Постанова

від 01.04.2014 по справі 819/1634/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 876/11060/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лось О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

19 червня 2013 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Підволочиському районі Тернопільської області за № 0001011700 від 24 квітня 2013 року.

Постановою від 19 липня 2013 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Підволочиському районі подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що ТзОВ ,,Антін" з липня 2012 року не подавав до ДПІ у Підволочиському районі податкову звітність по податку на додану вартість, а тому господарські операції згідно Договору поставки №1 від 01 листопада 2012 року не знайшли свого відображення в податковій звітності з ПДВ у ТзОВ ,,Антін".

Також, суд не дав належної правової оцінки тому факту, що 18 грудня 2012 року (в тому ж місяці, коли здійснена оплата позивачем) анульовано свідоцтво платника ПДВ ТзОВ ,,Антін" згідно рішення податкового органу за №14/18/30915871.

Крім того, при перевірці позивач не надав документацію (товарно-транспортні накладні чи дорожні листи), що підтверджує факт надходження товару від ТзОВ ,,Антін".

За таких обставин податковий орган вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, оформленої актом перевірки № 374/17/НОМЕР_2, ДПІ у Підволочиському районі прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0001011700 від 24 квітня 2013 року, яким позивачу визначила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75367,50 грн., в тому числі 60294,00 грн. основного платежу та 15073,50 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 60294,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 45178,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 15116,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність транспортної документації підтверджує одержання послуг з перевезення, а отримання, оприбуткування, використання у виробництві та оплата товару, придбаного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у контрагента - постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Антін") підтверджується первинними документами відповідно до вимог Податкового кодексу України щодо сплати податку на додану вартість, жодних порушень яких в акті не зафіксовано.

Однак, на думку апеляційного суду такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що у період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 займався виробництвом олії, застосовуючи загальну систему оподаткування.

01 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_3 уклав з ТзОВ ,,Антін" договір поставки №1, згідно якого останнє зобов'язалось поставити зерно сої, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплати його протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 3.4 договору поставки №1 від 01.11.2012 року поставка товару здійснюється силами і засобами Постачальника, тобто ТзОВ ,,Антін".

Виконання умов договору оформлене накладною № 1 від 01 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 2 від 02 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 3 від 03 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 4 від 05листопада 2012 року на відпуск 12.52 тонн зерна сої на суму 53210,05 грн., накладною № 5 від 06 листопада 2012 року на відпуск 13,76 тонн зерна сої на суму 58480,06 грн., накладною № 6 від 07 листопада 2012 року на відпуск 11,34 тонн зерна сої на суму 48195,05 грн., накладною № 7 від 09 листопада 2012 року на відпуск 10,00 тонн зерна сої на суму 42500,04 грн..

На підставі податкових накладних за № 1 від 01.11.2012 року, № 2 від 02.11.2012 року, № 3 від 03.11.2012 року, № 4 від 05.11.2012 року, № 5 від 06.11.2012 року, № 6 від 07.11.2012 року, № 7 від 09.11.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту за листопада 2011 року суми ПДВ в розмірі 45178,00 грн. та за грудень 2012 року в розмірі 15116,00 грн..

Оплата проведена частково готівковими коштами відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 01 по 21 листопада 2012 року, а також по без готівковому перерахунку, що підтверджується виписками банку за 10.11.2012 року на суму 120000,00 грн. та за 04.12.2012 року на суму 30250,00 грн..

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до статті 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому наявність у позивача накладних, податкових накладних, виданих ТзОВ ,,Антін" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за листопад та грудень 2012 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Так, податковий орган під час перевірки встановив, що з липня 2012 року ТзОВ ,,Антін" не подавав до ДПІ у Підволочиському районі податкову звітність по податку на додану вартість, господарські операції згідно договору поставки №1 від 01 листопада 2012 року не відображенні в податковій звітності з ПДВ товариства, товарно-транспортні накладні на перевезення зерна сої відсутні,також відсутні інші товарно-супроводжуючі документи, на підставі яких водій чи експедитор отримував у ТзОВ ,,Антін" зерно сої та передавав уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_3, відсутні документи складського обліку придбаного зерна сої на складських приміщеннях ФОП ОСОБА_3, 18 грудня 2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТзОВ ,,Антін" згідно рішення податкового органу за №14/18/30915871.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами податкового органу про те, що основним документом перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Не надання позивачем до передвіки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру договорів поставки товарів, однак, у сукупності з іншими доказами відсутність таких накладних може свідчити саме про нереальність таких поставок.

Апеляційний суд також враховує порядковість номерів видаткових та податкових накладних, яка свідчать про єдину господарську операцію контрагента позивача за календарний рік.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки зерна сої.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги доводи податкового органу про порушення ТзОВ ,,Антін" пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 01.11.2011 року №1379, згідно якого платники ПДВ складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у порядковому номері накладної після знака дробу перед номером філії чи структурного підрозділу код відповідної діяльності: 2 - сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно п.6.3 Порядку, порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Оскільки на час укладення договору поставки зерна сої та виписки податкових накладних було ТзОВ ,,Антін" було зареєстроване як сільськогосподарське підприємство, що використовувало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, в податкових накладних на порушення пункту 3 Порядку не зазначило у порядковому номері податкової накладної після знака дробу перед номером філії чи структурного підрозділу код відповідної діяльності ,,2", а тому податкові накладні видані з порушенням порядку їх заповнення, що не дає права покупцю (ФОП ОСОБА_3.) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення та безпідставність позовних вимог.

Підсумовуючи викладене апеляційний суд визнає помилковими висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що призвело до неправильного вирішення спору.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 819/1634/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001011700 від 24 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 04 квітня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим