Постанова

від 21.05.2009 по справі 11/487-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/487-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.05.09                                                                                       Справа №11/487-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Хуторной В.М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Пересада О.В.

за участю представників

позивача: Колесник Р.М., довіреність від 18.12.2008р.;     

відповідача:  не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області  від  02.02.2009р.

у справі № 11/487-08                

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовремкран”, м. Маріуполь Донецької області

до відповідача Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон

про  стягнення коштів

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовремкран”, м. Маріуполь Донецької області, (далі - позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон, (далі – відповідач) про стягнення 16222 грн.83коп., які складаються з 6732грн.78коп. основного боргу, 6996грн. 07коп. втрат від інфляції, 2493грн. 98коп. – 3% річних.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 02.02.2009р. (суддя Чернявський В.В.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 6732грн. 78коп основного боргу, 5143грн. 06коп. втрат від інфляції, 2282грн. 96коп. – 3% річних, 141грн. 59коп.  на відшкодування витрат зі сплати держмита, 102грн. 99коп. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним.

01.12.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №49, за яким позивач зобов'язався виконати для відповідача роботи щодо будівництва, виготовлення, монтажу обладнання зернового комплексу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи. Відповідно до додаткової угоди №2 від 05.01.2007р. до Договору, позивач зобов'язався також виконати роботи щодо виготовлення та монтажу вагової вишки, вартість робіт обумовили сумою в 366732грн. 78коп. Відповідач свої зобов'язання за вищевказаним контрактом щодо оплати виконаних робіт здійснив не у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з неправильним розрахунком позивачем втрати від інфляції та 3% річних.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від  02.02.2009р. у справі № 11/487-08 прийняте на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, зазначає наступне: відповідно до п.п 9.2 Статуту Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», органом управління Підприємства (Дочірнє підприємство «Херсонський річковий порт») є Наглядова  рада Власника (Акціонерної Судноплавної компанії «Укррічфлот») Згідно п.п.9.5.19 Статуту, до компетенції Наглядової ради Власника відноситься прийняття рішень про здійснення право чинів (у тому числі: укладення, зміну та розірвання угод, договорів, контрактів), про визнання претензій на суму більше 100.000 грн. П.п.9.9.8 Статуту, Начальник підприємства (начальник ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот») з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом, зокрема п.п 9.5.19 Статуту, вчиняє від імені підприємства правочин, підписує від імені підприємства угоди (договори, контракти). Сума укладеного відповідачем та позивачем правочину перевищує 100.000грн. Таким чином, начальник ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» не мав спеціальної компетенції на укладення правочину без погодження (рішення) Наглядової ради АСК «Укррічфлот» укладати правочин з ТОВ «Азовремкран» та всі пов'язані з цим документи.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 02.02.2009р. у справі № 11/487-08 і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Азовремкран» у задоволенні позову повністю.

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 932 від 20.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Хуторного В.М., Яценко О.М.

Представник позивача у судовому засіданні просив рішення місцевого господарського суду Херсонської області від 02.02.2009р. у справі № 11/487-08 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач надіслав Запорізькому апеляційному господарському суду телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи, через відпустку представника.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за його згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.12.2006р. між сторонами було укладено договір № 49 (далі – Договір), згідно з умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався виконати роботи з будівництва, виготовлення та монтажу обладнання зернового комплексу на території Херсонського річкового порту. Роботи виконуються у відповідності з проектом виконання робіт та оформлюються для кожного об'єкту додатковою угодою до цього договору.

Додатковою угодою №2 до Договору № 49 від 01.12.2006р. сторони передбачили, що позивач також зобов'язується виконати роботи по виготовленню та монтажу вагової  вишки. Вартість даних робіт склала 366732грн. 78коп., оплата за додатковою угодою проводиться відповідачем шляхом 100% передоплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання Додаткової угоди №2.

Позивач виконав передбачені Договором роботи на суму 366732грн.78коп., що підтверджується двосторонніми підписаними актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за березень 2007р. на суму 36665грн. 48коп., за червень 2007 р. на суму 80066грн. 50коп., за вересень 2007р. на суму 250000грн. 80коп. (копії міститься в матеріалах справи, а.с. 14-16). З боку відповідача усі вищевказані акти підписані та скріплені печаткою підприємства.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт виконав з порушенням строків, закріплених в Додатковій угоді до Договору, та не у повному обсязі, сплативши 360.000грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 17, 19).

Стягнення з відповідача на користь позивача 16222 грн. 78коп., які складаються з 6732грн. 78коп. основного боргу, 6996грн. 07коп. втрат від інфляції, 2493грн. 98коп. – 3% річних, нарахованих на заборгованість за виконані роботи за Договором, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 та ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що судовий акт слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума основного боргу в розмірі 6732грн. 78коп. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджена документально і заявлена обґрунтовано.  

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню частково. Інфляційні втрати за період з 23.01.2007р. по 17.11.2008р.  підлягають задоволенню у сумі 5143грн. 06коп., а 3 % річних за аналогічний період підлягають задоволенню  у сумі 2282грн. 96коп.80,58грн.

Що стосується посилань відповідача у апеляційній скарзі на те, що начальник ДП «Херсонський річковий порт» АСК «Укррічфлот» не мав спеціальної компетенції на укладення правочину без погодження Наглядової ради АСК «Укррічфлот» укладати правочин з ТОВ «Азовремкран», то колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Крім того, пунктом 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного Суду України № 02-5/11 від 12.03.1999р., «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її  дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи виконувалися позивачем протягом березня – вересня 2007року, і за цей період жодних заперечень або посилань на недійсність вчиненого між сторонами правочину від відповідача не надходило. Крім того, відповідач приймав виконання робіт та оплатив їх на 360.000грн., що є майже всією сумою, передбаченою Додатковою угодою №2.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

При таких обставинах апеляційна інстанція підтримує висновки суду першої інстанції, підстав для скасування чи зміни рішення колегія суддів не вбачає, в апеляційній скарзі слід відмовити.

        Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на заявника.

     Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон, залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області  від 02.02.2009р. у справі № 11/487-08 – залишити без змін.

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Хуторной В.М.  Яценко О.М.