Постанова

від 11.03.2014 по справі 826/17740/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року справа № 826/17740/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного

управління Міндоходів у місті Києві

про визнання незаконним та скасування податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року № 0001262204, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року № 0001262204.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що взаємовідносини, які були між ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» (ТОВ «БК «СТМ») та TOB «Будівельна компанія «Рембудтранс» (ТОВ «БК «Рембудтранс») на підставі первинних документів, не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Представник позивача звертає увагу суду на те, що на момент укладення та виконання договорів між позивачем і TOB «БК «Рембудтранс» та в момент проведення господарських операцій останній був зареєстрований платником податку на додану вартість та йому присвоєно податковий індивідуальний номер. Позивач вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання не мають жодного впливу на формування податкового обліку по спірним відносинам, як і претензії до контрагентів по попередніх ланцюгах постачання не мають жодного відношення до товариства та його господарської діяльності. Також, вказує позивач, на момент здійснення господарських операцій контрагент був належним чином зареєстрованою юридичною особою, а відтак вказаний суб'єкт господарювання на момент взаємовідносин з позивачем мав відповідну цивільну дієздатність. Позивач зазначає, що всі взаємовідносини які відбувались між позивачем і TOB «БК «Рембудтранс» підтверджені первинними документами, що підтверджує їх виконання, тобто носить реальний характер. На думку позивача, податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що перевірка позивача проводилася на підставі отриманої податкової інформації, а також відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження від 17.04.2012 року старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС в рамках кримінальної справи № 77-00199 порушена за фактом фіктивного підприємництва деяких підприємств за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України. Проведеними оперативно-розшуковими заходами виявлено ряд підприємств, серед яких було ТОВ «БК «Рембудтранс», яке за доводами представника відповідача, задіяне в злочинній схемі. Отже, на думку представника відповідача, ТОВ «БК «Рембудтранс» не здійснювало господарської діяльності підприємств, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Перевіркою ТОВ «БК «СТМ» зроблено висновок, що договори, які укладені між зазначеними підприємствами, відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, а тому є недійсними. Представник відповідача вказує, що відповідно до зазначеного, податкові та бухгалтерські документи по взаємовідносинах між ТОВ «БК «СТМ» і ТОВ «БК «Рембудтранс» не приймаються до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту ТОВ «БК «СТМ».

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «СТМ» відмовити в повному обсязі.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене та за згодою представників обох сторін, суд у судовому засіданні 12.02.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ», зареєстровано як юридична особа Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією 30.03.2009 року № 10711020000025607, ідентифікаційний код юридичної особи 36337072, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АБ № 335786 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд; штукатурні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.13-36)

На час розгляду справи ТОВ «Будівельна компанія «СТМ» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 09.06.2009 року (індивідуальний податковий номер - 363370726566), номер свідоцтва платника ПДВ - 200023804, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника ДПІ від 25.04.2013 року № 584 «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки», повідомлення про перевірку від 25.04.2013 року № 27/22-40, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «БК «Рембудтранс» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 16.05.2013 року № 897/22-40/36337072. (т.1 а.с.40-48, 90-92)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ТОВ «БК «СТМ» з ТОВ «БК «Рембудтранс» в жовтні - листопаді 2011 року, а саме ТОВ «БК «Рембудтранс» надавало послуги з будівельно-монтажних робіт на загальну суму 1 963 314,84грн. у тому числі ПДВ 327 219,14грн. відповідно до договорів підряду.

Для роботи відповідачем була використана постанова про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження від 17.04.2012 року старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС в рамках кримінальної справи № 77-00199, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва деяких підприємств за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України. Проведеними оперативно-розшуковими заходами виявлено ряд підприємств, серед яких було ТОВ «БК «Рембудтранс», яке за доводами представника відповідача, задіяне в злочинній схемі, а саме через рахунки вказаного підприємства, суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності), незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг. Згідно протоколу допиту свідка від 24.07.2012 року гр. ОСОБА_1, він зареєстрував ТОВ «БК «Рембудтранс» за грошову винагороду, в подальшому фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, статутний фонд не формував, будь-яких документів, які мали відношення до діяльності даного підприємства не підписував. Отже, як зазначено в акті перевірки позивача, операції з продажу товару та наданню послуг по ланцюгу ТОВ «БК «Рембудтранс» - ТОВ «БК «СТМ» порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є фіктивними. (т.1 а.с.108-120)

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «БК «СТМ» з ТОВ «БК «Рембудтранс», тобто здійсненні правочини, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

У висновках акту зазначено, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплати до бюджету на загальну суму 327 219,00грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 102 972,00грн., за жовтень 2011 року в сумі 28 464,00грн. та за листопад 2011 року в сумі 195 783,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 01.06.2013 року № 0001262204 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 409 023,75грн., з якої основний платіж 327 219,00грн. та штрафна санкція у розмірі 81 804,75грн. (т.1 а.с.37)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів виконання будівельно-монтажних робіт укладених з ТОВ «БК «Рембудтранс» в вересні - листопаді 2011 року, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту у розмірі 327 219,00грн. при відсутності фактичного надання послуг.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «БК «СТМ» та ТОВ «БК «Рембудтранс», мету придбання послуг, обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері надання послуг регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 63 «Послуги».

Відповідно до ст.901 цього кодексу, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Замовник, Підрядник) та ТОВ «БК «Рембудтранс» (Виконавець, Субпідрядник) укладено договори, а саме:

договір субпідряду № 09-09 від 01.09.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання та передання Підрядник роботи, а саме влаштування під'їзних доріг по об'єкту «Будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

договір про надання послуг № 013-9 від 13.09.2011 року за умовами якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги з роботи механізмів, в порядку та на умовах, визначених договором, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та їх оплатити;

договір субпідряду № 027-9 від 27.09.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується якісно та у встановлений договором термін виконати ремонтно-будівельні роботи по об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 5 корпус 3;

договір субпідряду № 1-11/1 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітного каркасу чотирьох поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах вулиць Вітрука-Бородія в м. Житомирі;

договір субпідряду № 01-11/2 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітної стіни ПС-10, ПС-12 по об'єкту: «Торговельно-побутово-розважальний комплекс на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної у Дарницькому районі, м. Києва»;

договір субпідряду № 01-11/3 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітного каркаса по об'єкту: «Багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на Київському майдані, 4 у м. Луцьку»;

договір купівлі-продажу товарів № 21-11 від 21.11.2011 року за умовами якого, Продавець (ТОВ «БК «Рембудтранс») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «БК «СТМ»), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в додатках (Специфікаціях) до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною договору. Сторонами підписана специфікація із зазначенням найменування, кількості та ціни товару у партії. (т.1 а.с.142-164)

На виконання умов перелічених договорів сторонами підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) за вересень - листопад 2011 року, видаткова накладна № РН-004 від 28.11.2011 року на суму 204 289,00грн. у т.ч. ПДВ 34 048,17грн., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000003 від 20.09.2011 року на суму 12 000,00грн., № ОУ-0000046 від 30.09.2011 року на суму 18 730,00грн., № ОУ-0000047 від 31.10.2011 року на суму 59 930,00грн., № ОУ-0000049 від 31.10.2011 року на суму 75 000,00грн., № ОУ-0000048 від 30.11.2011 року на суму 17 940,00грн., № ОУ-0000045 від 15.12.2011 року на суму 3 000,00грн. із зазначенням найменування наданих робіт та її характеристиками, ціною та сумою. (т.2 а.с.1-14)

Зазначені первинні документи підписані представниками обох сторін із зазначенням реквізитів Замовника і Виконавця, найменування послуг, одиниці виміру, вартості, прізвищ та посад представників сторін які їх підписали.

Крім того, ТОВ «БК «Рембудтранс» на наданні послуги та товар який постачався позивачу, були виписані податкові накладні № 6 від 14.09.2011 року на суму 15 000,00грн. у т.ч. ПДВ 2 500,00грн., № 29 від 30.09.2011 року на суму 584 100,00грн. у т.ч. ПДВ 97 350,00грн., № 28 від 30.09.2011 року на суму 18 730,00грн. у т.ч. ПДВ 3 121,67грн., № 26 від 31.10.2011 року на суму 59 930,00грн. у т.ч. ПДВ 9 988,33грн., № 27 від 31.10.2011 року на суму 75 000,00грн. у т.ч. ПДВ 12 500,00грн., № 24 від 31.10.2011 року на суму 11 707,92грн. у т.ч. ПДВ 1 951,32грн., № 25 від 31.10.2011 року на суму 24 147,38грн. у т.ч. ПДВ 4 024,56грн., № 23 від 28.11.2011 року на суму 204 289,00грн. у т.ч. ПДВ 34 048,17грн., № 35 від 30.11.2011 року на суму 109 720,40грн. у т.ч. ПДВ 18 286,73грн., № 34 від 30.11.2011 року на суму 126 234,50грн. у т.ч. ПДВ 21 039,08грн., № 36 від 30.11.2011 року на суму 17 940,00грн. у т.ч. ПДВ 2 990,00грн., які надані позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та суми по яким включені останнім до складу податкового кредиту за звітні податкові періоди вересень - листопад 2011 року. (т.1 а.с.165-176)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за обладнання проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення та банківські виписки на перерахування з поточного рахунку зазначених грошових коштів позивачем на рахунок ТОВ «БК «Рембудтранс» за товар та послуги. (т.2 а.с.88-117)

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «БК «СТМ» здійснює діяльність, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд; штукатурні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи. Підприємство має ліцензію Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури. (т.2 ас.71-75)

Судом встановлено, що позивачем реалізовувались послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт на адресу третіх осіб, а саме: ДП «Виробничо-будівельне об'єднання», ТОВ «Рембуд Теремки», ТОВ «Стілф», ТОВ «Меридіан центр», ТОВ «Файнфол-Україна», на виконання зазначених операцій представником позивача надані підтверджуючи первинні документи: договорами генпідряду, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, податковими накладними, у зв'язку з чим позивачем отримано дохід. (т.2 а.с.15-170)

З наведеного слідує, що господарські операції між ТОВ «БК «СТМ» та ТОВ «БК «Рембудтранс» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1, оскільки дані вони спростовані особистою заявою останнього засвідчену приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області 28.12.2013 року, в якій підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора ТОВ «БК «Рембудтранс» в період з червня 2011 року по серпень 2012 року. Під його керівництвом здійснювалася фінансово-господарська діяльність вказаного підприємства з метою отримання прибутку. За даний час в основному надавалися ремонтно-будівельні роботи, будівельно-монтажні роботи, а також здійснювалася купівля-продаж товарів. Зокрема діяльність велася з ТОВ «БК «СТМ». Підприємством під його керівництвом за укладеними з ТОВ «БК «СТМ» договорами зобов'язання були виконані повністю, розрахунки проведені у повному обсязі, заборгованість відсутня. (т.1 а.с.138)

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «БК «Рембудтранс» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас, представником відповідача до у ході судового розгляду справи до матеріалів не надано вирок суду, яким визнано вину особи яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, у кримінальній справі.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемними правочини, укладені в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, у судовому засіданні сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «БК «Рембудтранс» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що основним видом економічної діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель. (т.1 а.с.139-141)

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій за вересень - листопад 2011 року, позивач відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Рембудтранс», у зв'язку з придбанням товару і послуг. Крім того, податкові накладні надані підприємством-контрагентом ТОВ «БК «Рембудтранс» включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за звітні періоди. (т.1 а.с.177-215)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п.6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Рембудтранс» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, вересень-листопад 2011 року, контрагент позивача - ТОВ «БК «Рембудтранс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку з 28.11.2008 року (індивідуальний податковий номер - 330511226584). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БК «Рембудтранс» анульовано 31.07.2012 року, причина анулювання - скасовано за ініціативою платника податків (ліквідація за власним бажанням), що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua), а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними на адресу позивача, включені ТОВ «БК «Рембудтранс» до податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди вересень - листопад 2011 року, що підтверджено даними додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій за вказані звітні періоди. (т.1 а.с.131-136)

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «БК «СТМ» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Рембудтранс», а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість на загальну суму 327 219,00грн. за вересень - листопад 2011 року є помилковими, тому нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 409 023,75грн. з урахуванням штрафної санкції, є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01.06.2013 року № 0001262204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів - договорів про надання послуг з виконання будівельно-монтажних робіт підприємством-контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Рембудтранс» не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 01.06.2013 року № 0001262204 яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 409 023,75грн., з якої основний платіж 327 219,00грн. та штрафна санкція у розмірі 81 804,75грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «СТМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 гривні 81 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова