Постанова

від 03.06.2009 по справі 16/19-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/19-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р.                                                           Справа № 16/19-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Такмаков Ю.В. ,  Барбашова С.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар"єроуправління "Південне", АР Крим, м. Сімферополь (вх. № 861 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.03.09р. по справі № 16/19-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар"єроуправління "Південне", АР Крим, м. Сімферополь

до  Асоціації "Сумиоблсількомунгосп", м. Суми

про стягнення 53715,71 грн., -

встановила:

В січні 2009 року позивач –ТОВ „Кар'єроуправління „Південне” (м. Сімферополь) звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача – Асоціації „Сумиоблсількомунгосп”  (м. Суми) 31537,25 грн. заборгованості, 22178,46 грн. пені та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару в рамках укладеного між сторонами договору поставки № 21/02/08 від 21.02.08 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.03.09 р. (суддя Моїсеєнко В.М.) по справі № 16/19-09 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 31537,25 грн. боргу за поставлені товари, 315,37 грн. витрат по сплаті державного мита, 69,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару в рамках укладеного між сторонами договору поставки № 21/02/08 від 21.02.08 р.; При цьому позов в частині стягнення пені був залишений судом без задоволення, оскільки наданий позивачем розрахунок здійснений без врахування вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Позивач з рішенням господарського суду в частині відмови в позові про стягнення пені не погоджується, вважає рішення в цій частині таким, що суперечить нормам матеріального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував положення статті 199 Господарського кодексу України, статей 546, 549, та частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якими встановлено право сторін за домовленістю збільшувати розмір пені понад розмір, встановлений законом. Тобто з урахуванням зазначених вимог закону поданий при подачі позову розрахунок пені позивач вважає вірним та таким, що відповідає вимогам закону, в зв'язку з чим господарський суд, на думку останнього, безпідставно залишив поданий ним позов в даній частині.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його представник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5343058 (в матеріалах справи), причини неявки суду невідомі.  

01.03.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ „Кар'єроуправління „Південне” надійшов лист, в якому позивач окрім іншого повідомив суд про неможливість забезпечити явку його представника в судове засідання 02.06.2009р., а тому просить розглянути справу без участі його представника за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, сторони не були позбавлені надати письмові обґрунтування своїх позицій у справі та мали на це достатньо часу,  колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі  представників  сторін за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею   101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 21.02.2008р. між сторонами у справі було укладено договір поставки за № 21/02/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач («Постачальник») зобов'язався поставити товар (щебень декоративний фракції 5-10 мм.), а відповідач («Покупець») зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених в Договорі та специфікаціях.

Відповідно до пунктів 2.4., 2.5. Договору, доставка і передача товару організації перевізнику здійснюється постачальником за рахунок покупця (вартість входить в калькуляцію вартості товару). Доставка і передача товару покупцю здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця.

Відповідно до пункту 4.3. Договору оплата товару здійснюється шляхом передоплати в розмірі 100 % від загальної вартості партії товару, вказаної в специфікації, яку відповідач повинен перерахувати на зазначений в договорі розрахунковий рахунок позивача на протязі 3 банківських днів з дня підписання специфікації.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, за порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що на  виконання умов договору в серпні 2008 року позивач поставив відповідачу товар (щебень декоративний), а саме відповідно до квитанції про приймання вантажу № 45325680 від 07.08.2008 р. – 69 тонн (транспортні витрати - 3036 грн.), відповідно до  квитанції № 45325728 від 14.08.2008 р. –69 тонн (транспортні витрати - 3036 грн.), відповідно до квитанції про приймання вантажу № 45325826 від 28.08.2008 р. –69 тонн (транспортні витрати - 3233 грн.). Отже, позивач поставив відповідачу 207 тонн щебеню на суму 31298,40 грн., транспортні витрати на поставку товару залізничним транспортом склали 9305,00 грн.

Однак, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, здійснивши часткову оплату вартості товару. Заборгованість станом на 09.01.2009р. складала  31537,25 грн.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідні приписи містяться також у статті 193 Господарського кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

За правилами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору, позивач в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України направив на адресу відповідача претензію № 144/12 від 01.12.2008р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 31537,25 грн. на протязі 7-денного строку, проте відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованості не сплатив.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач проти існування заборгованості за отриманий товар в сумі 31537,25 грн. не заперечував.

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 31537,25    грн. є обґрунтованими, правомірними та підтверджуються  наданими до матеріалів справи доказами, тому є такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31537,25 грн. підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем, і останній не надав суду доказів її оплати, а так само не виконав вимоги позивача щодо оплати заборгованості заявлені останнім в надісланій відповідачу претензії № 141/12 від 01.12.08 р. (а.с. 14), колегія суддів повністю  погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в зазначеній сумі.  Крім того, висновки суду в цій частині не спростовані сторонами жодним чином.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданого позивачем товару в рамках укладеного між сторонами договору поставки № 21/02/08 від 21.02.08 р. При цьому позов в частині стягнення пені був залишений судом без задоволення, оскільки наданий позивачем розрахунок здійснений без врахування вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, в процесі повторного перегляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції з'ясовано, що приймаючи оскаржене рішення в частині відмови в застосуванні до відповідача відповідальності у вигляді пені, господарський суд неправильно застосовував норми матеріального та процесуального права і не в  повному  обсязі  дослідив  обставини даної справи в цій частині, оскільки залишив поза увагою, що наданий позивачем розрахунок пені у позовній заяві частково  відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", умовам Договору та матеріалам справи, а тому є підстави для часткового задоволення вимог позивача в даній частині.

Так, пунктом 4.3. Договору сторони встановили строк виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати, зокрема: оплата повинна бути здійснена на протязі 3 банківських днів з дня підписання специфікації.

Однак, звертаючись до господарського суду з даним позовом ТОВ  „Кар'єроуправління „Південне” не надав доказів підписання вказаної специфікації. Не надано цей документ сторонами у справі і суду апеляційної інстанції.

Крім того, листом за вих. № 10/05 від 30.05.2009р. позивач на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду, зокрема надати специфікацію до Договору № 21/02/08 від 21.02.2008р. повідомив, що представити цей документ суду апеляційної інстанції не виявляється можливим, оскільки специфікація до Договору  між позивачем та відповідачем не підписувалася, сторони по спірному Договору неодноразово співпрацювали і позивач не мав підстав не довіряти контрагентові та не дотримуватися у відносинах звичаїв ділового обороту, зокрема здійснити постачання партії товару без отримання попередньої оплати, передбаченої пунктом 4.3. спірного Договору поставки.   

Враховуючи пункт 4.3. даного Договору та ненадання позивачем доказів підписання обумовленої ним специфікації, яка б визначала момент настання виконання зобов'язання, колегія суддів вважає, що в даному випадку строк виконання зобов'язань за Договором визначається за правилами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник повинен виконати свій  обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Такою вимогою колегія суддів вважає претензію ТОВ „Кар'єроуправління „Південне” № 141/12 від  01.12.2008р. про сплату заборгованості в сумі 31537,25 грн. протягом семи календарних днів, яка отримана уповноваженою особою відповідача 04.12.2009р.  Строк виконання відповідачем зобов'язань згідно із даною вимогою до 11.12.2008р. включно.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак відповідач цю вимогу позивача у визначений строк залишив без виконання і борг у вказаній сумі не сплатив, в зв'язку з чим він є таким, що прострочив виконання обов'язку зі сплати вартості отриманої продукції з 12 грудня   2008 року. Інших даних матеріали справи не містять. Відтак, колегія суддів вважає, що саме з цієї дати у позивача виникли правові підстави для нарахування відповідачу пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.3. Договору за порушення строків оплати за поставлений товар відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до приписів ст.  ст.  4-5,  4-7,  43  Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються  судом  за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення  за  своїм внутрішнім   переконанням   оцінки   доказів,  що  ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із матеріалів справи вбачається, що в даному випадку відповідач на протязі   тривалого часу ухиляється від свого обов'язку провести повний розрахунок з позивачем за отриману продукцію, хоча проти наявності суми боргу та пені в заявленому у позові розмірі не заперечував та їх розрахунок взагалі не оспорив. Так,  з моменту поставки позивачем продукції по спірному Договору по день отримання відповідачем претензії про сплату боргу минуло майже півроку, однак останній на цю вимогу позивача у визначений строк не прореагував, відповіді на неї позивачу не надіслав та залишив її без виконання.

Більш того, відповідачем суду першої інстанції надавались документи (заява про відкладення розгляду справи з метою підготовки мирової угоди за вих. № 7 від 18.02.2009р.; лист на адресу позивача про визнання його вимог і пропозицією укласти мирову угоду з графіком погашення відповідачем існуючої заборгованості   за вих.. № 6 від 18.02.2009р.; проект мирової угоди у даній справі; докази направлення позивачу листа за № 6 від 18.02.2009р. та проекту мирової угоди), які свідчили про його намір врегулювати даний господарський спір з позивачем мирним шляхом (а.с. 28-31). Однак, в подальшому відповідач на такі обставини не посилався та доказів перерахування суми боргу та пені у заявленому позивачем розмірі як суду першої так і апеляційної інстанції не представив.

Отже, з урахуванням того, що алгоритм оплати, який впливає на момент настання строку виконання зобов'язання, між сторонами належним чином не узгоджений (специфікацію не підписано), а згідно з наявною у справі претензією, пред'явленою позивачем в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України,  про сплату заборгованості в сумі 31537,25 грн. відповідач повинен погасити її протягом 7 днів з дня пред'явлення такої вимоги, тому відповідач є таким, що прострочив виконання обов'язку зі сплати вартості отриманої продукції з 12 грудня 2009 року. Інших даних матеріали справи не містять. Однак ці обставини судом першої інстанції не взяті до уваги, що призвело до прийняття неправомірного рішення в означеній частині. В даному випадку, відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині пені у повному обсязі господарський суд обмежився лише посиланнями на невідповідність їх нарахування нормам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не врахувавши, що розмір пені частково відповідає вимогам зазначеної норми, а її нарахування передбачено пунктом  6.3. Договору.

З цих обставин колегія суддів вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені  в розмірі 3819,35 грн. за період з 28.08.2008р. по 15.09.2008р. (18 днів; заборгованість 42437,25 грн.), 540,56 грн. за період з 16.09.2008р. по 18.09.2008р. (3 дні; заборгованість 36037,25 грн.) та 17818,55 грн. за період з 19.09.2008р. по 09.01.2009р. (113 днів; заборгованість 31537,25 грн.) такими, що підлягають задоволенню лише в сумі 3814,99 грн. за період з 12.12.2008р. по 09.01.2009р. (28 днів прострочення).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інші посилання позивача в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 18363,47 грн.  (22178,46 грн. –3814,99 грн.) не підтверджені жодними доказами та спростовуються вищевикладеним.  

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3814,99 грн. слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині оскаржене рішення відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому залишається без змін.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги частково, колегія суддів вирішила здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 193, частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 612, статтею 692 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтями 43, 44, 49, 99,101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кар'єроуправління "Південне" (АР Крим, м. Сімферополь) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2009 р. по справі № 16/19-09 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі   3814,99 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

В інший частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Асоціації „Сумиоблсількомунгосп”  (юридична адреса: 40000, м. Суми, вул. Кірова, 167; поштова адреса: 40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 29, кв. 78, код 01337635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю   „Кар'єроуправління „Південне” (юридична адреса: 95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 36, кв. 35; поштова адреса: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Одеська, 2/21, код 34836268) 3814,99 грн. пені, 89,15 грн. державного мита та 48,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.