Постанова

від 22.05.2014 по справі 826/17740/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17740/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія СТМ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262204 від 01.06.2013 року -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія СТМ», звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року № 0001262204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила розглядати справу на підставі наявних у ній доказів. В порядку ч.1ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «БК «Рембудтранс» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено Акт від 16.05.2013 року № 897/22-40/36337072.

Згідно Акта перевірки слідує, що відповідач встановив наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплати до бюджету на загальну суму 327 219,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 102 972,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 28 464,00 грн. та за листопад 2011 року в сумі 195 783,00 грн.

Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «БК «СТМ» з ТОВ «БК «Рембудтранс», тобто здійсненні правочини, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.06.2013 року № 0001262204, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 409 023,75грн., з якої основний платіж 327 219,00грн. та штрафна санкція у розмірі 81 804,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідно застосовано штрафні санкції, твердження відповідача про нікчемність правочинів не підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки ЕДРПОУ основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво інших споруд; штукатурні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи.

Між позивачем (Замовник, Підрядник) та ТОВ «БК «Рембудтранс» (Виконавець, Субпідрядник) укладено рід договорів:

- договір субпідряду № 09-09 від 01.09.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання та передання Підрядник роботи, а саме влаштування під'їзних доріг по об'єкту «Будівництво логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на території Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області»;

- договір про надання послуг № 013-9 від 13.09.2011 року за умовами якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надавати послуги з роботи механізмів, в порядку та на умовах, визначених договором, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та їх оплатити;

- договір субпідряду № 027-9 від 27.09.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується якісно та у встановлений договором термін виконати ремонтно-будівельні роботи по об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 5 корпус 3;

- договір субпідряду № 1-11/1 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітного каркасу чотирьох поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в межах вулиць Вітрука-Бородія в м. Житомирі;

- договір субпідряду № 01-11/2 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітної стіни ПС-10, ПС-12 по об'єкту: «Торговельно-побутово-розважальний комплекс на перетині проспекту П. Григоренка та вул. Колекторної у Дарницькому районі, м. Києва»;

- договір субпідряду № 01-11/3 від 01.11.2011 року за умовами якого, Підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з улаштування монолітного каркаса по об'єкту: «Багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на Київському майдані, 4 у м. Луцьку»;

- договір купівлі-продажу товарів № 21-11 від 21.11.2011 року за умовами якого, Продавець (ТОВ «БК «Рембудтранс») зобов'язується передати у власність Покупця (ТОВ «БК «СТМ»), а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною, що наводяться в додатках (Специфікаціях) до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною договору. Сторонами підписана специфікація із зазначенням найменування, кількості та ціни товару у партії.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав первинні господарські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) за вересень - листопад 2011 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Однак, як вбачається зі змісту зазначених вище договорів субпідряду, контрагент позивача зобов'язувався лише виконати своїми силами певний обсяг робіт. Забезпечення робіт матеріалами, обладнанням та механізмами, за необхідності здійснює підрядник.

Втім первісні бухгалтерські документи, які б вказували на передачу ( постачання) позивачем будівельних матеріалів та інших матеріально-технічних цінностей в підзвіт (для виконання обумовлених вказаними договорами підрядних робіт, суду не надано.

Також, акти приймання - передачі виконаних робіт не містять даних щодо оплати матеріалів у разі, якщо вони здійснювалися субпідрядником, та не відображають на якому об'єкті проводилися роботи, обсягу виконаних робіт, наданих послуг.

Не надано документів бухгалтерського обліку щодо руху товарно-матеріальних цінностей (придбання, облік, списання будівельних матеріалів, тощо).

Також, здійснення господарських операції на виконання укладених позивачем з контрагентами договорів не підтверджуються первісними документами бухгалтерського обліку, які б підтверджували спосіб та факт доставки товару, здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт; відсутні докази на підтвердження подальшого використання товару в господарській діяльності позивача (рух товару по складу, передача матеріально-відповідальним особам, оборотно-сальдові відомості тощо); відсутні належні докази (банківські виписки) проведення розрахунків.

Отже аналіз зазначених документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені вище господарські операції позивача мали безтоварний характер, а отже угоди є нікчемними, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням - правомірним.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року - скасувати, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія СТМ» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262204 від 01.06.2013 року відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.05.2014 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.