Постанова

від 28.05.2009 по справі 28/485-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

28/485-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 травня 2009 р.                                                                                    № 28/485-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

ГоловуючогоКочерової Н.О.

суддів:Мамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія"

на постановувід 26.02.2009 рокуДніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 28/485-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія"

довідкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"

простягнення 1018763,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко М.В. дов. № 24/03 від 24.03.2009 року

від відповідача: Тищенко Т.А. дов. від 06.10.2008 року

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стратегія" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення 466894,41 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання угоди про уступку права вимоги, укладеної між сторонами, він перерахував відповідачу 466894,41 грн. Однак, незважаючи на те, що вказана угода була визнана судом недійсною, як така, що укладена під впливом обману, відповідач не повернув йому грошові кошти, одержані внаслідок виконання позивачем недійсної угоди.

В подальшому, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача також 551869,18 грн. збитків від інфляції у подвійному розмірі. При цьому, позивач посилався на ч.2 ст.230 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки у подвійному розмірі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року (суддя Г.В.Манько) позов задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" 466894,41 грн., сплачених за недійсною угодою, 551869,18 грн. збитків від інфляції у подвійному розмірі та 10305,64 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року (судді: А.К.Дмитренко –головуючий, В.І.Крутовських, А.Є.Прокопенко) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з відповідача 466894,41 грн. основного боргу та 7482,37 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що збитки та інфляційні втрати не є тотожними поняттями, а тому збитки не можуть розраховуватись із застосуванням індексів інфляції.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Стратегія" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.04.2004 року між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стратегія" (новий кредитор) укладено угоду № 167 про уступку права вимоги, за умовами якої первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про постачання електричної енергії № 990/7 від 22.01.2003 року, укладеним між первісним кредитором та комунальним підприємством "Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

Відповідно до п.3.2 вказаної угоди з моменту її підписання, незалежно від виконання зобов'язання боржником новому кредитору, у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора в сумі 466894,41 грн., а новий кредитор зобов'язаний виконати зобов'язання перед первісним кредитором протягом 90 календарних днів із дня набуття чинності цією угодою.

На виконання умов зазначеної угоди про уступку права вимоги, 29.09.2004 року позивач перерахував платіжним дорученням № 495 на розрахунковий рахунок відповідача грошову суму в розмірі 466894,41 грн. за передане право вимоги до комунального підприємства "Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства".

Також, судами встановлено, що угода № 167 від 07.04.2004 року про уступку права вимоги, що укладена між сторонами, визнана недійсною постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2008 року, у справі № 1/156-08.

При цьому, суди у справі № 1/156-08 виходили з того, що укладаючи угоду про уступку права вимоги, первісний кредитор, тобто відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", замовчав ту обставину, що на момент укладення угоди на його користь існувало судове рішення у справі № 9/417 про стягнення з боржника, тобто комунального підприємства "Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", заборгованості за реактивну електроенергію, по якій первісний кредитор уступив право вимоги новому, а саме - товариству з обмеженою відповідальністю "Стратегія".

Отже, господарські суди у справі № 1/156-08 встановили, що укладання угоди № 167 про уступку права вимоги від 07.04.2004 року відбулося з застосуванням обману збоку відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго".

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Разом з тим, розглядаючи справу № 1/156-08, питання щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, судами не розглядалось, а відповідач грошові кошти, перераховані позивачем на виконання умов недійсної угоди в добровільному порядку не повернув.

Згідно ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Таким чином, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відновлення становища, яке існувало до порушення, а саме до укладення під впливом обману угоди про уступку права вимоги, шляхом стягнення з відповідача 466894,41 грн., сплачених за цією угодою, яка в судовому порядку визнана недійсною.

Крім того, як зазначає позивач, ч.2 ст.230 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

При цьому, відшкодуванню підлягають збитки, які завдані внаслідок порушення цивільного права, а саме навмисного введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку позивач в якості збитків просить стягнути з відповідача 551869,18 грн. інфляційних втрат, що за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Однак, позивачем не враховано, що знецінення належних йому грошових коштів не є наслідком вчинення правочину під впливом обману, а наслідком переповнення сфери обігу паперовими грошовими знаками, що в свою чергу, виключає можливість стягнення інфляційних втрат в якості збитків у розумінні ч.2 ст.230 Цивільного кодексу України.

З вказаного випливає, що апеляційний господарський суд в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині помилково стягнутих збитків від інфляції у подвійному розмірі, а отже, прийнята ним постанова відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання скаржника на порушення господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стратегія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 28/485-08 без змін.

Головуючий                                                                                    Н. Кочерова

Судді:                                                                                                О.Мамонтова

                                                                                                          М.Черкащенко