Рішення

від 25.05.2009 по справі 60/97-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/97-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2009 р.                                                            Справа № 60/97-09

вх. № 3098/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Федюк О.О. - довіреність №139 від 15.05.2009 року;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДКА-Україна", м. Івано-Франківськ  

до  Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків  

про стягнення 10650,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДКА-Україна" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Державного підпрємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" 10650,00 грн. - сума борга за проданий товар. Крім того, позивач просить покласти на відповідача всі судові витрати, в тому числі витрати на надання юридичних послуг в сумі 1500 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов"язань за договором № 143/10 від 17.06.2008р., а саме несплату грошей за отриманий товар, який було поставлено за видатковою накладною № РН-0000074 від 17.06.2008р. та довіреністю ЯОК № 786386.     

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 25 травня 2009 року о 10:00 годині.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Окрім того, позивач 18.05.2009 р. надав супровідним листом (вх. 13901) на виконання ухвали господарського суду від 21.04.2009р. документи для залучення до матеріалів справи, та 25.05.2009р. надав супровідним  листом (вх. №5213) довіреність №139 від 15.05.2009р.

Відповідач у судове засідання не з"явився, але 21 травня 2009 року надав  відзив на позовну заяву (вих. №П125-259 від 21.05.2009р.), в якому пояснив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 143/10 від 17.06.2008р. визнає в розмірі 10650,00 грн., тобто повністю, проти стягнення 1500,00 грн. витрат на юридичні послуги заперечує, оскільки позивачем не надано доказів сплати цієї суми. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розглянути дану справу без участі представника відповідача з урахуванням цього відзиву. Разом з відзивом відповідач надав документи, згідно додатку, на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 21.04.2009р.

Надані сторонами документи були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву щодо розгляду справи у відсутності його представника, вважає, що воно не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено, що 17.06.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №143/10.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., поставщик (позивач) зобов"язався передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти продукцію згідно з Специфікаціями до договору, які є невід”ємною частиною договору.  

В пункті 1.2. договору сторони встановили, що специфікації складені на підставі заявок покупця та містять найменування продукції, її кількість, номенклатуру та вартість.

Згідно до п.2.1. договору, поставщик зобов"язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у відповідності до специфікацій. Кожна конкретна поставка товару має здійснюватися за попередньою домовленістю обох сторін та має оформлюватися відповідною специфікацією з зазначенням номенклатури, кількості, ціни та суми.

Пунктом 3.1. договору, встановлено, що оплата за продукцію здійснюється відповідачем в гривнях згідно виставленому рахунку на розрахунковий рахунок позивача. Форма оплати - передплата. Згідно п.3.2. договору, сторони передбачили можливість поставки продукції за згодою сторін без попередньої оплати або з частковою передплатою.

На виконання вищезазначених умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000078 від 10.06.2008 року про сплату 10650 грн., в якому встановлено, що рахунок дійсний до сплати до 24.06.2008 року.

Крім того, згідно Специфікації №1 до договору  №143/10 від 17.06.2008 р. було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 10650,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000074 від 17.06.2008р. та довіреністю ЯОК № 786386, виданої на ім"я Завади В.С. від 17.06.2008 р.

Відповідач вартість отриманого товару не сплатив.

Листом № 20 від 02.02.2009 р. позивач звертався до відповідача з вимогою погасити суму заборгованості у розмірі 10650,00 грн., але відповідач відповіді не надав та суму заборгованості не сплатив.

За таких обставин, заборгованість відповідача складає суму 10650,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 10650,00 грн.

Статтею 59 Конституції України гарантовано можливість отримання правової допомоги, що пов”язується з вільним вибором „захисника своїх прав”. Однак згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат, що підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 цього Кодексу  відносяться витрати на послуги адвоката, а не будь-якого представника сторони. Статус адвоката мають виключно особи визначені у ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, зокрема ті, хто  одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що витрати позивача на юридичне обслуговування в сумі 1500 грн. на підставі договору № 10/09 про надання юридичних послуг від 01.01.2009 року, який було укладено з приватним підприємцем Чебачевою О.О., яка не має статусу адвоката, не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 106,50 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-    

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про розгляд справи у відсутності його представника.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, буд. 99, ідентифікаційний код 14315500, рах. № 26006301816654 в Червонобаварському безбалансовому Відділенні філії "Відділення Промінвест банку в м.Харків", МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДКА -Україна" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Зорія, 29, ідентифікаційний код 32872882, рах. № 26002300002814 в АКБ "Форум" м.Івано-Франківська, МФО 336956) суму заборгованості у розмірі 10650,00 грн., 106,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний  27 травня 2009 року.

Суддя                                                                                            

60/97-09