Ухвала

від 04.04.2014 по справі 2а-16931/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 квітня 2014 року м. Київ В/800/1320/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління міністерства доходів і зборів у м.Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013

у справі № 2а-16931/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолент Плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві подано заяву №б/н від 17.03.2014 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме, п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в ухвалі щодо якої подана заява про перегляд, та постанові Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справі №К/9991/59642/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді України вирішується Вищим адміністративним судом України лише в межах аналізу тих судових рішень, на які посилається заявник.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, з огляду на таке.

Зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013, яка додана заявником до заяви як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ній розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі. Підставою для прийняття наведеної постанови стали висновки суду касаційної інстанції про підтвердження безтоварного характеру вчинюваних позивачем господарських операцій, що позбавляє його права на формування податкового кредиту за їх наслідками, навіть за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

У той час як підставою для прийняття рішення, про перегляд якого ставиться питання, стало підтвердження позивачем реальності господарських операцій, у тому числі наявними первинними документами які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що давало йому право на формування податкового кредиту, а також безпідставність покладення відповідальності на платника за не підтвердження виконання зобов?язань контрагентами в ланцюгу постачання.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних, відмінних між собою обставин, яким надавалась правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

З огляду на викладене, підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління міністерства доходів і зборів у м.Києві у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.12.2013.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Ланченко

Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Г.Пилипчук Ю.І.Цвіркун