки і цінам згідно з додатками до договору.

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано підписану сторонами видаткову накладну на загальну суму 139 200,00 грн. у т.ч. ПДВ 23 200,00 грн. на отримання товару - поліетилен 10204-003 кількістю 8 т., яку підписано представниками обох сторін із зазначенням найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ, посад, номерів та дат довіреностей на підставі яких був отриманий товар позивачем.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Хім Торг» виписана податкова накладна № 12 від 02.09.2011 року на суму 139 200,00 грн. у т.ч. ПДВ 23 200,00грн.

На підтвердження обставин перевезення товару, позивачем надано товарно-транспортну накладну № 383 від 02.09.2011 року на перевезення товару поліетилен 102 кількістю 8т з ТОВ «Хім Торг» на адресу позивача.

Судом вірно встановлено, що розрахунок за товар проводився у безготівковій формі, факт оплати підтверджується платіжними дорученнями згідно з якими на розрахунковий рахунок ТОВ «Хім Торг» було перераховано 139 200,00 грн., з призначенням платежу «оплата за поліетилен».

Також, між позивачем (Покупець) та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт (Продавець) 14.07.2010 року укладено контракт № 1407-10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити поліетилен високої та низької платності, в асортименті та кількості зазначених в Специфікаціях до контракту і які є невід'ємною його частиною.

На підтвердження реального здійснення господарської операції позивачем надано вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 на суму 1 533 512,10 грн. у т.ч. ПДВ 255 585,35 грн. та № 070608 від 21.09.2011 на суму 794 563,26 грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21грн.; специфікації сертифікати якості, інвойси, дорожню відомість, копії яких містяться в матеріалах справи.

На підтвердження факту оплати позивачем надано платіжні доручення в іноземній валюті про перерахування товариством на рахунок Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» грошових коштів на загальну суму 289 240,00 грн., з призначенням платежу «оплата за поліетилен згідно контракту № 1407-10 від 14.07.2010 року».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевірками не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду апеляційної скарги представник відповідача на такі не посилався.

В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що договори від 21.06.2010 № 021/06/10 та від 14.07.2010 № 1407-10 визнавався недійсним (фіктивним) в судовому порядку. Разом з тим, зміст господарських зобов'язань з поставки товарів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкової накладної, вересень 2011 року, контрагент позивача - ТОВ «Хім Торг» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку з 07.04.2008 року (індивідуальний податковий номер - 358472126547), а тому зазначене підприємство в спірному періоді мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом і не заперечується відповідачем, видами діяльності позивача за КВЕД є зокрема: виробництво пластмас у первинних формах; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля.

Придбаний у ТОВ «Хім Торг» та Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» поліетилен в рідкій формі, позивач в подальшому використовував для виробництва високоякісної поліетиленової плівки, що підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції.

Виготовлену поліетиленову плівку позивачем реалізовано на адресу третіх осіб, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні видаткові накладні та довіреності на отримання товару. Також судом встановлено, що від реалізації товарів, отриманих від ТОВ «Хім Торг» та Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft», підприємство отримало дохід.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що господарські операції між ТОВ «Етиленсервіс» та ТОВ «Хім Торг» та Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності позивача, матеріалами справи підтверджується їх реальність та відповідність дійсному економічному змісту для отримання доходу, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

Відповідно до ст.201.11 Податкового кодексу України у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, платник податку на додану вартість має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів.

Податкова накладна № 12 на загальну суму 139 200,00грн. у т.ч. ПДВ в сумі 23 200,00грн. була видана контрагентом-постачальником TOB «Хім Торг» 02.09.2011 року, а вантажно-митні декларації № 065481 на суму 1 533 512,10грн. у т.ч. ПДВ в сумі 255 585,35 грн. та № 070608 на суму 794 563,26 грн. у т.ч. ПДВ 132 427,21 грн. були отримані від контрагента-постачальника Фірми «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт 22.07.2011 року та 21.09.2011 pоку відповідно.

Отже, позивачем дотримано строк включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що відсутність інформації про наведені вище первинні документи та про господарські правовідносини з вказаними контрагентами в попередньому акті перевірки за попередній період (акт від 01.02.2012 року № 45/1-23-40-32956692) свідчить про відсутність документів, які були б підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Зі змісту вказаного акту, предметом перевірки позивача було питання дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції в складі податкового кредиту за цей період позивач не відображав податкову накладну № 12 від 02.09.2011 року видану TOB «Хім Торг» і вантажно-митні декларації № 065481 від 22.07.2011 року та № 070608 від 21.09.2011 року від «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft».

Суму податку на додану вартість на підставі вказаних податкової накладної та ВМД відображено позивачем у складі податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року, при цьому, як було зазначено вище, ним дотримано строк включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість позиції відповідача.

Підсумовуючи викладене апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який визнав протиправним та скасував спірне податкове повідомлення-рішення, при цьому виходив з того, що ТОВ «Етиленсервіс» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Хім Торг» і Фірмою «Elmer Termelo es Kereskedelmi Kft» Будапешт, а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етиленсервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006382207 від 18.11.2013 року - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено 04 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.