Рішення

від 02.06.2009 по справі 37/125пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/125пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.06.09 р.                                                                                                       Справа № 37/125пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Промислово-комерційна фірма „Славстройсервіс-О”, м. Святогірськ, ідентифікаційний код 34974789

до Відповідача 1: Святогірської міської ради, м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 04053001

до Відповідача 2: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 03336634

про: визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ та зобов'язання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Курдюбова О.С. (за довіреністю № 1 від 17.04.2009р.);

від Відповідача 1  – не з'явися.

від Відповідача 2  – Бондаренко В.В. (за контрактом (трудовим договором) № б/н від 02.05.2007р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 13.05.2009р. на 26.05.2009р., з 26.05.2009р. на 02.06.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Промислово-комерційна фірма „Славстройсервіс-О”, м. Слов'янськ (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Святогірської міської ради, м. Святогірськ (далі – Відповідач 1) та  Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ (далі – Відповідач 2) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ та зобов'язання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається  на відмову Відповідача 1 в прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого будинку для відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ, та пропозицію Відповідача 1 звернутися до суду для вирішення цього питання.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію свідоцтва про державну реєстрацію, договір оренди землі №б/н від 14.11.2007р., акт прийому – передачі земельної ділянки від 14.11.2007р. з додатками, лист №17/141 від 17.04.2009р., технічний висновок з дослідження будівлі під приміщення для відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.376 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотанням №26/05 від 26.05.2009р. (а.с.а.с.73-75) Позивач змінив предмет позову, виклавши вимоги у наступній редакції: визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ та зобов'язання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ. Позивачем також наведені додаткові аргументи на обґрунтування заявлених вимог  та надані додаткові документи на їх підтвердження (а.с.а.с.76-82)

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву від 06.05.2009р. (а.с.53), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що заявлені вимоги не ґрунтуються на законі,  та надав документи (а.с.а.с. 54-56, 69-72), у тому числі – заява про здійснення розгляду без участі представника Відповідача за наявними у справі доказами.

Відповідач 2 надав відзив №1566/0.46 від 19.05.2009р. (а.с.85), в якому зазначено про прийняття реєстратором рішення про відмову у реєстрації права власності на спірне майно та здійснення суто облікових функцій, з огляду на що він не має законних підстав визнавати або не визнавати оспорювань право, та надав документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 59-62).

У судових засіданнях присутні представники учасників справи підтримали свою позицію, викладену письмово.  

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Відповідачів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.  

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2007р. між Відповідачем 1 (Орендодавець) та Позивачем (Орендарем) укладений договір оренди землі №б/н (а.с.а.с. 15-23), згідно п.1,2,8,14 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови Святогірської міської ради, яка знаходиться за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ, корп. 4, 5, 6, загальною площею 2,0000га (кадастровий номер 1414170500:01:001:0655), під будівництво житлового комплексу, строком на 10 років.

Відповідно до приписів п.19 договору 14.11.2007р. був складений та підписаний обома сторонами акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.26), схема меж якої визначена у відповідному Плані (а.с.а.с.27-29).

В перебігу власної господарської діяльності у період 2008-2009р.р. Позивач за відсутністю дозволів компетентних органів здійснив самочинне будівництво будинку відпочинку (далі – спірне майно)

За зверненням Позивача Відповідачем 2 у лютому 2009р. була виготовлена технічна документація (а.с.а.с.31-37) спірного майна  – будинку відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ

На замовлення Позивача Товариством з обмеженою відповідальністю „Сектор-Е” – ліцензованим суб'єктом будівельної діяльності (а.с.46) – було проведено обстеження спірного майна, за результатами якого складений Технічний висновок (а.с.а.с.39-45). Із змісту зазначеного висновку вбачається, що стан споруди є задовільним і не має обмежень з експлуатації.

У листі №17/141 від 17.04.2009р. (а.с.38) на звернення Позивача до виконкому Слов'янської міської ради з питання приймання в експлуатацію самочинно збудованого спірного майна, головним архітектором запропоновано звернутися до суду.  Аналогічна позиція викладена Відповідачем 1 у повідомленні від 17.04.2009р. №738-02-31 (а.с.76).

17.04.2009р. реєстратором Відповідача 2 прийнято рішення (а.с.77) про відмову в реєстрації права власності на спірне майно.

За вказаних обставин Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ та зобов'язання Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на вказане майно.

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.05.2009р. (а.с.53)

Відповідач 2 свою позицію по суті спору виклав у відзиві №1566/0.46 від 19.05.2009р.         (а.с. 85).

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог, викладених в редакції заяви за клопотанням №26/05 від 26.05.2009р. (а.с.а.с.73-75), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (самочинне будівництво), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

В свою чергу, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі позивач управнений змінювати предмет позову, конкретизуючи у такий спосіб свої вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні права власності Позивача щодо спірного майна – об'єкту самочинного будівництва та зобов'язанні здійснити державну реєстрацію зазначеного права.

Беручи до уваги статус сторін та характер правовідносин між ними, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів, а також – належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 376 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є здійснення Позивачем самочинного будівництва на приналежній земельній ділянці та відсутність порушень прав інших осіб у зв'язку із таким будівництвом.  

Як встановлено ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Отже, законодавство визначає декілька ознак, за якими  (окремо або у сукупності) здійснюване чи здійснене будівництво нерухомого майна кваліфікується як самочинне.

