Постанова

від 25.03.2014 по справі 826/7864/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7864/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.11.2012 року №0002172220, №0002182220,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.11.2012 року №0002172220, №0002182220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна» за період з 01.11.2011 року по 30.09.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 02.11.2012 року №3987/22-222-30525861.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 254026,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на 115110,00 грн., за І квартал 2012 року - 86353,00 грн., за півріччя 2012 року на 138916,00 грн., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 232397,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року на 37380,00 грн., грудень 2011 року - 62716,00 грн., березень 2012 року - 82241,00 грн., травень 2012 року - 50060,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Альфакем Україна», оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 10.09.2012 року №3645/22-4/36678727 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфакем Україна» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 року по 30.07.2012 року» ТОВ «Альфакем Україна» має ознаки фіктивності, оскільки здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третіх осіб.

22 листопада 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0002182220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 348596,00 грн., у тому числі за основним платежем 232397,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 116199,00 грн.;

- №0002172220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено податок на прибуток підприємств на загальну суму 323484,00 грн., у тому числі за основним платежем 254026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 69458,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Альфакем Україна» на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Альфакем Україна» (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року №2/11, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари разом із усіма документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні покупця та за цінами, зазначених у рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар постачається продавцем покупцю в тарі (упаковці), яка повинна забезпечувати його схоронність за звичайних умов зберігання і транспортування (т. 1 а.с. 18 - 19).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунки на товар, видаткові накладні, податкові накладні, які в подальшому стали підставою для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту та витрат до складу валових витрат. На підтвердження оплати отриманих товарів позивачем надані виписки по рахунку у банку та договір про переведення боргу від 25 червня 2012 року №4, яким змінено кредитора за договором від 07 жовтня 2011 року №2/11 в частині зобов'язання на суму 730806,96 грн. (т. 3 а.с. 106 - 131).

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що згідно податкових накладних, в останніх зазначено інший договір, на підставі якого вони виписані - від 16.10.2011 року №23/р, що унеможливлює пов'язати їх з виконанням договору купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року №2/11.

Пунктом 4 договору купівлі - продажу від 07 жовтня 2011 року №2/11 передбачені строки та умови поставки. Так, продавець зобов'язаний поставляти товар в строк, визначений у замовленні покупця, але в будь - якому випадку не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця, у відповідній кількості та належної якості, за ціною, погодженою сторонами у відповідному рахунку - фактурі, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням (п. 4.1). При здійсненні поставки товару продавець своїми силами і за свій рахунок здійснює завантаження товару (п. 4.3). Право власності на поставлений товар і ризик випадкової її загибелі або пошкодження переходить від продавця до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві та вивантажено на приймальну платформу відповідного торгівельного центру покупця та покупцем зроблено відмітку про прийом товару на видатковій накладній. Датою здійснення поставки вважається дата, яку поставив покупець на видатковій накладній (п. 4.4).

Отже, умовами договору визначено, що поставку товару здійснює ТОВ «Альфакем Україна» в строк, що зазначений в замовленні покупця, під час якої останній самостійно своїми силами та за свій рахунок здійснює завантаження товару.

Згідно пункту 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 ) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпунктів 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, колегія суддів вважає, що незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна не є первинним документом, але є документом, який підтверджує реальність поставки товару.

Окрім цього, згідно пояснень позивача товар постачався на склад, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Гостомель, вул. Леніна, 68 - А.

Так, колегією суддів встановлено, що між позивачем (орендар) та ТОВ «Тріада - ОПТ» (орендодавець) укладено договір суборенди приміщень від 31 липня 2011 року №Т1/07-2011, відповідно до якого позивач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, а саме: приміщення під офіс площею 66,5 кв. м та приміщення під склад площею 162,7 кв. м, а також місце для стоянки двох автомобілів, що розташовані за адресою: Київська область, м. Гостомель, вул. Леніна, 68 - А (т. 2 а.с. 207).

Як передбачено умовами договору, право власності на товар переходить до позивача лише після постачання товару та вивантаження на приймальну платформу відповідного торгівельного центру покупця за наслідками чого покупцем робиться відмітка про прийом товару на видатковій накладній.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи видаткові накладні не є належним доказом передачі товару, оскільки в них не міститься місце складання (Київська область, м. Гостомель, вул. Леніна, 68 - А), посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, в видаткових накладних позивачем не виконано вимогу п. 4.4 договору та не поставлено дату здійснення поставки.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що отримання товару підтверджується прибутковими накладними, відповідно до яких комірник - ОСОБА_2, отримав товар (т. 2 а.с. 222 - 251, т. 3 а.с. 1 - 26), оскільки останні також не містять місця складання (Київська область, м. Гостомель, вул. Леніна, 68 - А), посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Альфакем Україна».

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначений вище правочин спрямовані на нереальне настання правових наслідків.

За таких обставин, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.11.2012 року №0002172220, №0002182220.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 31.03.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.