Ухвала

від 09.09.2014 по справі 826/16537/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16537/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроколор» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроколор» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Мін доходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року №0003832260 та №0003842260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ТОВ «Євроколор». В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції за договором надання послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Артель В.М.», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), оплата послуг підтверджується виписками по рахунку з банку, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання відповідача на Акт Державної податкової інспекції у Київо-Святошинському районі Київської області від 15.06.2012 року №220/22-05/36785744 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року», що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроколор" зареєстровано як юридична особа 09.03.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 21669345, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ "Євроколор" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 17.03.1998 року (індивідуальний податковий номер 216693426546), що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Артель В.М.» за період з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року.

Для перевірки відповідачем був використаний Акт від 01.03.2013 року №215/22-6/34956843 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Артель В.М.» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, складений ДПІ у Оболонському р-ні у м. Києві ДПС.

Відповідач, відповідно до вищевказаного акту, посилається на те, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до висновків зафіксованих в Акті від 01.03.2013 року №215/22-6/34956843 перевіркою встановлено порушення ТОВ "Євроколор": п.138.1ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, ст.626, ст.629, ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п.1 ст.215, п.2 ст.215, ст.228, частини 1 ст.216 ЦК України від 16.01.2003 року №435- IV (зі змінами та доповненнями) у результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період, що перевірявся на загальну суму 150 970,00 грн. за 4 квартал 2012 року; п.198.6 ст.198, пп.200.1 та пп.200.2 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Євроколор» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 143 781,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 63177,00 грн. та за листопад 2012 року в сумі 80604,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.05.2013 року №0003832260, яким збільшено податок на прибуток на суму 226455,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 150970,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 75485,00 грн.;

- від 23.05.2013 року №0003842260, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 215672,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 143781,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 71891,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2013 року висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення факту здійснення операцій між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Водночас з матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." укладено договір про надання послуг від 31.10.2012 року №А/311012, відповідного до якого виконавець ТОВ «Артель В.М.» зобов'язується за завданням замовника ТОВ «Євроколор» виконувати технологічне обслуговування тонувального обладнання замовника, що передбачає догляд та належну експлуатацію під час його використання для швидкого та зручного приготування лакофарбової продукції з матеріалів замовника з метою її реалізації споживачам, налагоджування тонувального обладнання, його чищення та проведення профілактичних робіт для підтримання в робочому стані, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

З метою підтвердження реальності укладеного господарського договору, позивачем надано контролюючому органу та суду першої інстанції:

- договір № А/311012 від 31.10.2012 року;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 0982 від 31.10.2012 року, № 0983 від 31.10.2012 року, № 0984 від 31.10.2012 року, № 0985 від 31.10.2012 року, № 0986 від 31.10.2012 року, № 0987 від 31.10.2012 року, № 0988 від 31.10.2012 року, № 0989 від 31.10.2012 року тощо (а.с. 64 - 86);

- рахунки-фактури: № 1125 від 30.11.2012 року, № 1124 від 30.11.2012 року, № 1123 від 30.11.2012 року, № 1122 від 30.11.2012 року, № 1121 від 30.11.2012 року, № 1120 від 30.11.2012 року, № 1113 від 29.11.2012 року, № 1109 від 28.11.2012 року тощо (а.с.87 - 109);

- податкові накладні; № 155 від 31.10.2012 року, № 154 від 31.10.2012 року, № 152 від 31.10.2012 року, № 150 від 31.10.2012 року, № 148 від 31.10.2012 року, № 146 від 31.10.2012 року, № 43 від 30.11.2012 року, № 41 від 30.11.2012 року, № 39 від 30.11.2012 року, № 31 від 29.11.2012 року, № 27 від 28.11.2012 року тощо (а.с. 110 - 132).

Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі, відповідно на підтвердження дійсного розрахунку позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахунку з банку (а.с. 133 - 137).

Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено, що у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Крім того, відповідач спростовуючи реальність господарських операцій, здійснених між ТОВ «Євроколор» та ТОВ «Артель В.М.», вказує на висновки Акту Державної податкової інспекції у Київо-Святошинському районі Київської області від 15.06.2012 року №220/22-05/36785744 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року». В акті перевірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» встановлено взаємовідносини із ТОВ «Артель В.М.». Також вказано на висновки акту від 15.06.2012 року №220/22-05/36785144 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 року по 31.07.2012 року. За результатами акту встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідач, надаючи оцінку господарської діяльності позивача між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артіль В.М." послався на лист від ГВПМ ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС отримано висновок №821/07-05 від 01.03.2013 року щодо наявності ознак фіктивності ТОВ «Артель В.М.».

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на висновки даних актів не є підставою для визнання недійсними правочинів.

Окрім того, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 року N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, під час перевірки ТОВ «Євроколор» Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ "Євроколор" та ТОВ "Артель В.М." необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах суду від 23.02.2012 року №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 року №К/9991/26905/12.

Крім того, з аналізу норм Податкового кодексу України , необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Артель В.М.", судом встановлено наступне.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт реалізації товару різним контрагентам. Зокрема, на підтвердження дійсного постачання товарів в процесі здійснення господарських операцій наявний договір поставки між позивачем та ТОВ «Епіцентр К» від 01.04.2010 року №3974/50/10, специфікації до даного договору, додаткові угоди до договору, договір оренди обладнання від 02.01.2010 року №3726/50/10, виписки з банку.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням всіх обставин справи, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.