Рішення

від 03.06.2009 по справі 12/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/83-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 червня 2009 р.           Справа 12/83-09

за позовом: приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160 м.Київ, просп.Возз'єднання, 15, ідент. код 30369454)   

до: приватного підприємства "Тетра - Агро" (Вінницька обл., м.Жмеринка, вул.Колгоспна, 13, ідент. код 35432269)  

про стягнення 783969,95 грн.

Головуючий суддя                     Кожухар М.С.     

Cекретар судового засідання   Семенько Д.А.

Представники

позивача :      Подух Л.В. - діє на підставі довіреності №4/20 від 20.05.2009 року;

відповідача :  не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення 783969,95 грн., в тому рахунку: 520527,8 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки №Х2-02-0070 від 14.03.2008 року щодо повного розрахунку за отриманий товар; 45820,8 грн. пені; 142687,62 грн. 15% штрафу; 28638 грн. 15% річних та 46295,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.06.2009 року.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Натомість, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, правом участі у судовому засіданні не скористався.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 28.04.2009 року, надіслані за місцезнаходженням відповідача (згідно наданого на вимогу суду витягу з ЄДР станом на 06.05.2009 року) повернута до суду з поштовою відміткою: "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно ст.93 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст.1 Закону України  “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-ІV від 15.05.2003 року (зі змінами і доповненнями, далі – Закон №755-ІV) місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч.4 ст.87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У Єдиному державному реєстрі зокрема містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч.2 ст.17 Закону №755-ІV).

Виходячи зі змісту ч.6 ст.9, ст.19 Закону №755-ІV, зміна місця знаходження юридичної особи тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію, і внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса, яка зазначена у його свідоцтві про державну реєстрацію та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі.

Як видно з витягу з ЄДР, місцезнаходженням відповідача є адреса: Вінницька обл., м.Жмеринка, вул.Колгоспна, 13.

За цією адресою йому надіслано ухвалу суду з повідомленням про час і місце розгляду справи, тобто судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду  справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутність представника останнього в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив, що 14 березня 2008 року між приватним підприємством "Хімагромаркетинг 2000" (продавець) та приватним підприємством "Тетра-Агро" (покупець) укладено договір поставки №Х2-02-0070, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин.

Пунктом 2.1 договору сторони домовились, що відповідач повинен повністю розрахуватись за отриманий ним товар не пізніше 15 листопада 2008 року.

На виконання договору №Х2-02-0070 від 14.03.2008 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1005533,6 грн.

Даний факт підтверджується:

- договором № Х2-02-0070 від 14.03.2008 р.;

- видатковими накладними на поставку товару;

- довіреностями на отримання товару;

- обопільним актом звірки взаєморозрахунків сторін від 07.05.2009 року;

- іншими матеріалами справи.

Згідно прибуткових накладних (повернень) №Х-2-02-0021 від 02.10.2008 року та №Х2-02-0005 від 12.05.2008 року товар на загальну суму 54282,8 грн. повернутий покупцем продавцю.

Також, виконуючи зобов'язання за договором №Х2-02-0070 від 14.03.2008 року щодо розрахунку за отриманий товар, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 440723 грн., що стверджується банківською випискою про рух коштів по особовому рахунку, актом звірки взаєморозрахунків сторін від 07.05.2009 року тощо.

Таким чином,  станом на час подання позову та розгляду справи у суді основна заборгованість відповідача за договором  №Х2-02-0070 від 14.03.2008 року складає 510527,8 грн.

Заслухавши надані у судових засіданнях пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу  ст. ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення 510527,8 грн. боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, у позові в частині стягнення 10000 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки ця сума перерахована відповідачем на рахунок позивача до подання позову.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору поставки №Х2-02-0070 від 14.03.2008 року сторони визначили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане (п. 5.3 договору).

Ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає викоанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідно до п.2.1 договору відповідач мав оплатити одержаний ним товар не пізніше 15.11.2008 року, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за період з 16.11.2008 року по 14.03.2009 року здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позов в частині стягнення 45820,8 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.2.1 договору більше ніж 30 днів відповідач додатково сплачує позивачеві штраф у розмірі 15% від ціни договору (п.5.4. договору), що узгоджується з ч. 4 ст. 231 ГК України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем правомірно нараховано 142687,62 грн. штрафу, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 15% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, тобто є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15%.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 28638 грн. 15% річних та 46295,73 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та законними.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню в сумі 510527,8 грн. основного боргу; 45820,8 грн. пені; 142687,62 грн. 15% штрафу; 28638 грн. 15% річних та 46295,73 грн. інфляційних втрат з віднесенням на відповідачів понесених позивачем судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Тетра - Агро" (Вінницька обл., м.Жмеринка, вул.Колгоспна, 13, ідент. код 35432269, п/р 260063145501 у АБ "Енергобанк" м.Вінниця, МФО 302731) на користь приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160 м.Київ, проспект Возз'єднання, 15, ідент.код 30369454, п/р 26008233 в філії ЗАТ "ПУМБ" м.Севастополь, МФО 308092) - 510527,8 грн. основного боргу; 45820,8 грн. пені; 142687,62 грн. 15% штрафу; 28638 грн. 15% річних та 46295,73 грн., 7739,70 грн. витрат на сплату держмита та 116,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові щодо решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству "Хімагромаркетинг 2000" (02160 м.Київ, проспект Возз'єднання, 15, ідент.код 30369454) з державного бюджету України (через відповідний теріторіальний орган державного казначейства України) 0,30 грн. державного мита, зайво сплаченого згідно платіжного доручення №289 від 16.03.2009 року (оригінал платіжного доручення - у матеріалах господарської справи №12/83-09).

Рішення суду, завірене печаткою суду, є підставою повернення державного мита позивачу у встановленому рішенням суду розмірі.   

Суддя                                             Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 червня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу