Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/16537/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2014 року № 826/16537/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправни та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003832260 і № 0003842260 від 23.05.2013 встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю " Євроколор " (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0003832260 та №0003842260.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 08.05.2013 року №505/22-6/21669345 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М.", прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0003832260 та №0003842260, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що висновки акту перевірки від 08.05.2013 року №505/22-6/21669345 є обґрунтованими та, відповідно, податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0003832260 та №0003842260 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 16.12.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроколор", зареєстровано як юридична особа 09.03.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21669345, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ "Євроколор" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.03.1998 року (індивідуальний податковий номер 216693426546), що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Артель В.М.» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт від 01.03.2013 року №215/22-6/34956843 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Артель В.М.» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, складений ДПІ у Оболонському р-ні у м. Києві ДПС.

Відповідач, відповідно вищевказаного акту, посилається на те, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до висновків акту від 01.03.2013 року №215/22-6/34956843 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Євроколор": п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, ст.626, ст.629, ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.1 ст.215, п.2 ст.215, ст.228, частини 1 ст.216 ЦК України від 16.01.2003 року №435- IV (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Євроколор» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за перевіряємий період на загальну суму 150 970,00 грн. за 4 квартал 2012 року; п.198.6 ст.198, пп.200.1 та пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Євроколор» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 143 781,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 63177,00 грн. та за листопад 2012 року в сумі 80604,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23.05.2013 року №0003832260, яким збільшено податок на прибуток на суму 226455,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 150970,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 75485,00 грн.; від 23.05.2013 року №0003842260, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 215672,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 143781,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 71891,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне .

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2013 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." укладено договір про надання послуг від 31.10.2012 №А/311012, відповідного до якого виконавець ТОВ «Артель В.М.» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Євроколор» виконувати технологічне обслуговування тону вального обладнання замовника, що передбачає догляд та належну експлуатацію під час його використання для швидкого та зручного приготування лакофарбової продукції з матеріалів замовника з метою її реалізації споживачам, налагоджування тону вального обладнання, його чищення та проведення профілактичних робіт для підтримання в робочому стані, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання умов договору та отримання послуг позивачем надано суду копію названого договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні.

Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі, відповідно на підтвердження дійсного розрахунку позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахунку з банку.

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Євроколор» та ТОВ «Артіль В.М.», вказано на висновки акту Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 року №215/22-6/34956843 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Приваткомпресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року». В акті перевірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» встановлено взаємовідносини із ТОВ «Артіль В.М.» Також вказано на висновки акту від 15.06.2012 року №220/22-05/36785144 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 по 31.07.2012 року. За результатами акту встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артіль В.М." вказано на лист від ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС оримано висновок №821/07-05 від 01.03.2013 року щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Артель В.М.».

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на висновки даних актів не є підставою для визнання недійсними правочинів.

Окрім того, під час перевірки ТОВ «Євроколор» Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України , необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Артель В.М.", судом встановлено наступне.

В судовому засіданні позивачем на спростування висновків акту перевірки та на підтвердження реалізації товару різним контрагентам надано підтверджуючі документи.

На підтвердження дійсного постачання товарів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до судудоговір поставки між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» від 01.04.2010 року №3974/50/10, специфікації до данного договору, додаткові угодидо договору, договір оренди обладнання від 02.01.2010 року №3726/50/10, виписки з банку.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артіль В.М." не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 р. №0003832260 та №0003842260 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. №0003832260 та №0003842260 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.05.2013 р. №0003832260 та №0003842260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор " витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн.00 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова