Ухвала

від 25.03.2014 по справі 814/3568/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/800/56973/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову та ухвалуМиколаївського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі№ 814/3568/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства «Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року у справі № 814/3568/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року, позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.07.2013 року № 0001112203. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.07.2013 року № 0001102203.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 134.1 ст. 134, п. .п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. .п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «МОПАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Порт-Ал» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року, ТОВ «ПВП «Телерадіозв'язок» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, ТОВ «Синтезторг» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року, ПП Фірма «Процес йде» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року складено акт № 123/22- 02/03117820 від 15.07.2013 року, яким зафіксовано порушення: п. 134.1 ст. 134. п. п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на прибуток в сумі 247 477,00 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 1 412,00 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 247 477,00 грн., у т.ч. за III квартал 246 065,00 грн., пп. пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість всього в сумі 242 693,00 грн., у т.ч. за червень 2010 року в сумі 7 000,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 1 345,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 234 348,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 309 346,25 грн. (основний платіж - 247 477,00 грн., штраф - 61 869,25 грн.), та податкове повідомлення-рішення № 0001102203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362 289,50 грн. (основний платіж - 242 693,00 грн., штраф - 119 596,50 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про те, що операції між ПАТ «МОПАС» та ТОВ «Порт-Ал», ТОВ «НВП «Телерадіозв'язок», ТОВ «Синтезторг», ПП Фірма «Процес йде» здійснені без мети настання реальних наслідків, не підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, при цьому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), а право на податковий кредит виникає або з дати розрахунку платника податку за товари (роботи послуги), або з дати отримання податкової накладної.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що реальність господарських операцій позивач з ТОВ «Порт-Ал», ТОВ «НВП «Телерадіозв'язок», ТОВ «Синтезторг», ПП Фірма «Процес йде» підтверджується матеріалами справи.

Посилання податкового органу на акти перевірок по ланцюгу постачання обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013 року № 0001112203 та № 0001102203, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання спірних операцій викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 814/3568/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак