Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/2459/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року 09:20 № 826/2459/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж» доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж» (далі - позивач, ТОВ «Мрія Будмонтаж») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001362203 та №0001352203 від 12.02.2014.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Лінктехсервіс» ТОВ «Молінджі» та ПП «Промкомплект Україна» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» та ПП «Промкомплект Україна», а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Молінджі», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. А також посилався на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - особи яка повідомила, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 та, що за зазначеною адресою не знаходилось і не знаходиться ТОВ «Лінктехсервіс». За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даним контрагентом не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач направив на адресу ТОВ «Мрія Будмонтаж» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 76) письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження стосовно фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лінктехсервіс», ПП «Промкомплект Україна» та ТОВ «Молінджі» за період діяльності з 01.01.2011 по 01.12.2013. Однак, позивач на вказаний запит надав відповідь від 09.01.2014 №1/01/14, якою відмовив відповідачу у наданні запитуваних документів (а.с. 140 142 Т. І).

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №70 від 20.01.2014, направлення №101/26-54-22-03 від 21.01.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з ненаданням ТОВ «Мрія Будмонтаж» у десятиденний строк пояснень та їх документального підтвердження на запит відповідача від 19.12.2013 №15892/10/26-54-22-03-19/ЗП посадовою особою відповідача здійснено заходи для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мрія Будмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лінктехсервіс», ПП «Промкомплект Україна» та ТОВ «Молінджі» у період діяльності з 01.01.2011 по 01.12.2013, за результатами якої складено акт від 31.01.2014 №76/26-54-22-03-07/33052092 (далі - №76/26-54-22-03-07/33052092).

У вказаному акті перевірки зазначено, що директору ТОВ «Мрія Будмонтаж» Даниленку Володимиру Дмитровичу 21.01.2014 під розписку вручено копію наказу №70 від 20.01.2014 та ознайомлено з направленням №101/26-54-22-03 від 21.01.2014.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 600 746,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 523 257,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки №76/26-54-22-03-07/33052092, за результатом розгляду яких відповідач листом від 12.02.2014 № 4391/10/26-54-22-03-19 про розгляд заперечення №12/02/14 від 04.02.2014 повідомив позивача, що про залишення без змін висновків акту.

На підставі акту перевірки №76/26-54-22-03-07/33052092 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001352203 від 12.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 602 660,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 600 746,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 914,25 грн. та № 0001362203 від 12.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 654 071,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 523 257,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 130 814,25грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0001362203 та №0001352203 від 12.02.2014 ТОВ «Мрія Будмонтаж» оскаржило їх до суду.

Для повного, всебічного розгляду справи, суд ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового засідання витребував у позивача всю наявну первинну документацію по взаємовідносинах з ТОВ «Мрія Будмонтаж» за період, що перевірявся податковим органом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Мрія Будмонтаж» (Покупець) та ТОВ «Лінктехсервіс» (постачальник), укладено Договір поставки №129/11 від 12.09.2011, предметом якого є постачання товару, асортимент, кількість та вартість якого визначаються в рахунках - фактурах.

Як вбачається із копій первинних документів, наданих позивачем, товаром який постачався на виконання Договору №129/11 від 12.09.2011 є стільці, кухня, шафи, тонер-картриджи для принтера, профілі для порогу, профілі допоміжні, профілі опорні під склопакет, кріплення КМ/М, ущільнювач гумовий, блок керування, кріплення стінне Т9, лоток водовідвідний, замки врізні, корпуси замків, кодові замки, ручки дверні, замки навесні, петлі приварні, термодатчик, пульт ДУ, тощо на загальну суму 410 432, 86 грн.

На підтвердження виконання Договору №129/11 від 12.09.2011 позивачем додано до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових, податкових накладних, банківських виписок.

Згідно пункту 3.1 Договору №129/11 від 12.09.2011 Продавець зобов'язаний не пізніше двох днів з моменту отримання замовлення на окрему партію Товару, яке підтверджене Продавцем на можливість його виконання, відвантажити її Покупцю.

Всупереч вимог зазначеного пункту Договору, до матеріалів справи не додано доказів які б підтверджували його виконання.

Крім того, відповідно до пункту 3.2 Договору №129/11 від 12.09.2011 поставка товару може здійснюватись зі складу Постачальника або на склад Покупця. Обрані сторонами умови поставки зазначаються на кожну партію Товару окремо.

Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів які підтверджують обрані сторонами умови поставки на кожну партію Товару, транспортування Товару від Постачальника до Покупця.

Також, між ТОВ «Мрія Будмонтаж» (Замовник) та ТОВ «Лінктехсервіс» (Виконавець), укладено Договір № 60 від 28.03.2012 предметом якого є розробка дизайну, обслуговування та доповнення сторінки сайту.

На підтвердження виконання умов Договору № 60 від 28.03.2012 позивачем додано до матеріалів справи акт здачі-приймання послуг від 28.04.2012, податкову накладну № 196 від 28.04.2012, рахунок - фактуру № СФ-196 від 28.04.2011 на суму 37 400,00 грн.

Дослідивши надані до матеріалів справи копії банківських виписок, суд встановив, що розрахунки з ТОВ «Лінктехсервіс» здійснені в безготівковій формі виключно за Договором поставки №129/11 від 12.09.2011 (а.с. 7-19 Т. ІІІ) та з порушенням умов, закріплених у пункті 4.2 зазначеного договору, яким передбачена оплата кожної окремої партії протягом 60 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Промкомплект Україна», суд встановив наступне.

Між ТОВ «Мрія Будмонтаж» (Замовник) та ПП «Промкомплект Україна» (Підрядник) укладено Договір на виконання робіт №04/08/11-1 від 04.08.2011 (далі - Договір №04/08/11-1), згідно умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника попередньо погоджений обсяг ремонтно-будівельних, монтажних, електромонтажних, проектних робіт, а також інших робіт згідно актів прийому-передачі виконаних робіт.

Доказів попереднього погодження обсягу ремонтно-будівельних робіт, передбачених умовами вказаного договору та чинним законодавством суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 затверджено «Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (далі - Загальну умови №668).

Загальні умови №668 відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (далі - капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників). (пункти 1, 2 Загальних умов №668).

Пунктами 47, 48, 49 Загальних умов №668 встановлено, що забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника.

Сторона, що забезпечує роботи (будівництво об'єкта) проектною документацією, зобов'язана протягом установленого договором підряду строку передати іншій стороні чотири примірники проектної документації, якщо інше не передбачено договором підряду. Додаткові примірники проектної документації передаються за домовленістю сторін.

Передача некомплектної проектної документації, а також проектної документації, що не відповідає регіональним і місцевим правилам забудови, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам, не дозволяється.

Пунктом 4.2 Договору №04/08/11-1 визначено, що підрядник зобов'язується розпочати виконання роботи з моменту надання йому необхідних даних - проектної документації, матеріалів, інструменту та іншої передбаченої цим Договором документації Замовником.

Позивач не надав суду доказів того, що для виконання будівельних робіт, які є предметом зазначеного Договору було отримано проектну документацію та доказів того, що така проектна документація була надана підряднику. Позивач також не надав доказів придбання, транспортування, зберігання матеріальних ресурсів (матеріалів та інструменту), та доказів передачі їх Підряднику для забезпечення виконання умов вищезазначеного договору.

Крім того, у відповідності до пункту 69 Загальних умов №668 будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами та договором підряду.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.1 Договору №04/08/11-1 закріплено, що Замовник зобов'язаний визначити місце виконання робіт у строки, встановлені додатком (Кошторисом) та забезпечити вільний доступ до нього підрядника.

Суд зазначає, що позивач не надав до матеріалів справи копії кошторису, який визначено додатком до Договору №04/08/11-1, а також доказів, на підтвердження забезпечення доступу до місця виконання роботи.

Таким чином, докази дотримання позивачем вимог пункту 69 Загальних умов №668 при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Промкомплект Україна» суду не надано.

Відповідно до пунктів 83, 84 Загальних умов №668, фінансування робіт (будівництва об'єкта) проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором (головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта), проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором.

План фінансування будівництва складається на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат). Щомісячний розподіл коштів для перехідних об'єктів будівництва щороку узгоджується сторонами у визначені договором підряду строки. Відповідно до договору підряду замовник має право у визначені строки уточнити план фінансування будівництва на поточний рік з урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично виконаних робіт тощо.

Однак, передбачених наведеними положеннями Загальних умов №668 планів фінансування робіт позивач суду не надав.

На підтвердження виконання Договору №04/08/11-1 позивач надав до матеріалів справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ форми №КБ-3, а також акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 42-209 Т. ІІ).

На момент здійснення позивачем спірних господарських операцій діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» (далі - Примірні форми №554), яким затверджені примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, суд встановив, що вони не відповідають Примірним формам №554, а саме: не містять детального опису виконаних робіт та понесених витрат в ході виконання будівельних робіт.

З наданих позивачем первинних документів не вбачається за можливе встановити види, обсяг, вартість окремих будівельних матеріалів, які були використані підрядником під час будівництва, що унеможливлює встановлення наявності будівельних матеріалів, які мали бути використані при проведенні будівельно-ремонтних робіт на будівництві Об'єкта, на виконання умов Договору №04/08/11-1.

Суд зазначає, що відсутність інформації, яка б давала можливість ідентифікувати об'єм та кількість будівельних матеріалів свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів. Характеристики, види, кількість матеріалів мають вплив на вартість будівництва.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належним та допустимим доказом виконання Договору про надання робіт, укладених між ТОВ «Мрія Будмонтаж» (Замовник) та ПП «Промкомплект Україна».

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки з ПП «Промкомплект Україна» позивач здійснював шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, на підтвердження чого надав банківські виписки (а.с. 47-67 Т. ІІІ).

У періоді, що перевірявся, позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «Молінджі», яке, згідно пояснень представника позивача, на підставі усної домовленості здійснювало постачання товарів ТОВ «Мрія Будмонтаж», на підтвердження чого позивач надав копії рахунку-фактури від 11.05.2012 СФ-0059, видаткової накладної №430 від 15.05.2012, податкової накладної №430 від 15.05.2012 та банківської виписки (а.с. 6-8 Т. ІІ) а також акту звірки враєморозрахунків станом на 31.12.2013 (а.с. 2 Т. ІІІ).

Згідно вказаних первинних документів, позивач придбав у ТОВ «Молінджі» лінолеум, плінтус та фурнітуру на загальну суму 6355,14 грн.

Однак, позивач не надав суду доказів транспортування, розвантаження, зберігання, руху по складу зазначеного товару, а також доказів його використання у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідач посилався на те, що ним отримано інформацію щодо ТОВ «Молінджі», згідно якої господарські операції від імені даного товариства з контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності

Суд встановив, що за результатами здійснення вищезазначених господарських операцій позивачем включено до складу витрат суми з податку на прибуток у розмірі 600 746,00 грн. та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 523 257,00 грн.

Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Мрія Будмонтаж» з ТОВ «Лінктехсервіс», ПП «Промкомплект Україна» та ТОВ «Молінджі» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв'язку з тим, що згідно матеріалів актів, згідно яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даними товариствами з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у періоді, який перевірявся, а саме:

- Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС акт від 26.09.2012 № 424/22-417/37461181 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лінктехсервіс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.06.2012.

- Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС акт від 26.09.2012 № 422/22-417/35477839 Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Промкомплект Україна» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2011- червень 2012.

- ДПІ у Печерському районі м. Києві ДПС акт від 02.07.2013 № 149/22.8/37633740 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Молінджі» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.02.2012 по 31.12.2012.

Крім того, представник відповідача посилався на протокол допиту свідка від 28.08.2012, згідно якого громадянка ОСОБА_1 пояснила, що за адресою АДРЕСА_1, ТОВ «Лінктехсервіс» не знаходиться і ніколи не знаходилось. За адресою АДРЕСА_1 проживаю зі своєю донькою, а згодом і онукою з 2008 року. Будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за адресою мого проживання не бачила, діяльність ТОВ «Лінктехсервіс» за даною адресою не ведеться. В поштову скриню будь-яких листів і документів ТОВ «Лінктехсервіс» ніколи не надходило.»

Як вбачається з наданих позивачем копій первинних документів, договорів укладених з ТОВ «Лінктехсервіс», адреса зазначеного суб'єкта господарювання - АДРЕСА_1, за якою дане товариство фактично не знаходиться, згідно з вищезазначеного протоколу допиту свідка.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Одним із основних реквізитів, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 523 257,00 грн. по операціям з ТОВ «Лінктехсервіс», ПП «Промкомплект Україна» та ТОВ «Молінджі», враховуючи ненадання більшості документів, передбачених умовами Договору про надання послуг, Договору поставки, а також невідповідності наданих первинних документів вимогам законодавства України.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0001362203 та №0001352203 від 12.02.2014.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 1 256 731,50 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції № 199540032/211842588/588319720/511 від 21.02.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Будмонтаж» (код ЄДРПОУ 33052092) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський