Ухвала

від 27.02.2014 по справі 2а/1570/10163/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/10163/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Олімпус» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Олімпус» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Олімпус» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 12.10.2011 року №0075431701, яким Підприємству нараховані штрафні санкції в розмірі 1 грн. за не відображення даних про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь ФОП від здійснення ним підприємницької діяльності, №0005272301, яким нараховані штрафні санкції за порушення строків надання розрахунків по податку на прибуток за 2-3 квартал 2010 року в сумі 340 грн., №0002352340, яким нараховані штрафні санкції за не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства в день їх фактичного надходження в розмірі 9 100 грн., №0005262301, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 277 692 грн., №0005282301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 181 473 грн., та №0005292301, яким нараховані штрафні санкції за порушення строків надання розрахунків по податку на додану вартість за квітень - листопад 2010 року, лютий 2011 року, в розмірі 1 530 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про нікчемність укладених підприємством угод та про завищення підприємством валових витрат не відповідають фактичним обставинам справи, а Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може вважатися належним доказом неправомірних дій позивача. В свою чергу, Підприємством відповідно до вимог чинного податкового законодавства сформовано податковий кредит, відображені в податковій звітності господарські операції мали реальний характер та підтверджені первинними документами, які надавались посадовим особам відповідача під час перевірки. Також позивач зазначив, що згідно положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стягнення дебіторської заборгованості не є прямим обов'язком Товариства, цей обов'язок покладений на керуючого санацією підприємства-контрагента.

За відсутності беззаперечних доказів про закінчення процедури банкрутства визначення дебіторської заборгованості безоплатною допомогою є передчасним та необґрунтованим.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Олімпус», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби правонаступником Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами планової виїзної перевірки ПП «Олімпус» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 29.09.2011 року № 261/23-213/23216926/3666.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.13 п.14 ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5 ст. 135, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 275 576 грн.;

- пп. 7.2.1., пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на 164 841 грн.;

- пп. 4.1.1, 4.1.4 п.4.1 ст.4. Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало в тому, що податкові розрахунки по податку на прибуток за 2 - 3 кв. 2010 року та податкові розрахунки по податку на додану вартість за квітень - листопад 2010 р., лютий 2011 р. надані до органів податкової служби з порушенням встановлених Законом строків;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, яке полягало в не оприбуткуванні готівкових коштів в касі підприємства в день їх фактичного отримання у сумі 1820,00грн.;

- п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, Наказу ДПА від 24.12.2010 року за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», яке полягало в тому,що у податкових розрахунках сум доходу не відображались дані про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь ФОП від здійснення ними підприємницької діяльності.

За висновком податкового органу, підприємство у періоді, що перевірявся, протиправно занизило скоригований валовий дохід на 582 796 грн., не відобразивши у податковій звітності господарські операції з ПП Агор-СПС», ПП «В-2», ПП «КРС Маркет», ПП «Рейсмет-Юг» як безоплатно отримані послуги та товари у зв'язку з визнанням цих суб'єктів господарювання банкрутами та завершенням ліквідаційної процедури відносно цих контрагентів та не стягненням позивачем в ході ліквідаційної процедури дебіторської заборгованості.

Як зазначає відповідач, оскільки дебіторська заборгованість позивача перед підприємствами-кредиторами непогашена, тоді як останні ліквідовані без правонаступництва, то відповідна заборгованість перетворилася на суму вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку, що підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього податковий орган в ході перевірки дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат за господарськими операціями, здійсненими позивачем з ТОВ «Гром ЛТД» та ТОВ «Вілайн», з посиланням на акти перевірок зазначених контрагентів, в яких зафіксовано факти вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

В акті перевірки також зазначено, що ПП «Олімпус» до складу податкового кредиту безпідставно включено суму ПДВ в розмірі 60 943 грн. по податковим накладним, виписаним ПП «Абісаль», ПП «СВ-Інтерконтакт», ТОВ «ПРК Тесса-С», ТОВ «Степл-Пром» у червні, жовтні, листопаді 2010 року та у квітні 2011 року, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До того ж в ході перевірки встановлено, що підприємством допущено порушення термінів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, а саме, розрахунки по податку на прибуток за 2-3 квартали 2010 року надані після 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, а розрахунки за квітень-листопад 2010 року лютий 2011 року надані після 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Крім цього підприємством у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку як податковим агентом, не відображались дані про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь ФОП від здійснення ними підприємницької діяльності та допущено факт неоприбуткування готівки в касі підприємства в день її фактичного надходження в сумі 1820 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та є цілком обґрунтованими.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону до валового доходу платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Відповідно пп. 14.1.13. п.14 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б)роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі не відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 30.06.2011року (кінець перевіряємого періоду), на ПП «Олімпус» рахується кредиторська заборгованість перед : ПП «Агор СПС» - за отримані послуги з транспортування товару в сумі 224 560,85грн.; ПП «В-2» - за отримані ТМЦ ( папір) в сумі 31 699,87грн.; ПП «КРС-Маркет» - за отримані послуги з транспортування товару в сумі 60 000грн.; ПП «Рейсмет-Юг» - за отримані послуги з транспортування товару в сумі 266 536,35грн.

За даним бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначені підприємства зняті з обліку як платники податків та їх діяльність як юридичних осіб припинена або за рішенням засновників, або на підставі судових рішень про визнання банкрутами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки процедуру ліквідації ПП «Агор СПС», ПП «Рейсмет-Юг», ПП «КРС-Маркет» та ПП «В-2» закінчено, а стягнення заборгованості з їх дебітора - ПП «Олімпус» у ході ліквідаційної процедури не здійснено, отримані від контрагентів транспортні послуги та ТМЦ на загальну суму 582 797,07 грн. вважаються безоплатно наданими на адресу позивача.

Оскільки позивачем зазначену суму вартості безоплатно отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей не включено до складу валового доходу Товариства, податковим органом правомірно збільшено валовий дохід позивача на 582 796 грн.

Відповідно до пп.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Втім слід наголосити, що як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Формальне дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, оспорювані суми податкового кредиту та валових витрат було сформовано позивачем за фактом здійснення господарських операцій у періоді, охопленому перевіркою, з ТОВ «Гром ЛТД» та ТОВ «Вілайн».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно витрати та податок на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у зазначених контрагентів товарів та послуг, оскільки вказані правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Така позиція обґрунтована встановленими в ході перевірки обставинами щодо відсутності у останніх документів первинного обліку за переліченими податковим органом рахунками, відсутністю у вказаних контрагентів позивача необхідних умов ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів.

З урахуванням вище викладеного суд першої інстанції правомірно визнав, що Товариством враховані господарські операції, які безпосередньо пов'язані з отриманням необґрунтованої податкової економії не у зв'язку зі здійсненням реальної підприємницької діяльності. Платником створений формальний документообіг, спрямований на протиправне формування податкового кредиту, реальність господарських операцій платника з названим контрагентом не підтверджена.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП «Олімпус» було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Абісаль», ПП «СВ-Інтерконтракт», ТОВ «ПРК Тесса-С», ТОВ «Степл-Пром», які не зареєстровані в реєстрі податкових накладних за червень, жовтень, листопад 2010 року, квітень 2011 року.

Позивачем в ході судового розгляду не було надано доказів, які б спростовували вищевикладене порушення норм податкового законодавства.

Що стосується правомірності інших податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у даній справі, колегія суддів зазначає, що апелянтом в апеляційній скарзі не наведено будь-яких доводів щодо невідповідності висновків суду першої інстанції вимогам чинного законодавства.

В свою чергу суд апеляційної інстанції вважає, що ці висновки суду першої інстанції зроблені на підставі всебічного та повного з'ясування обставин справи.

Наведене обумовлює правильність рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні даного позову.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Олімпус» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Олімпус» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.