Постанова

від 21.05.2009 по справі 9/291-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/291-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 9/291-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційне подання прокуратури Київської області (далі –Прокуратура)

на рішеннягосподарського суду Київської області

від14.10.08

у справі№ 9/291-08

господарського судуКиївської області

за позовомПрокуратури

в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві та Київській області (далі –Управління),

Київської обласної ради (далі –Облрада)

доКозинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі –Селищна рада),

товариства з обмеженою відповідальністю "Астра 2000" (далі –Товариство)

провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту

В засіданні взяли участь представники:

- Прокуратури:Івченко О.А. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 194 від 27.11.07);

- Управління:не з'явились;

- Облради:не з'явились;

- Селищної ради:не з'явились;

- Товариства:Костенко І.М. (за дов. б/н від 15.01.09).

Ухвалою від 17.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П. касаційне подання Прокуратури № 05/1-2424вих від 17.11.08 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.05.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у визначений ухвалою час у судовому засіданні 21.05.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 21.05.09 представники Управління, Облради та Селищної ради не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представників Прокуратури та Товариства.

Про вказані обставини присутніх представників повідомлено на початку судового засідання 21.05.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників Прокуратури та Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 14.10.08 господарського суду Київської області (колегія суддів у складі: головуючого –Євграфової Є.П, суддів –Лопатіна А.В., Щоткіна О.В.) в позові відмовлено.

В частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею площею 12,0 га від 12.12.01 серії І-Кв № 000089 провадження у справі припинено.

Вказане рішення мотивовано тим, що особи, в інтересах яких Прокуратура звернулась з позовом у даній справі, не є органами, уповноваженим у спірних відносинах здійснювати відповідні функції, а тому є неналежними позивачами.

Також, місцевий суд звернув увагу на помилковість обрання способу захисту Прокуратурою, оскільки за змістом ст. 152 Земельного кодексу України передбачено можливість подання позовів про "визнання недійсними рішень", а Прокуратурою заявлено позов про "визнання незаконним рішення".

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на порушення місячного строку, встановленого на оскарження рішення органу місцевого самоврядування ст. 112 Земельного кодексу України (чинного на момент винесення оскарженого рішення).

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення від 14.10.08 господарського суду Київської області скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 125, 126, 188, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 15, 23, 112 Земельного кодексу України (1990 року),

ст.ст. 10, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

У своїх відзивах на касаційне подання Облрада та Селищна рада щодо доводів Прокуратури заперечують, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційне подання Прокуратури залишити без задоволення, а оскаржене рішення –без змін.

При цьому, у заяві Селищної ради № 293 від 19.05.09 ставиться питання про розгляд справи без участі її представника.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 письмових відзивів на касаційне подання від Управління та Товариства не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Присутній у судовому засіданні 21.05.09 представник Товариства щодо доводів, викладених у касаційному поданні, заперечував та просив залишити оскаржене рішення місцевого суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзиви на касаційне подання, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням Селищної ради № 4/1 від 21.06.01 "Про відведення земельної ділянки ТОВ "Астра 2000" (далі –Рішення від 21.06.01) було затверджено представлений проект відведення земельної ділянки та надано в постійне користування Товариства земельну ділянку загальною площею 12 га (в тому числі чагарників заболочених) для розміщення товариства індивідуальних забудовників; МП "Кадастр" доручено винести в натуру межі земельної ділянки та виготовити Товариству державний акт на право постійного користування землею.

Також, судами встановлено, що 12.12.01 Товариству було видано державний акт на право постійного користування землю, відповідно до якого землю надано в постійне користування для розміщення товариства індивідуальних забудовників відповідно до Рішення від 21.06.01, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 403.

Не погоджуючись з правомірністю Рішення від 12.06.01 Прокуратура звернулась з позовом у даній справі.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позовні вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при прийнятті оскарженого Рішення Селищною радою було порушено вимоги чинного на час його прийняття законодавства щодо процедури попереднього вилучення спірної земельної ділянки, порядку розроблення проекту її відведення та надання у постійне користування юридичній особі для цілей, не передбачених законодавством.

Так, Прокуратура доводить, що проект відведення спірної земельної ділянки Товариству, розроблений МП "Кадастр" на підставі договору № 35/1 від 03.07.01, не відповідає законодавчо встановленим вимогам, зокрема: Товариством не було отримано позитивного висновку природоохоронного органу про можливість надання спірної ділянки в постійне користування для розміщення товариства індивідуальних забудовників; в проекті відведення відсутні копія плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити, вказівкою складу угідь та умов її відведення; проект відведення не пройшов державної землевпорядної експертизи та не отримав її позитивного висновку.

Щодо посилань суду першої інстанції про те, що Прокуратура звернулась з позовом в інтересах неуповноважених на здійснення відповідних контрольних функцій осіб, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 чинного Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Указом Президента України "Про вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами та контролю за їх використанням і охороною" від 19.08.02 № 720 встановлено, що одним із пріоритетних завдань органів виконавчої влади при здійсненні ними заходів, пов'язаних із реформуванням земельних відносин, є забезпечення належного контролю за використанням і охороною земель, додержання вимог земельного законодавства та запобігання правопорушенням. Кабінету Міністрів України доручено вирішити питання щодо утворення у складі Державного комітету України по земельних ресурсах державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель як урядового органу державного управління.

На виконання зазначеного Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.02 № 1958 у складі Державного комітету по земельних ресурсах утворено Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.

При цьому, згідно ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

За змістом п. "в" ст. 8 чинного Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що право прокурора пред'явити позов в інтересах держави не пов'язане з наявністю письмового звернення органу влади чи місцевого самоврядування, оскільки за приписами ст.ст. 2, 20 Господарського процесуального кодексу України, статей 20, 361 Закону України "Про прокуратуру" такий позов може бути пред'явлений прокурором, як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки такий позов прокурором подається в інтересах держави, то прокурор повинен зазначити в чому полягає порушення саме інтересів держави, а не органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом у даній справі Прокуратура вказала, що оскаржене Рішення суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріпленим ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим порушуються інтереси держави.

Отже, твердження місцевого суду про неналежний суб'єктний склад даного спору є передчасними, та такими, що не відповідають вимогам Закону.

Стосовно посилань суду першої інстанції про те, що Прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту, колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає їх помилковими, оскільки обраний Прокуратурою спосіб захисту порушених прав та законних інтересів повністю відповідає п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що словосполучення "визнання недійсним" і "визнання незаконним та скасування" в контексті вимог, що ставляться, є синонімічними і означають, що спірний акт не має юридичної сили.

Щодо доводів місцевого суду про порушення Прокуратурою законодавчо встановленого строку на його оскарження, то колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно приписів цивільного законодавства перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення права. В контексті наведеної правової норми судом не було взято до уваги посилань Прокуратури про те, що про оскаржене Рішення від 21.06.01 їй стало відомо лише під час здійснення перевірки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції помилково було відхилено позов з формальних підстав, без вивчення обставин справи по суті заявлених вимог. Зокрема, позов обґрунтовується тим, що оскаржене рішення було прийнято за відсутності належним чином затвердженого проекту відведення земельної ділянки, проте даним обставинам суд будь-якої правової оцінки не надав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що для правильного вирішення даного спору суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки, та дотримання сторонами порядку передачі її в постійне користування, у відповідності до вимог Закону.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що для вирішення даного спору є необхідним з'ясувати не лише компетентність органу, що виніс оскаржене рішення, а й дослідити дотримання встановленого порядку його винесення та відповідність такого рішення вимогам Конституції та законам України.

Разом з тим, слід наголосити, що вирішуючи спір суд повинен враховувати, що положення законів повинні застосовуватися з урахуванням принципу дії закону в часі за умови пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, а також те, що до правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, що діяла на момент спірних правовідносин, оскільки згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Стосовно вимоги Прокуратури про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею (виданого на виконання оскарженого Рішення), колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що питання щодо недійсності такого акта є похідним від встановлення факту недійсності оскарженого Рішення, а тому при встановленні визначеного, оспорюваний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається. З урахуванням зазначеного оцінка цих обставин має міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційному поданні стверджуються факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання прокуратури Київської області № 05/1-2424вих від 17.11.08 задовольнити частково.

Рішення від 14.10.08 господарського суду Київської області у справі

№ 9/291-08 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська