Ухвала

від 09.04.2015 по справі 819/1634/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № Н-876/11060/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Пліша М.А., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

19.06.2013 р. позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області (далі - ДПІ у Підволочиському районі) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001011700 від 24.04.2013 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 р. позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення №0001011700 від 24.04.2013 року ДПІ у Підволочиському районі - скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що на момент здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Антін" дане товариство перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Суд зазначив, що посилання перевіряючих на те, що 11.12.2012 року до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Антін" та 21.02.2013 року про відсутність платника за місцезнаходження, не може бути достатньою підставою для формування та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки всі операції між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антін" мали місце у листопаді 2011 року, ще до внесення в ЄДР відповідних записів.

Судом також було встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість Товариство з обмеженою відповідальністю "Антін" згідно рішення податкового органу №14/18/30915871 було анульоване 18 грудня 2012 року. Водночас, всі операції між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антін" мали місце в листопаді 2012 року, таким чином дана ситуація мала місце ще до анулювання вищевказаного свідоцтва, а тому твердження позивача, щодо не підтвердженості факту здіснення операцій з поставки товарів у відповідності до договору поставки №1 не знайшли свого документального відображення в матеріалах справи.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність транспортної документації підтверджує одержання послуг з перевезення, а отримання, оприбуткування, використання у виробництві та оплата товару, придбаного ФОП ОСОБА_1 у контрагента - постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Антін") підтверджується первинними документами відповідно до вимог Податкового кодексу України щодо сплати податку на додану вартість, жодних порушень яких в Акті не зафіксовано.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Підволочиському районі задоволено. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі № 819/1634/13-а - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001011700 від 24 квітня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність у позивача накладних, податкових накладних, виданих ТзОВ ,,Антін" як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за листопад та грудень 2012 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Суд зазначив, що податковий орган під час перевірки встановив, що з липня 2012 року ТзОВ ,,Антін" не подавав до ДПІ у Підволочиському районі податкову звітність по податку на додану вартість, господарські операції згідно договору поставки №1 від 01 листопада 2012 року не відображенні в податковій звітності з ПДВ товариства, товарно-транспортні накладні на перевезення зерна сої відсутні,також відсутні інші товарно-супроводжуючі документи, на підставі яких водій чи експедитор отримував у ТзОВ ,,Антін" зерно сої та передавав уповноваженому представнику ФОП ОСОБА_1, відсутні документи складського обліку придбаного зерна сої на складських приміщеннях ФОП ОСОБА_1, 18 грудня 2012 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ТзОВ ,,Антін" згідно рішення податкового органу за №14/18/30915871.

Суд апеляційної інстанції погодився із доводами податкового органу про те, що основним документом перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру договорів поставки товарів, однак, у сукупності з іншими доказами відсутність таких накладних може свідчити саме про нереальність таких поставок.

Апеляційний суд також врахував порядковість номерів видаткових та податкових накладних, яка свідчать про єдину господарську операцію контрагента позивача за календарний рік.

Наведені обставини в їх сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки зерна сої.

12.01.2015 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в справі № 876/11060/13 (819/1634/13-а) за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просить суд апеляційної інстанції : переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.14р. № 876/11060/13; прийняти нову ухвалу, якою ДПІ у Підволочиському районі відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2013р. по даній справі.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_1 посилається на ст.245 КАС України та на Акт Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області від 14.03.2013 р. № 298/15/30915871 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Антін» і зазначає, що даний Акт податкового органу є нововиявленою обставиною, яка не була відома позивачу та суду апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 01.04.2014 року і яка свідчить про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заявника, колегія суддів приходить до висновку, що заяву ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити, з наступних підстав.

Так, у статті 245 КАС України наведені підстави для провадження за нововиявленими обставинами.

Зокрема, згідно ч.1 даної статті, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

В силу ч.2 ст.245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

В контексті вищенаведеної статті, ФОП ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції переглянути постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року за нововиявленими обставинами посилаючись на п.1 ч.2 ст.245 КАС України.

Так, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, оформленої актом перевірки № 374/17/НОМЕР_2, ДПІ у Підволочиському районі прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0001011700 від 24 квітня 2013 року, яким позивачу визначила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75367,50 грн., в тому числі 60294,00 грн. основного платежу та 15073,50 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 60294,00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 45178,00 грн. та за грудень 2012 року на суму 15116,00 грн.

Так, із матеріалів справи слідує, що у період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_1 займався виробництвом олії, застосовуючи загальну систему оподаткування.

01 листопада 2012 року ФОП ОСОБА_1 уклав з ТзОВ ,,Антін" договір поставки №1, згідно якого останнє зобов'язалось поставити зерно сої, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплати його протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 3.4 договору поставки №1 від 01.11.2012 року поставка товару здійснюється силами і засобами Постачальника, тобто ТзОВ ,,Антін".

Виконання умов договору оформлене накладною № 1 від 01 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 2 від 02 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 3 від 03 листопада 2012 року на відпуск 12.5 тонн зерна сої на суму 53125,06 грн., накладною № 4 від 05листопада 2012 року на відпуск 12.52 тонн зерна сої на суму 53210,05 грн., накладною № 5 від 06 листопада 2012 року на відпуск 13,76 тонн зерна сої на суму 58480,06 грн., накладною № 6 від 07 листопада 2012 року на відпуск 11,34 тонн зерна сої на суму 48195,05 грн., накладною № 7 від 09 листопада 2012 року на відпуск 10,00 тонн зерна сої на суму 42500,04 грн..

На підставі податкових накладних за № 1 від 01.11.2012 року, № 2 від 02.11.2012 року, № 3 від 03.11.2012 року, № 4 від 05.11.2012 року, № 5 від 06.11.2012 року, № 6 від 07.11.2012 року, № 7 від 09.11.2012 року позивач відніс до складу податкового кредиту за листопада 2011 року суми ПДВ в розмірі 45178,00 грн. та за грудень 2012 року в розмірі 15116,00 грн..

Оплата проведена частково готівковими коштами відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 01 по 21 листопада 2012 року, а також по без готівковому перерахунку, що підтверджується виписками банку за 10.11.2012 року на суму 120000,00 грн. та за 04.12.2012 року на суму 30250,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступних законодавчих норм.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до статті 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як наслідок, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, 12.01.2015 року позивач - ФОП ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в справі № 876/11060/13 (819/1634/13-а) за позовом ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Підволочиському районі про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_1 посилається на ст.245 КАС України та на Акт Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області від 14.03.2013 р. № 298/15/30915871 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Антін» і зазначає, що даний Акт податкового органу є нововиявленою обставиною, яка не була відома позивачу та суду апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 01.04.2014 року і яка свідчить про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Надавши правову оцінку долученому до матеріалів справи Акту ДПІ у Підволочиському районі від 14.03.2013 р. № 298/15/30915871 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Антін» (код за ЄДРПОУ 30915871) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року», суд апеляційної інстанції вважає, що даний Акт є істотною для справи обставиною, що не була відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, згідно даного Акту, при проведенні перевірки ДПІ у Підволочиському районі дослідила господарські операції між ТОВ «Антін» та ФОП ОСОБА_1 за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. та встановила реальність поставок товару (сої) між вказаними суб'єктами господарювання. За наслідками перевірки, керівником ДПІ у Підволочиському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 р., яким ТОВ «Антін» донараховано грошові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях із ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 75366,25 грн.

Дана обставина свідчить про те, що ДПІ у Підволочиському районі фактично дійшла до висновку про незаконність грошових донарахувань з ПДВ підприємцю ОСОБА_1, оскільки при проведенні перевірки ТОВ «Антін», встановила реальність господарських операцій.

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що ТОВ «Антін» підтвердило реальність поставок, погодилось із правомірністю донарахування йому зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 та сплатило усі нараховані суми податків, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що вищевстановлені обставини поряд із дослідженими судами першої та апеляційної інстанції письмовими доказами, свідчать про реальність здійснення гоподарських операцій між ТОВ «Антін» та ФОП ОСОБА_1, які були спрямовані на настання правових наслідків, та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013р. № 0001011700.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що заяву ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року слід задовольнити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 196, 205, 206, 245, 252, 253, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в справі № 876/11060/13 (819/1634/13-а) - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в справі № 876/11060/13 - скасувати.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2013 року у справі № 819/1634/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: М.А. Пліш

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 14.04.2015 року.