Ухвала

від 26.03.2014 по справі 2034/2-3836/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/822/2014 Головуючий 1 інст. - Шинкарчук Я.А.

Справа № 2034/2-3836/2011 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсними, визнання недійсними Державних актів про право власності на землю, визнання права власності на садовий будинок та земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вище зазначеним позовом, уточнивши його 18.07.2013 року, в якому просила:

визнати недійсними договір дарування земельної ділянки площею 0,1480 га вартістю 1411 грн., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_4, що діяла від імені ОСОБА_7, і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу (далі по тексту - ХРНО) Харківської області ОСОБА_6;

визнати недійсним договір дарування садового будинку АДРЕСА_1 вартістю 11 430 грн., укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_8, що діяла від імені ОСОБА_7, і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХРНО ОСОБА_6;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0732 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325158200:00:006:0037, виданий 25 лютого 2005 року Харківським районним відділом управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_3, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, серії ХР № 040711, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру за № 285;

визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0748 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325158200:00:006:0038, виданий 25 лютого 2005 року Харківським районним відділом управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_3, для ведення особистого селянського господарства, серії ХР № 040712, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру за № 284;

визнати за нею, ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку площею 0,1480 га і садовий будинок з надвірними будівлями, розташованими по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказувала, що оспорюванні нею договори дарування земельної ділянки та садового будинку, які вона вважає спільним майном подружжя, були укладені відповідачами від імені її покійного чоловіка без її згоди та у день смерті її чоловіка ОСОБА_7, з яким вони проживали однією сім'єю, у другій половині дня ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто вже після того, як він помер.

Вважає, що оспорюванні нею договори дарування садового будинку та земельної ділянки не відповідають вимогам ст.ст. 203, 241, 248, 369, 1008 ЦК України, ст. 65 СК України, а тому, згідно ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, мають бути визнанні недійсними.

Крім того, вважає, що у зв'язку з недійсністю зазначених вище договорів дарування, підлягають задоволенню, як похідні, і позовні вимоги, про визнання недійсними Державних актів про право власності на землю та садовий будинок. Вказує, що 1/2 частина спірного майна повинна належати їй на підставі ст. 60 СК України, як частка в спільному майні подружжя, а інша 1/2 частина - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст.ст. 1261, 1268 ЦК України.

Відповідачі заперечували проти позову, посилаючись на те, що: садовий будинок не був спільним майном подружжя, так як цей будинок ОСОБА_7 успадкував після смерті матері; що ОСОБА_4 в момент укладання договорів дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 від імені ОСОБА_7 за його довіреністю від 15.08.2003 року не знала, що він вранці цього дня помер, а відтак укладені нею від імені ОСОБА_7 договори дарування є дійсними в силу положень абзацу 2 ст.70 ЦК Української РСР, яким передбачено, що права і обов'язки, що виникли внаслідок дії особи, якій видана довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність і його правонаступників щодо третіх осіб.

Крім того, вказували відповідачі, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом 01.07.2011 року, тоді як передбачений ст.261 ЦК України трирічний строк позовної давності сплинув у 2007 році. Вважають безпідставними доводи позивача в тій частині, що про порушення свого права вона дізналася восени 2010 року, оскільки ще у 2004 році їй достеменно було відомо про відчуження оспорених об'єктів нерухомості, тобто - земельної ділянки і садового будинку. Як на підтвердження цих доводів посилалися на те, що позивач після смерті ОСОБА_9 прийняла спадщину, до якої вже не входили спірні земельна ділянка і садовий будинок, отримувала при цьому Державні акти, в яких вказано розмір і цільове призначення земельних ділянок; що 12.10.2006 року ОСОБА_5 з метою укладення договору довічного утримання отримувала витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1; що 08.12.2006р. укладала з ОСОБА_10 договір довічного утримання, а у 2008р. видала довіреність гр-ці ОСОБА_11 на представництво її інтересів у суді і за її позовом суд ухвалив рішення про розірвання укладеного з ОСОБА_12 договору довічного утримання. У всіх перелічених випадках вчинення юридично значущих дій ОСОБА_5 користувалась правовстановлюючими та іншими документами, де вказувались характеристики належних їй земельної ділянки та будинку, а також суміжної земельної ділянки сусіда - відповідача ОСОБА_3

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені в повному обсязі.

Вказаним рішенням суд визнав недійсними обидва договори дарування, укладені між ОСОБА_4, діючою від імені ОСОБА_7, і її сином ОСОБА_3, згідно яких покійник ОСОБА_7 подарував ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто в день його смерті, відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1480 га і садовий будинок, розташовані по АДРЕСА_1; визнав недійсними видані 25.02.2005 року Харківським районним відділом управлінням земельних ресурсів Державні акти на ім'я відповідача ОСОБА_3 про право на земельну ділянку площею 0,0732га і земельну ділянку площею 0,0748га, розташовані за вказаною вище адресою; визнав право власності позивача ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1480га та садовий будинок, розташовані по АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили скасувати вказане рішення, як необґрунтоване та таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволені прозову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на доводи, якими заперечували позов, та вказують, що позивач пропустила строки позовної давності, оскільки 2004 року вона була обізнана про існування договору дарування садового будинку та земельної ділянки, а також вона знала про перелік нерухомого майна, яке належало на час смерті її чоловіка, оскільки ОСОБА_5 особисто 24.11.2004 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а також 10.12.2004 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки. Також 20.01.2005 року ОСОБА_5 отримала відомості про реєстрацію прав на нерухоме майно.

Вважають, що суд неправильно застосував норми матеріального права до правовідносин, що виникли до набрання чинності ЦК України і продовжували існувати після його вступу в дію згідно перехідних положень.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_13 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на позов.

Позивач ОСОБА_5 подала заяву з проханням розглядати справу за її відсутністю, посилаючись на похилий вік та хвороби, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_14 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Заперечення на апеляційну скаргу обґрунтувала посиланням на те, що про смерть ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 була попереджена відразу, тобто близько 10 години ранку ІНФОРМАЦІЯ_1. Садовий будинок позивач ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_7 збудували спільними зусиллями шляхом реконструкції сараю і цей садовий будинок є новим майном яке є їх спільною сумісною власністю.

Приватний нотаріус ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, подала заяву з проханням розглядати справу за їх відсутністю, а в письмових поясненнях зазначила, що нотаріальні дії, пов'язані з посвідченням договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 земельної ділянки і садового будинку, здійснені нею з дотриманням вимог закону і п.45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.(ст.10 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, до яких дана справа не відноситься.

Розглядаючи справу суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, а сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не оспорюється, що подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_7 знаходились у шлюбі, зареєстрованому 21.12.1947 року, своїх дітей на час виникнення спірних правовідносин не мали, проживали в будинку домоволодіння АДРЕСА_1, який ОСОБА_7 отримав у спадщину, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 31.01.1983р року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області. Вказане домоволодіння знаходилось на земельні ділянці площею 3020 м.кв., і до складу якого, крім будинку, також входили два сараї, один з яких та частину земельної ділянки з усного дозволу ОСОБА_7 і ОСОБА_5, використовували їх давні знайомі - ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3, з якими подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_5 підтримували дружні стосунки.

24 жовтня 2001 року ОСОБА_7 на підставі рішення Покотилівської селищної ради №103 від 20.03.2011 року видано Державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого йому виділено у приватну власність земельну ділянку площею 0,2997 га, розташованої по АДРЕСА_1, в тому числі: 0,15 га - для обслуговування житлового будинку, а решту 0,1497 га - для ведення особистого підсобного господарства. (т.1 а.с.63)

Рішенням Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області від 30.12.2003 року задоволено заяву ОСОБА_7 від 08.10.2003 року про вилучення частини земельної ділянки у зв'язку з реконструкцією сараю під садовий будинок і виділення йому окремого господарства у складі реконструйованого сараю під садовий будинок, самовільного зведених на цій ділянці гаражу, душу, вбиральні, змінено цільове призначення частини земельної ділянки площею 1200 кв.м., з виділенням її в самостійну ділянку для ведення індивідуального садівництва та присвоєнням поштової адреси - АДРЕСА_1. (т.1 а.с.170, 172).

23 лютого 2004 року, розглянувши акт державної комісії про прийняття в експлуатацію садового будинку АДРЕСА_1, комісія відділу архітектури, містобудування Харківської РДА звернулася до виконавчого комітету з пропозицією по прийняття в експлуатацію садового будинку літ «А-1» за вказаною адресою. (т.1а.с.171)

18 березня 2004 року виконавчим комітетом Покотилівської селищної ради Харківського району, згідно рішення того в виконкому від 09.03.2004 року, №47, зареєстрованого в Харківському районному БТІ, видано свідоцтво про право власності ОСОБА_15 на садовий будинок АДРЕСА_1 в сел.Покотилівка, яке в той же день зареєстровано в БТІ Харківського району Харківської області.(а.с.53, 55, 56 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 годині ОСОБА_7 помер у віці 85 років, а ввечері цього ж дня, о 17 годині, відповідач ОСОБА_4, використавши видане 15.08.2003 року гр.-ном ОСОБА_7 доручення на представництво його інтересів в гр.-кою ОСОБА_4 його інтересів, діючи від імені ОСОБА_7, уклала зі своїм сином ОСОБА_3 договори дарування садового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 і договір дарування земельної ділянки площею 0,1480 га по АДРЕСА_1, згідно яких ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар садовий будинок і земельну ділянку площею 0,1480 га.

21 червня 2011 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позов і просила визнати недійсними зазначені договори дарування та видані на їх підставі Державні акти на право власності ОСОБА_16 на садовий будинок з господарськими будівлями та на земельну ділянку площею 0,1480 га, розташовані по АДРЕСА_1, а також просила визнати за нею право власності на них, вважаючи, що відповідачі, скориставшись їх похилим віком, їх довірою, діючи незаконно, заволоділи їх майном.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов і відхиляючи доводи відповідачів та їх представника, виходив з того, що у ОСОБА_4 станом на 17 годину ІНФОРМАЦІЯ_1 не було повноважень на укладення договорів дарування своєму сину садового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки від імені довірителя ОСОБА_7, оскільки він помер о 10 годині ранку ІНФОРМАЦІЯ_1 і в момент його смерті припинилась дія доручення ОСОБА_7 від 15.08.2003 року, посвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_6 за місцем його проживання, згідно якого він уповноважував гр.-ку ОСОБА_4 бути його представником в питаннях, пов'язаних з даруванням ОСОБА_3 належної йому (довірителю ОСОБА_7) ? частини земельної ділянки з будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, об'єкти нерухомості, вказані в дорученні ОСОБА_7 і в оспорених договорах дарування, не співпадають; зазначений в договорі дарування садовий будинок з надвірними будівлями є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_5, оскільки це новостворене спільне майно подружжя і лише у 2004 році прийнято органами місцевої влади в експлуатацію як окремий об'єкт права власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу, згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно, всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як за ст.392 Цивільного кодексу УРСР, який відповідачі та їх представник вважають за необхідне застосовувати до спірних правовідносин, так і згідно ст.1008 ЦК України, який діяв на час укладення оспорених позивачем ОСОБА_5 договорів дарування, договір доручення припиняється у разі смерті довірителя. Отже, станом на 10 годину ранку ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час, коли лікарі констатували смерть ОСОБА_17, видане ним 15.08.2003 року доручення припинило свою дію, а відтак в той же момент припинилися і повноваження ОСОБА_4 на укладення угод від імені ОСОБА_7 в межах повноважень, зазначених у цьому дорученні.

Крім того, з доручення, на яке посилаються відповідачі, зміст якого притаманний довіреностям, вбачається, що прикутий до ліжка 85-річний ОСОБА_7 станом на 15.08.2003 року доручив гр.-ці ОСОБА_4 представляти його інтереси з питань, пов'язаних з даруванням ОСОБА_3 ? частини земельної ділянки та будівель, без зазначення розміру та інших їх індивідуальних ознак, які знаходяться по АДРЕСА_1, а в укладених після його смерті договорах дарування зазначено, що ОСОБА_7, від імені якого діяла ОСОБА_4, подарував ОСОБА_3 земельну ділянку і садовий будинок з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

З заяви ОСОБА_7 від 08.10.2003р., рішень Покотилівської селищної ради від 30.12.2003р, 09.03.2004р. та виданого на їх підставі у березні 2004 року свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на садовий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 вбачається, що це новостворений об'єкти нерухомого майна, створений за час знаходження подружжя ОСОБА_7 у шлюбі, хоча з використанням сараю, який ОСОБА_7 отримав у спадщину.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що об'єкт нерухомості, набутий у власність подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що він зареєстрований на одного з них, є спільною сумісною власністю подружжя і відчужуватися міг лише за умови письмової згоди на це згоди другого з подружжя, посвідченої нотаріусом.

Однак оспорені договори дарування укладені ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності такої нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_5

Також суд обґрунтовано і у відповідності з приписами ст.261 ЦК України щодо початку перебігу строку позовної давності дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідачів про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску передбаченого законом строку позовної давності.

Як правильно зазначив суд і вказували позивач та її представник ОСОБА_5, 1923 р.н.. є одинока особа похилого віку, страждає на низку захворювань, в тому числі зору.

З матеріалів справи вбачається, що тривалий час після смерті чоловіка ОСОБА_4 продовжувала допомагати їй у вирішенні певних побутових проблем, в тому числі і в питаннях оформлення правовстановлюючих документів, а ОСОБА_5 їй довіряла. Однак у подальшому ОСОБА_4 припинила турбуватися ОСОБА_5, а остання, після поневірянь з метою отримання від інших осіб підтримки і знаходження таких осіб, що допомогли їй відновити зір, та з'ясувати дійсного стану свого майна, звернулася у вересні 2010 року до Харківського обласного управління МВС України з заявою про перевірку законності дій відповідачів та приватного нотаріуса ОСОБА_6 та прийняття рішення щодо законності укладення договорів дарування.

За таких обставин суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтовані рішення про задоволення позову ОСОБА_5

Доводи апелянтів та їх представника не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, в якому надана належна правова оцінка усім обставинам, на які посилаються сторони.

Бажаючи безоплатно отримати нерухомість в привабливій місцевості, користуючись довірою одиноких осіб похилого віку, відповідачі мали б потурбуватися про те, щоб це було зроблено бездоганно, у спосіб, передбачений законом і з безумовним дотриманням прав цих осіб.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: