Постанова

від 25.03.2014 по справі 821/4608/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. 15 год.57 хв.м. ХерсонСправа № 821/4608/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1Я.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2013 року -

- №0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн.;

- №0003591702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, за штрафними санкціями у сумі 510,00 грн.;

- № 0003601702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 34144,49 грн. та за штрафними санкціями у сумі 17072,25 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, неправомірним висновком ОДПІ про зменшення суми витрат 147083,00 грн. без ПДВ, оскільки вартість послуг з перевезення вантажів контрагентами СПД ОСОБА_4, ПП "Махаон-9", ПП "Доля", TOB "Каховрефтранс" була оплачена позивачем у січні 2013 році, а тому вказана сума послуг не була включена до витратної частини підприємницької діяльності 2012 р. Позивач також вважає неправомірним висновок відповідача щодо виключення зі складу витрат вартість придбаного мобільного телефону, отриманих консультаційних послуг, передплату за газету "Приватний підприємець", так як ці витрати безпосередньо, пов'язані з здійсненням господарської діяльності позивача та відносяться до витрат операційної діяльності відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що протиправність рішення Каховської ОДПІ щодо застосування штрафу за не подання податковий розрахунок за формою звітності № 1 ДФ за 1 кв. 2012 року, оскільки ФОП ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників і тому не сплачує податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та відповідають вимогам податкового законодавства. Так, відповідач вказує, що перевіркою правильності визначення валового доходу за 2012 р. встановлено заниження задекларованих ФОП ОСОБА_1 доходів за 2012 рік на суму 166,52 грн. Крім того, встановлено також порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат суми 147083,33 грн., як така, що непов'язана з отриманням доходів, а також витрат у сумі 39833,34 грн., які не підтверджені подальшим їх використанням у підприємницькій діяльності підприємця. Відповідач також вважає правомірним висновки щодо зменшення ФОП ОСОБА_1 валових витрат за іншими обставинами, зокрема зменшення валових витрат на суму 241,17 грн., у зв'язку з тим, що відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на нарахування та погашення процентів банка за користування кредитом відносяться до фінансових витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю; зменшення валових витрат на суму 733,29 грн., що складає вартість мобільного телефону, оскільки малоцінні необоротні матеріальні активи не включаються до складу витрат, а підлягають амортизації; зменшення валових витрат на суму 3400,00 грн., оскільки сплата TOB " Рабен Україна" збитків за порушення умов договору не відносяться до затрат операційної діяльності відповідно до п. 140.3 ст. 140 цього Кодексу; зменшення валових витрат на суму 1 344,00 грн. грн., оскільки відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передоплата за газету "Приватний підприємець", комплект "Приватний підприємець"+бланки на 2013 рік у сумі 1344,00 грн. визнаються витратами наступного звітного 2013 р.; зменшення валових витрат на суму 12144,00 грн., що складаються вартість консультаційних послуг, оскільки не відносяться до адміністративних витрат та не пов'язані з отриманням доходу. Відповідач також вказує, що внаслідок неподання до ОДПІ податкового розрахунку за формою звітності №1 ДФ за 1 кв. 2012 року до позивача застосовані штрафні санкції відповідно до п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України. Відповідач також вказує на порушення приватним підприємцем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу в частині безпідставного віднесення у лютому місяці 2012 року до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 146,67 грн. за придбаний мобільний телефон, яке є суміжним з порушенням п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 25.08.2005 року виконавчим комітетом Каховської міської ради та перебуває на обліку платників податків в Каховській ОДПІ з 25.08.2005 р., а також зареєстрований в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва НОМЕР_5 від 31.08.2011 р.

Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено за кодом КВЕД 52.29. - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.77.4. ст.77 Податкового кодексу України, ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.07.2012 року №225/17-2/НОМЕР_2 ( далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є порушення:

- п.138.4, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34144,49 грн.

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 147,10 грн.

- пп.3.2.1 п.3.2 та п. 3.3 р. 3 Наказу ДПА України від 29.09.03 №451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф.№1ДФ) та порядку заповнення подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. №1ДФ)", п.3.2 і п. 3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. №1ДФ)", та у порушення п. 47.1 ст. 47, п. 49.18 ст. 49 та ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ приватним підприємцем допущено не повне відображення у поданій за формою 1 ДФ звітності даних про фактично проведені виплати фізичним особам - підприємцям за І квартал 2012 року та не подання до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків , а також сум нарахованого та утриманого з них податку за І квартал 2012 року.

На підставі вказаних висновків податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн.; №0003601702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 34144,49 грн. та за штрафними санкціями у сумі 17072,25 грн., №0003591702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, за штрафними санкціями у сумі 1020,00 грн., яке є предметом оскарження у даній справі в частині застосування штрафних санкцій в сумі 510,00 грн. у зв'язку з рішенням ГУ Міндоходів у Херсонській області від 08.10.2013 р. за №3566/7/21-22-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 34144,49 грн. та за штрафними санкціями у сумі 17072,25 грн., то суд встановив наступне.

Особливості оподаткування фізичної особи - підприємця, що перебуває на звичайній системі оподаткування, встановлено ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI ( далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5, 177.10 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. З 06 серпня 2011 року у зв'язку із змінами, внесеними до ПК України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з р. III цього Кодексу. До витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати згідно конкретного переліку цих витрат, наведених в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з акут перевірки, ФОП ОСОБА_1 згідно поданої до ОДПІ декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік (вх. №08.01.2013 р. за № 9083872729), задекларовано валовий дохід ( обсяг виручки) у сумі 4 082 505,71 грн., валові витрати в сумі 3989806,18 грн.

В ході перевірки ОДПІ встановлено заниження задекларованих ФОП ОСОБА_1 доходів за 2012 рік на суму 166,52 грн. та завищення задекларованих валових витрат на суму 204779,13 грн. внаслідок вчинення порушень, перелік яких наведений у наданому ОДПІ розрахунку заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34144,49 грн.

Щодо висновку податкового органу про донарахування позивачу валового доходу в розмірі 166,52 грн., то з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки ревізором-інспектором було встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 задекларованих доходів за 2012 рік на суму 166,52 грн. згідно додатку № 5 до акту перевірки.

Суд відмічає, що відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом ДПА України 22.12.2010 року №984, зареєстрованим в Мінюсті України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок №984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення.

Проте, викладений у акті перевірки зміст порушення не дозволяє чітко сформулювати підстави, з яких податковий орган вважає, що позивачем занижено валовий дохід на суму 166,52 грн.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що на вказане порушення вплинуло отримання ФОП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок суми коштів 1000,56 грн., яка складає вартість повернутого депозиту в сумі 1000,00 грн. та відсотків по депозиту в сумі 0,56 грн. Проте, представники відповідача не змогли пояснити суду, яким чином було розраховано збільшений позивачу дохід в розмірі 166,52 грн., оскільки за твердженням ревізора-інспектора вказана сума 1000,56 грн. є валовим доходом позивача, а ставка податку з доходів фізичних осіб відповідно до ст. 167 ПК України складає 15 % або 17 %.

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що сума депозиту 1000,00 грн., отримана на розрахунковий рахунок, задекларована у складі валового доходу 2012 р., що підтверджується зведеними відомостями про результати повноти обліку валових доходів ФОП ОСОБА_1, які задекларовані у 2012 р.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що спірна сума є сумою депозитного вкладу ФОП ОСОБА_1 згідно договору про депозитний вклад від 27.09.2006 р., а тому не може вважатися виручкою приватного підприємця та не відповідає ознакам доходу, визначеного п. 177.2 ст. 177 ПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу валового доходу в розмірі 166,52 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на положеннях податкового законодавства.

Щодо правомірності зменшення позивачу валових витрат в сумі 147083,33 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом при перевірки обсягів витрат ФОП ОСОБА_1, задекларованих за 2012 рік, встановлено неправомірне включення до складу валових витрат суму 147083,33 грн., яка складає вартість несплачених ФОП ОСОБА_1 послуг з вантажоперевезень, отриманих від перевізників СПД ОСОБА_4, ПП "Махаон-9", ПП "Доля", TOB "Каховрефтранс" згідно наведеному в акті перевірки переліку актів здачі-прийняття робіт, зокрема, по СПД ОСОБА_4 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4) загальна сума складає 36166,67 грн., ПП "Махаон-9" (код за ЄДРПОУ 34675499) загальна сума складає 46833,33 грн., ПП "Доля" (код за ЄДРПОУ 37171283) загальна сума складає 40000,00 грн., TOB "Каховрефтранс" (код за ЄДРПОУ 38368364) загальна сума складає 24083,33 грн.

На підтвердження вказаного висновку ОДПІ надано суду відомості про результати повноти обліку валових витрат ФОП ОСОБА_1 з контрагентами СПД ОСОБА_4, ПП "Махаон-9", ПП "Доля", TOB "Каховрефтранс" з зазначенням номерів та дат актів здачі - прийняття робіт, зміст операцій, маршрутів, загальних сум послуг, дат та сум їх сплати, а також додаток до акту перевірки " Зведені відомості про результати повноти обліку валових витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., відповідно яких встановлено, що по контрагенту СПД ОСОБА_4 загальна сума наданих послуг складає 436750,00 грн. без ПДВ, загальна сума сплачених позивачем коштів складає 393000,00 грн. без ПДВ, по ПП "Махаон-9" загальна сума наданих послуг складає 1079333,33 грн. без ПДВ, сума сплачених позивачем коштів складає 1013916,67 грн. без ПДВ, по ПП "Доля" загальна сума наданих послуг складає 989458,33 грн. без ПДВ, загальна сума сплачених позивачем коштів складає 1029041,67 грн., по TOB "Каховрефтранс" загальна сума наданих послуг складає 41583,33 грн. без ПДВ, сума сплачених позивачем коштів складає 17500,00 грн. без ПДВ. Отже, різниця між сумами отриманих послуг, вказаних в актах здачі-прийняття робіт, та сумами, сплачених послуг згідно банківських виписок, складає суму 147083,00 грн., яка на думку податкового органу вважає неправомірно задекларованою ФОП ОСОБА_1 сумою витрат у 2012 р.

В ході судового розгляду справи, при з'ясуванні з представниками відповідача та позивача питання щодо джерел формування вищевказаного переліку акті здачі-прийняття робіт по контрагентам - перевізникам, то представник відповідача пояснила, що оскільки Книга обліку доходів і витрат не містить інформації щодо підтверджуючих документів сум понесених витрат, тому перелік вказаних актів здачі-прийняття робіт був складений з журналу обліку господарських операцій книги ФОП ОСОБА_1, що не заперечувалось представником позивача.

Представник позивача заперечила факт включення зазначених витрат до складу валових витрат при заповненні декларацій про одержані доходи, оскільки у 2012 році сума транспортних послуг за вказаним переліком актів здачі-прийняття робіт дійсно не була оплачена ФОП ОСОБА_1, що свідчить про дотримання умов податкового законодавства при формуванні валових витрат приватного підприємця.

За змістом пункту 177.2. ст. 177 ПК України об'єкт оподаткування підприємця, тобто чистий дохід визначається як різниця між оподатковуваним доходом ( виручка у грошовій та негрошовій формах) та витратами (документально підтвердженими, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця та які безпосередньо стосуються отриманого доходу), тобто за касовим методом.

При цьому, до витрат підприємця включаються витрати у разі отримання доходу, якого дані витрати стосуються, та при умові, що витрати є як понесені, так і оплачені, тобто товари/ послуги слід не тільки отримати у постачальника, а й оплатити їх, а також передати покупцю.

Як вбачається з акту перевірки та з наданою позивачем розшифровкою валових витрат, задекларованих ФОП ОСОБА_1 у 2012 році, загальна сума задекларованої суми витрат складає 3989906,18 грн., у т.ч. витрати, пов'язані з отриманням послуг з вантажоперевезень, в сумі 3951041,67 грн. та інші витрати в сумі 38764,51 грн.

При цьому, сума витрат, пов'язаних з отриманням послуг з вантажоперевезень, 3951041,67 грн. включає в собі, у т.ч., витрати по спірним контрагентам СПД ОСОБА_4 в сумі 393000,00 грн. без ПДВ, по ПП "Махаон-9" в сумі 1013916,67 грн. без ПДВ, по ПП "Доля" в сумі 1032250,00 грн. без ПДВ, по TOB "Каховрефтранс" в сумі 17500,00 грн. без ПДВ, що відповідає даним ОДПІ та ФОП ОСОБА_1, відображеним у зведених відомостях про результати повноти обліку валових витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та є фактично сплаченими.

Для забезпечення правильного визначення оподатковуваного доходу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару, як це передбачено п. 177.10 ст. 177 ПК України. Дані Книги обліку доходів і витрат за квартал (рік) є підставою для заповнення Декларації про доходи, що підлягають оподаткуванню.

Враховуючи, що при визначенні завищення витрат підприємця відповідачем не було використано дані Книги обліку доходів і витрат, які є підставою для проведення перевірки обґрунтованості формування витрат, а з досліджених судом відомостей ОДПІ про результати повноти обліку валових витрат ФОП ОСОБА_1 з контрагентами СПД ОСОБА_4, ПП "Махаон-9", ПП "Доля", TOB "Каховрефтранс" не вбачається розбіжностей з даними розшифровки задекларованих валових витрат, наданої позивачем, тому суд приходить до висновку про неправомірне зменшення позивачу валових витрат в сумі 147083,33 грн.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 39833,33 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, то ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на загальну суму 39833,33 грн., яка складає вартість отриманих транспортних послуг від ПП "Махаон-9" на суму 13833,34 грн., СПД ОСОБА_4 на суму 7500,00 грн., СПД ОСОБА_6 на суму 14250,00 грн., ПП "Доля" на суму 4250,00 грн. без доказів подальшого використання вказаних витрат у господарській діяльності підприємця згідно переліку актів здачі - приймання послуг, на ведених в акті перевірки, та підтверджується відомостями ОДПІ про результати повноти обліку валових витрат ФОП ОСОБА_1 у розрізі вказаних контрагентів.

Так, в акті перевірки ОДПІ вказує, що позивачем отримано послуги з вантажоперевезень, які в подальшому не використані у господарській діяльності, зокрема -

- від ПП "Махаон-9" згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ- 000280 від 20.07.2012 року на загальну суму 500,00 грн. в т.ч. ПДВ 83,33, акта здачі - прийняття робіт № ОУ-0000016 від 20.01.2012 року на загальну суму 16 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 2683,33 грн.;

- від СПД ОСОБА_4 згідно акта здачі-прийняття робіт № 0000242 від 26.11.2012 року на загальну суму 9000 грн. в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.;

- від СПД ОСОБА_6 згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ-0000031 від 29.12.2012 року на загальну суму 17100,00 грн. в т.ч. ПДВ 2850,00 грн.;

- від ПП "Доля" згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ- 0000119 від 02.08.2012 року на загальну суму 5100,00 грн. в т.ч. ПДВ 850,00 грн.

Як зазначалось вище, що при визначенні завищення витрат підприємця відповідачем не було використано дані Книги обліку доходів і витрат, тому на вимогу суду позивач надав суду Розшифровку витрат, які внесені до даних Декларації про доходи, що підлягають оподаткуванню у 2012 році, відповідно до якої судом встановлено, що суми витрат по перевізникам СПД ОСОБА_6 та ПП "Доля", зокрема сума послуг 14150,00 грн. без ПДВ по перевізнику СПД ОСОБА_6 згідно акта здачі-прийняття робіт №ОУ-0000031 від 29.12.2012 року та сума послуг 4250,00 грн. без ПДВ по перевізнику ПП "Доля" згідно акта здачі-прийняття робіт №ОУ- 0000119 від 02.08.2012 року не приймали участь у формуванні валових витрат ФОП ОСОБА_1 у 2012 році. При цьому, відповідач не надав доказів щодо спростування вказаної обставини.

Проте, судом встановлено, що позивачем задекларовано та включено до складу валових витрат у 2012 році суми транспортних послуг по перевізнику ПП "Махаон-9" згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ- 000280 від 20.07.2012 року, акта здачі - прийняття робіт №ОУ-0000016 від 20.01.2012 року на загальну суму 13833,34 грн. без ПДВ та суми транспортних послуг по перевізнику СПД ОСОБА_4 згідно акта здачі-прийняття робіт №0000242 від 26.11.2012 року на суму 7500,00 грн. без ПДВ, при цьому, на вимогу суду позивачем не надано доказів щодо подальшого їх використання у діяльності позивача, що свідчить про відсутність законних підстав декларування вказаної суми витрат у складі витрат 2012 року.

З огляду на приписи пункту 177.2. ст. 177 ПК України, якими визначено включення до витрат підприємця лише витрати пов'язані з отриманням доходу, тому суд приходить до висновку щодо правомірного зменшення позивачу валових витрат на загальну суму 21333,34 грн. та протиправність висновку відповідача про зменшення позивачу валових витрат на загальну суму 18500,00 грн.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 241,17 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, то ревізором-інспектором зроблено висновок, що відповідно вимог п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати на нарахування та погашення процентів банка за користування кредитом відносяться до фінансових витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю, у зв'язку з чим приватним підприємцем завищено витрати на суму 241,17 грн.

Більш детально підстави, за яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаної норми Податкового кодексу України в акті перевірки не зазначені.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до п.п. 5, 6 Порядку №984 в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про завищення валових витрат в сумі 241,17 грн. викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, суд вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог цього Порядку.

При цьому, суд приймає до уваги надану на вимогу суду позивачем розшифровку складових частин задекларованих валових витрат у 2012 році, з якої встановлено, що у переліку " інші витрати" не передбачено таких витрат, як погашення процентів банку за користування кредитом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відомості акту перевірки про завищення суми валових витрат з вказаних підстав є припущеннями відповідача, а не достовірно встановленим фактом у зв'язку з чим висновок відповідача про зменшення позивачу валових витрат в сумі 241,17 грн. є неправомірним.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 879,95 грн., то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, що ФОП ОСОБА_1 у книзі обліку доходів і витрат, зареєстрованої Каховській ОДПІ 21.01.2011 року Реєстр. №23-М, віднесено до валових витрат суму 879,95 грн., що складає вартість придбаного у ТОВ "Мобілочка" мобільного телефону марки телефон LG GX300 згідно видаткової накладної № NН1-020157 від 08.02.2012 року на загальну суму 879,95 грн., в т.ч. ПДВ 146,66 грн. При цьому, вказано, що витрати на придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, до якого відноситься мобільний телефон вартістю менше 2500,00 грн., не відносяться до витрат операційної діяльності, тому фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування у разі придбання таких активів не має права включати їх вартість до складу витрат при визначенні чистого оподаткованого доходу.

Суд погоджується з вказаним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.177 ПК України, до переліку витрат фізичної особи - підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з р. ІІІ цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 ПКУ (п.138.1 ст.138 р. ІІІ ПКУ). При цьому, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст.144 - 148 ПКУ, з урахуванням п.146.11 і п.146.12 ст.146 та п.148.5 ст.148 ПКУ (пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 ПКУ).

Згідно з пп.145.1.6 п. 145.1 ст.145 ПК України малоцінні необоротні матеріальні активи, вартість яких менше 2500 грн, підлягають амортизації, зокрема, амортизація таких активів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

Отже, враховуючи, що витрати на придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, не відносяться до витрат операційної діяльності, а підлягають амортизації, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування у разі придбання таких активів не має права включати їх вартість до складу витрат при визначенні чистого оподатковуваного прибутку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо правомірного зменшення позивачу валових витрат на суму 879,95 грн.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 3400,00 грн., то суд встановив наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 відображено у книзі обліку доходів та витрат затрати у розмірі 3 400,00 грн., які складають збитки за порушення умов договору (пошкодження, порушення температурного режиму) при перевезенні товару згідно вимоги TOB " Рабен Україна " № 70/1 від 11.09.2012 року та вимоги № 98/1 від 31.10.2012 року. При цьому, зроблено висновок про те, що втрата товарів в межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат, передбачені п. 140.3 ст.140 Податкового кодексу України не відносяться до витрат операційної діяльності, тому приватний підприємець не має підстав відносити дані збитки до витратної частини.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо факту включення зазначених витрат до складу валових витрат при заповненні декларацій про одержані доходи, хоч для сплати відповідних платежів використовував кошти, які зберігались на поточному рахунку, відкритому у банку, що не суперечить діючому законодавству.

Перевіряючи вищевказані доводи сторін, судом встановлено, що книга обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1, зареєстрованої Каховській ОДПІ 21.01.2011 року Реєстр. №23-М, не містить запису позивача про віднесення суми 3400,00 грн. до валових витрат. При цьому, з наданого позивачем розрахунку складових частин задекларованих валових витрат у 2012 році судом встановлено, що позивачем задекларовано витрати, пов'язані зі сплатою TOB "Рабен Україна" страхування платежу відповідно до п. 4.3.1. договору на транспортне перевезення від 01.08.2011 р. за № ПО159, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та TOB "Рабен Україна", що підтверджується копією банківських виписок.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірне зменшення позивачу валових витрат в сумі 3400,00 грн., оскільки в ході розгляду справи відповідачем не доведено достовірність фактів, викладених в акті перевірки та не надано суду доказів спростування вищевказаних доводів позивача.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 1344,00 грн., то суд встановив наступне.

Як зазначено в акті перевірки, 08.11.2012 року ФОП ОСОБА_1 здійснено ПП ВБ "Володимир Дудник" передоплату за газету "Приватний підприємець", комплект "Приватний підприємець" + бланки на 2013 рік у сумі 1344,00 грн. При цьому, зроблено висновок про те, що в порушення вимог п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно якої виникненні витрати, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано дохід, приватним підприємцем безпідставно віднесено до витратної частини вказані затрати, що не стосуються звітного періоду.

Суд не погоджується з вказаним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, пунктом 138.8. ст. 138 цього Кодексу визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема: в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет - послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань.

З огляду на вищевказані норми ПК України, суд приходить до висновку, оскільки інші операційні витрати, у т.ч. передплата спеціалізованих періодичних видань, не входять до переліку витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тому є неправомірним висновок щодо порушення позивачем порядку формування витрат за рахунок сплачених сум передплати за спеціалізовані періодичні видання.

Крім того, судом встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат у 2012 році вартість сплаченої передплати за газету "Приватний підприємець" у сумі 642,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1777 від 20.11.2012 р. та наданим позивачем розрахунком складових частин задекларованих валових витрат у 2012 році.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неправомірне зменшення позивачу валових витрат в сумі 1344,00 грн., оскільки в ході розгляду справи відповідачем не доведено достовірність фактів, викладених в акті перевірки та не надано суду доказів спростування вищевказаних доводів позивача.

Щодо правомірності висновку ОДПІ про зменшення позивачу валових витрат в сумі 12144,00 грн., то суд встановив наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 укладено з СПД ОСОБА_7 договір про надання консультативних послуг № б/н від 01.07.2012 р. та відповідно до акта прийому - передачі виконаних робіт № 1/12 від 25.12.2012 року перераховано СПД ОСОБА_7 вартість послуг у розмірі 12 144,00 грн.,що підтверджується фіскальним чеком № 6872 від 20.12.2012 року. При цьому, зроблено висновок про те, що в порушення п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України приватним підприємцем безпідставно віднесено до витрат суму 12 144,00 грн., яка відноситься до адміністративних витрат та не пов'язана з отриманням доходу.

Суд не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, до переліку витрат фізичної особи-підприємця відносяться витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів та документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з р. III цього Кодексу. До витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати згідно конкретного переліку цих витрат наведених в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 138.10.2. п. 138.10. ст.. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Враховуючи, що вказані адміністративні витрати входять до переліку документально підтверджених витрат, що включаються до витрат операційної діяльності, тому на думку суду є неправомірним висновок відповідача про зменшення позивачу валових витрат в сумі 12144,00 грн.

При цьому, суд вказує, що відповідачем не заперечується наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів за фактом виконання договору про надання консультативних послуг № б/н від 01.07.2012 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 з СПД ОСОБА_7

Підсумовуючи вищевказані правові висновки щодо кожного епізоду порушень, встановлених податковим органом під час проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 3309,99 грн., виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що судом зроблено висновок про правомірність висновків податкового органу щодо зменшення позивачу витрат на суму 879,95 грн., яка складає вартість придбаного мобільного телефону, витрат на суму 21333,34 грн., яка складає вартість транспортних послуг без підтвердження їх подальшого використання у діяльності позивача, тому загальна сума задекларованого об'єкту оподаткування ФОП ОСОБА_1 у розмірі 92699,53 грн. підлягає збільшенню на неправомірно завищені витрати у загальній сумі 22066,63 грн., що загалом складає 114766,16 грн. При цьому, відповідно до ст. 167 ПК України обґрунтованість ставки ПДФО 15 % підтверджується наступним розрахунком 114 766,16 грн./ 12 міс.=9 563,85 грн., що є менше, ніж 10 кратний розмір м.з.п., а саме 10730,00 грн. Отже, з урахуванням ставки ПДФО у розмірі 15% від збільшеного об'єкту оподаткування 114766,16 грн., податок з доходів фізичних осіб позивача складає 17214,92 грн. ( 114 766,16 х 15 %).

Враховуючи, що сума задекларованого ПДФО позивача складає 13904,93 грн., а сума ПДФО, яка підлягає декларуванню складає 17214,92 грн., тому різниця грошового зобов'язання з ПДФО, яка є правомірно збільшеною складає 3309,99 грн.

Щодо висновку податкового органу про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 30834,50 грн., то суд вважає його таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 підлягає скасуванню.

В частині правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 про застосування штрафних санкцій у сумі 17072,25 грн., що складає 50% від визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 34144,49 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на приписи вказаних норм Податкового кодексу України суд вважає, що підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій у розмірі 50% є факт набуття узгодженості попередньо нарахованого грошового зобов'язання, при цьому Каховською ОДПІ не надано суду доказів щодо наявності вищевказаних підстав, а тому суд приходить до висновку про неправомірне застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від визначеного грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено правомірність визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 3309,99 грн. згідно податкового повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0003601702, тому правомірним буде застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від визначеного грошового зобов'язання, що складає 827,50 грн. (3309,99 грн.*25%).

При цьому, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за штрафними санкціями у сумі 16244,75 грн. (17072,25 грн. - 827,50 грн.) суд вважає таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 також підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн.

Як зазначено в акті перевірки, то в порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України приватним підприємцем у лютому місяці 2012 року безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 146,67 грн. за придбаний мобільний телефон у зв'язку з порушенням, зазначеним у п.2.2.2 акту перевірки. З огляду на зміст п.2.2.2 акту перевірки, то висновок податкового органу щодо відсутності у приватного підприємця права на віднесення до складу податкового кредиту суму сплаченого ПДВ у складі вартості сплаченого мобільного телефону, пов'язаний з відсутністю у приватного підприємця права відносити до складу витрат вартість придбаного мобільного телефону, оскільки він відноситься до складу малоцінних необоротних матеріальних активів і підлягає амортизації.

Нормативним обґрунтуванням вказаного висновку є порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2012 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ "Мобілочка" мобільний телефон марки телефон LG GX300 вартістю 879,95 грн., у т.ч. ПДВ 146,66 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № NН1-020157 від 08.02.2012 року, видатковою накладною № NН1-020157 від 08.02.2012 року, податковою накладною №1215 від 08.02.2012 р. Розрахунки за придбаний мобільний телефон здійснені з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1, що підтверджується банківською випискою за лютий 2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо реального вчинення даної господарської операцій та її оформлення вищевказаним переліком первинних документів, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд відмічає, що ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг), що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що є об'єктом оподаткування з ПДВ згідно із ст.185 ПК України, покупець фактично сплачує суму податку, оскільки вона включена у вартість предмета поставки, що підтверджується податковою накладною.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми ПК України, суд приходить до висновку, що право платника податків на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від права платника податків на віднесення вартості придбаного та сплаченого товару до витрат приватного підприємця, як об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, аналізуючи приписи вищезазначених норм Кодексу, законодавець передбачив, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, то податкова накладна є основним документом, що дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат з податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що позивач придбав мобільний телефон, як приватний підприємець, з метою його використання у господарській діяльності, то наявність у нього отриманої від ТОВ " Мобілочка" податкової накладної, є підставою для включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Досліджена у судовому засіданні податкова накладна № 1215 від 08.02.2012 р. на суму ПДВ 146,67 грн., якою задокументовано придбання позивачем мобільного телефону у ТОВ "Мобілочка", встановлено, що вона оформлена відповідно до вимог ст.201 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної". При цьому, суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на суму 146,67 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003591702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, за штрафними санкціями у сумі 510,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, то перевіркою повноти і своєчасності надання відомостей за Формою 1-ДФ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку за 1 квартал 2012 року, що є порушенням пп. 3.2.1 п.3.2 та п. 3.3 р. 3 Наказу ДПА України від 29.09.03 № 451 " Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. №1ДФ)", п.3.2 і п.3.3 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 " Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф. №1ДФ)", пп. 47.1 п. 47, 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та ст. 51 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності здійснює розрахунки з приватними підприємцями, виплачуючи їм доходи, які за ознаками доходу "157" повинні відображатись у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ).

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вказаних доводів відповідача, пояснивши, що вказана вимога податкового органу суперечить п. 1.2. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України 24.12.2010 року №1020, яким передбачено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме само зайнятих осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують виплачують, надають доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, оримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. Проте, ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності не використовує працю найманих працівників, що звільняє його від обов'язку подавати до податкового органу розрахунок за формою звітності № 1 ДФ за 1 кв. 2012 року.

Суд не погоджується з вказаним доводом позивача, виходячи з наступного.

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам. Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Згідно з пунктами 3.2., 3.6. вказаного Порядку у графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

У графі 5 "Ознака доходу" зазначається ознака доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. Ознака доходу визначається до нарахованого доходу. Якщо доходи виплачуються у звітному кварталі не в повному обсязі і їх остаточна виплата буде здійснюватись у наступних кварталах, ознака доходу в разі виплати повинна вказуватися відповідно до нарахованого в попередньому кварталі доходу. Щодо кожної фізичної особи потрібно заповнювати стільки рядків, скільки ознак доходів вона має. Згідно довіднику ознак доходів, наведених у додатку до цього Порядку, доход, виплачений само зайнятій особі, відображається у податковому розрахунку по ф. N 1ДФ під ознакою доходу "157".

Отже, судом встановлено, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) подається платником податків за наявності у його господарській діяльності ознак доходу, нарахованого як фізичній особі, так і при виплаті доходу іншому приватному підприємцю незалежно від того, підлягають оподаткуванню дані випали чи ні.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо правомірного висновку відповідача щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п.. 119.2. ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003591702 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, за штрафними санкціями у сумі 510,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність податкового повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 30834,50 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16244,75 грн. та приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки при поданні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.08.2013 року №0003581702, №0003591702, №0003601702, тому загальна сума майнових вимог складає 51947,24 грн., а сума судового збору за адміністративний позов майнового характеру складає 1720,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 172,06 грн., тобто 10% від суми судового збору.

Оскільки вимоги задоволені в частині грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями у загальній сумі 47809,75 грн., що складає 92,04% від загальної суми майнових вимог, тому розмір судового збору який стягується на користь позивача складає 35,11 грн. відповідно до задоволених позовних вимог з урахуванням сплати у сумі 172,06 грн. (172,06 грн. - (1720,50*(100%-92,04%))).

Керуючись ст.ст. 7-11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року № 0003581702 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 147,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 73,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 30834,50 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16244,75 грн.

У скасуванні податкового повідомлення-рішення від 08.08.2013 року №0003601702 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 3309,99 грн. та за штрафними санкціями у сумі 827,50 грн. - відмовити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 35,11 грн. (тридцять п'ять гривень 11 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 квітня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.2