Ухвала

від 27.02.2014 по справі 2а-12619/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12619/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Оксененка О.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Кабель» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000412306,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Кабель» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000412306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Київ - Кабель» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту за період: вересень, грудень 2008 року; квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень місяці 2009 року; лютий - квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено акт №117/1-23-60-34867429 від 25.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Київ - Кабель» пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 383 803 грн..

Наведені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 року №0000412306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 479 754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 383 803 та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 95 951 грн..

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Апелянт визнаючи господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп» як нікчемні посилається не можливість фактичного виконання договірних правовідносин між вказаними сторонами з огляду на відсутність у контрагента позивача складських приміщень, автомобільного транспорту тощо, а також наявність порушеної кримінальної справи відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів апелянта щодо нікчемності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки апелянтом не було надано інформації чи доказів наявності вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

З матеріалів справи слідує, що Окружний адміністративний суд міста Києва витребовував у Слідчого управління податкової міліції ДПА України інформацію про хід кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_4 та не встановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України.

До Окружного адміністративного суду м. Києва від Державної податкової служби України надійшов Лист (вх. № 03-3/11594 від 31.10.2011 року), згідно якого станом на дату розгляду даної справи, кримінальну справу, яка була порушена відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України направлено до суду для розгляду по суті.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, станом на час розгляду справи не було встановлено/підтверджено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

В обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення апелянт посилається на акт перевірки ТОВ «С.Дж.Р.Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2008 р. по 31.05.2010 р.; акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та копії протоколів виїмки первинних бухгалтерських/податкових документів ТОВ «Київ -Кабель» по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно з п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Також при проведенні документальної виїзної перевірки ТОВ «Київ-Кабель» була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів. Однак, інформація бази даних «АІС» не є офіційною та такою, що підтверджує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення документальної виїзної перевірки як належний доказ.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що в зазначених вище актах перевірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентами.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Оскільки, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Колегія суддів не може не зауважити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження його господарської правосуб'єктності здійснювати господарську діяльність.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

На запит суду першої інстанції щодо надання повного пакет первинних/бухгалтерських документів по господарським взаємовідносинам ТОВ «Київ-Кабель» з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» від Державної податкової служби України надійшов лист (вх. № 03-3/3689 від 24.01.2012 року) з якого вбачається, що надати витребувані документи остання не має можливості.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, сума податку на додану вартість по яких включена до податкового кредиту.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.