Наразі, як вбачається із наданих до  матеріалів справи документів будівництво спірного майна є самочинним через відсутність відповідної дозвільної та проектної документації, факт чого Позивачем визначається, а іншими  учасниками спору не заперечується. Правомірність віднесення здійсненого Позивачем будівництва до самочинного узгоджується із змістом ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, за яким здійснення будівельних робіт без відповідного дозволу віднесено саме до самочинного будівництва. В свою чергу, зведення спірного майна за змістом розділу 4 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273, не віднесено до видів будівельних робіт, які можуть здійснюватися за відсутністю відповідного дозволу.

Разом із тим, самочинне будівництво здійснено Позивачем на наданій в оренду земельній ділянці. Отже, Позивач, маючи статус орендаря цієї земельної ділянки, який в силу ч. 1 ст. 93 та ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, здійснюючи строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної для провадження підприємницької та іншої діяльності, серед іншого, має право споруджувати виробничі будівлі і споруди, що кореспондується із встановленим п.а) ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України обов'язком забезпечувати використання землі за цільовим призначенням у світлі визначених у п. 14 договору оренди земельної ділянки від 14.11.2007р. умов її використання.

Таким чином, Позивач як повноважений користувач відповідної земельної ділянки управнений в порядку ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України розраховувати на визнання  за ним права власності у судовому порядку на здійснений самочинне будівництво нерухомого майна у разі, якщо це не порушує прав інших осіб.

За висновком суду, зважаючи на наявні в матеріалах справи документи здійсненої Відповідачем 2 інвентаризації та технічного висновку щодо стану будівлі, остання має ознаки для її кваліфікації у якості об'єкту нерухомості у розумінні ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

Водночас, відсутність у Позивача  належного правоустановчого документу щодо цього об'єкту унеможливлює реєстрацію права власності на нього згідно приписів ст. 182 Цивільного кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. В свою чергу, за змістом ч. 6 ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відсутність такої реєстрації істотним чином обмежує Позивача у реалізації прав, гарантованих ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, що є неприпустимим у світлі положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів порушення здійсненим Позивачем самочинним будівництвом спірного майна чиїх-небудь прав або законних інтересів суд дійшов висновку про можливість визнання за Позивачем права власності на відповідне майно.

Стосовно вимог про зобов'язання Відповідача 2 здійснити державну реєстрацію цього права за Позивачем позиція суду полягає в наступному:

Як зазначалося вище, можливість застосування певного способу судового захисту передбачає обов'язкову наявність порушеного права на момент звернення до суду за захистом проти такого порушення.

Згідно наявних у справі документів, вимога до Відповідача 2 зумовлена наявністю рішення реєстратора від 17.04.2009р. про відмову у здійснені державної реєстрації спірного права. Порядок проведення такої реєстрації передбачений положеннями  Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 зазначеного Закону та п. 2.1. Тимчасового положення можливість здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно покладена у залежність від надання заявником відповідного правоустановчого документу на таке майно. Обов'язковість дотримання цих вимог Відповідачем 2, який в силу п. 5 Прикінцевих положень Закону тимчасово здійснює відповідну функцію державного органу реєстрації, зумовлюється приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України відносно можливості здійснення дій державними органами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами виключно у встановлених Конституцією та законами України межах.

Однак, як було встановлено судом та зазначалося безпосередньо Позивачем, останній не  тільки не мав відповідного правоустановчого документу щодо спірного майна, але й в силу самочинного будівництва останнього в принципі не міг його мати, що унеможливлювало його (документу) надання Відповідачу 2 для проведення державної реєстрації та правомірне здійснення останньої.

Таким чином, Позивач не мав достатніх правових підстав вимагати у Відповідача 2 здійснити державну реєстрацію відсутнього на момент прийняття реєстратором 17.04.2009р. відповідного рішення права власності на спірне майно.  В свою чергу, відсутність права унеможливлює його порушення, а отже – і застосування будь-якого способу судового захисту.

Суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача на те, що в контексті приписів ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України саме рішення за результатами розгляду цього позову є правостворюючим (правоустановчим) документом для Позивача, що узгоджується із змістом ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України. Відтак, до набрання цим рішенням законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у Позивача не має належного право установчого документу, на підставі якого можна вимагати здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно – висування вимог про визнання права власності на самочинне будівництво одночасно із вимогами про здійснення державної реєстрації цього права є хронологічно несумісним для існування в межах одного позову, оскільки остання вимога є передчасною.

Оскільки первісною причиною виникнення розглядуваного спору є недотримання Позивачем встановленого діючим законодавством порядку здійснення будівництва, остільки згідно ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на його рахунок у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Промислово-комерційна фірма „Славстройсервіс-О”, м. Слов'янськ (ідентифікаційний код 34974789) до Святогірської міської ради, м. Святогірськ (ідентифікаційний код 04053001) та Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ (ідентифікаційний код 03336634) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ та зобов'язання Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ, задовольнити частково.

2.Визнати за Приватним підприємством „Промислово-комерційна фірма „Славстройсервіс-О”, м. Слов'янськ (ідентифікаційний код 34974789) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ.

3. У задоволенні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації”, м. Слов'янськ провести реєстрацію права власності на самочинно збудоване нерухоме майно – будинок відпочинку літ.”А-1”, за адресою вул. Островського, 57, м. Святогірськ, відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх сторін у судовому засіданні 02.06.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 02.06.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

               Суддя