Рішення

від 29.05.2009 по справі 16/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "29" травня 2009 р.Справа №  16/62

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 16/62

за позовом: Приватного підприємства "Нафто-Кретор", м. Кременчук Полтавської області  

до відповідача: Приватного підприємства "Тікич", м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 31 745,14 грн.    

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Нафто-Кретор" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 220/3 від 06.04.2009 року, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Тікич" заборгованості в сумі 27 257,20 грн., пені в сумі 2 171,25 грн., збитків від інфляції в сумі  2 127,07 грн. та 271,40 грн. процентів, а всього 31 826,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару за договором поставки №28/08-08 від 28.08.2008 р.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 16/62.

За розпорядженням голови господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2009 року справу № 16/62 передано на розгляд судді Тимошевській В.В. та ухвалою від 22.05.2009 року прийнято суддею до свого провадження.

14.05.2009 року на адресу господарського суду Кіровоградської області надійшла заява приватного підприємства "Нафто-Кретор" № 86/04-юр від 06.04.2009 року про уточнення позовних вимог (а.с. 29), яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з приватного підприємства "Тікич" заборгованості в сумі 27 257,20 грн., пені в сумі 1 933,49 грн., збитків від інфляції в сумі 2 344,12 грн. та 210,33 грн. процентів, всього 31 745,14 грн. (а.с. 29).

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на наведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи №16/62 відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 05.05.2009 р.

В судовому засіданні 26.05.2009 року оголошувалась перерва до 29.05.2009 року.

В судовому засіданні 26.05.2009 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримав.

В  судовому засіданні 26.05.2009 року представником приватного підприємства "Тікич" надано письмове пояснення № 26 від 26.05.2009 року, в якому відповідач повідомляє про визнання боргу в сумі 31 745,14 грн. (а.с. 42) та просить розстрочити виплату заборгованості у три строки: І строк - до 15.06.2009 року, ІІ строк - до 15.07.2009 року, ІІІ строк - до 15.08.2009 року (а.с. 42).

Представники сторін в судове засідання 29.05.2009 року не з'явились, хоча належним чином сповіщені про дату, час  і місце проведення судового засідання (а.с. 44).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведені норми, граничний строк вирішення спору у даній справі та з огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання і фактичну участь представників сторін у судових засіданнях, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 16/62 за відсутністю представників сторін та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

                                                                ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 року між приватним підприємством "Нафто-Кретор" (Постачальник) та  приватним підприємством "Тікич" (Покупець) укладено договір № 28/08-08 поставки нафтопродуктів (далі - Договір), згідно з яким позивач зобов'язався поставити нафтопродукти в асортименті, а відповідач - оплатити ці нафтопродукти за ціною зазначеною у накладних.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар) погодженими партіями, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх в асортименті і кількості відповідно до поданих заявок, погоджених з Постачальником.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару за домовленістю, але не пізніше одного банківського дня з моменту відвантаження товару.

Згідно з п. 4.3 Договору Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що договір вступає в силу з 28.08.2008 року діє до 31.12.2008 року, а в частині невиконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Договір №28/08-08 від 28.08.2008 р., укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками підприємств.

За правилами статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №28/08-08 від 28.08.2008 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлений товар, що підтверджується:

видатковою накладною № 24/11/05 від 24.11.2008 року на суму 44 832,00 грн. (а.с. 10);

видатковою накладною № 04/12/05 від 04.12.2008 року на суму 59 580,00 грн. (а.с. 11);

видатковою накладною № 09/12/05 від 09.12.2008 року на суму 34 170,40 грн. (а.с. 12);

видатковою накладною № 16/12/02 від 16.12.2008 року на суму 60 506,80 грн. (а.с. 13).

Натомість, відповідачем взяті на себе за договором зобов'язання виконано неналежним чином та вартість отриманого товару оплачено частково (а.с. 14-16), внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27 257,20 грн.

Отримання товару, несвоєчасність оплати та наявність заборгованості з оплати його вартості в розмірі 27 257,20 грн. відповідач визнає у  наданих до суду поясненнях та підтверджує в акті звірки взаємних розрахунків, складеним між сторонами (а.с. 17, 42).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості в сумі 27 257,20 грн. та неподання їх на вимогу суду, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути пеню в розмірі 1 933,49 грн. за період прострочення оплати Товару з 06.12.2008 року по 01.04.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України  порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в пункті 5.4. договору № 28/08-08 від 28.08.2008 року передбачили сплату Покупцем пені за прострочення виконання ним зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочки з моменту поставки товару.

Наведений позивачем розрахунок (а.с. 29) та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 1 933,49 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Підлягають стягненню з відповідача також 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 210,33 грн. за період з 06.12.2008 року по 01.04.2009 року (а.с. 29) та вимога про стягнення інфляційних витрат у розмірі 2 344,12 грн. за грудень 2008 р.- квітень 2009 р. (а.с. 29) нараховані правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ПП "Нафто-Кретор" підлягають повному задоволенню на суму 31 745,14 грн., з яких: 27 257,20 грн. основного боргу, пеня в сумі 1 933,49 грн.,  інфляційні витрати в сумі 2 344,12 грн., 3% річних в сумі 210,33 грн.

Клопотання приватного підприємства "Тікич" про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає через недоведеність ПП "Тікич" наявності виняткових випадків для розстрочення виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Тікич" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоного Козацтва, 120-А, р/р 26000425259381 в АКБ "Укрсоцбанк" Кіровоградської ОФ, МФО 323293, ідентифікаційний код 22215994) на користь приватного підприємства "Нафто-Кретор" (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 11, ідентифікаційний код 34607790, р/р 26008099212800 в АКІБ "УкрСіббанк", м. Кременчук, МФО 351005) - 31 745,14 грн., з яких: 27 257,20 грн. основного боргу, пеня в сумі 1 933,49 грн., інфляційні витрати в сумі 2 344,12 грн., 3% річних в сумі 210,33 грн., а також 317,45 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                В.В. Тимошевська