Постанова

від 05.06.2009 по справі 60/38-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

60/38-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р.                                                           Справа № 60/38-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В., Барбашова С.В.

при секретарі Байбак О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Борозих В.В.

відповідача -  Дворачек В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1064Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.09 по справі № 60/38-09

за позовом ТОВ ДП "Енергоспецмаш", м. Донецьк

до ТОВ "Торговий Будинок "Електротех", м. Харків

про стягнення 107190,42 грн. -

встановила:

В лютому 2009 р. позивач –ТОВ ДП "Енергоспецмаш", м. Алчевськ  звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „"Торговий Дом "Електротех", м. Харків 36000 грн. заборгованості, 1888,32 грн. пені,  134,40 грн. річних, 49187,25 грн. збитків зазнаних внаслідок неотримання доходу (упущена вигода) та 19870,00 грн. збитків зазнаних внаслідок сплати штрафу іншому підприємству, з посиланням на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки продукції № 325 від 15.07.2008 року, відповідач взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність позивача трьох машинний агрегат в складі: генератор –1 шт., збуджувач –1 шт., електродвигун –1 шт. в зборі на рамі в комплектності з напівмуфтами, однак своїх зобов'язань за вищевказаним договором відповідач не виконав, внаслідок чого позивач відмовився від прийняття виконання відповідачем своїх зобов'язань та вимагав повернути здійснену ним попередню оплату в сумі 36000 грн., однак відповідач не повернув грошові кошти позивачу, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість, в зв'язку з несплатою якої позивачем відповідно до п. 9.1. договору нарахована пеню та 3% річних від простроченої суми заборгованості. Крім того, позивач  також вказував на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань він зазнав збитків в суму 69057,25 грн., які полягають в  тому, що до укладання договору № 325 з відповідачем 08.07.08 р. між позивачем та НВПП "Альтер" був укладений договір купівлі-продажу № 317, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити останньому трьох машинний агрегат в складі: генератор –1 шт., збуджувач –1 шт., електродвигун –1 шт. в зборі на рамі в комплектності з напівмуфтами, тобто товар, який позивач мав одержати від відповідача за договором 325 від 15.07.08 р. При цьому, взв'язкуу з виконанням вказаних договорів позивач мав одержати дохід в сумі 49187,25 грн., але не одержав його в зв'язку з не поставкою відповідачем продукції, та до того ж сплатив на користь  НВПП "Альтер" штраф за невиконання своїх зобов'язань за договором № 317 від 08.07.08 р. в сумі 19870 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 36000 грн. основного боргу, 1888,32 грн. пені за прострочення поставки продукції, 244,85 грн. річних, 49187,25 грн. збитків внаслідок недоотримання доходу (упущена вигода),  19870 грн. збитків внаслідок оплати штрафу іншому підприємству, а також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.09 р. по справі № 60/38-09 (суддя Чистякова  І.О.) позов задоволено частково, в сумі 69102,02 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних  в сумі 114,77 грн., збитки внаслідок неодержання прибутку (втрачена вигода) в сумі 49187,25 грн., збитки внаслідок  сплати штрафу в сумі 19800 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 741,02 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 81,57 грн. Провадження  у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5000 грн. припинено. В частині позову про стягнення 33088,40 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач починаючи з 20.10.08 р. по 12.02.09 р. повернув позивачу передоплату в сумі 31000, в зв'язку з чим, позов в даній частині задоволенню не підлягає; що провадження у справі частині стягнення 5000 грн. підлягає припиненню, оскільки відповідач повернув передоплату у вказаній сумі вже після порушення провадження по даній справі; що  пеня та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов договору №  325 від 15.07.2008 року та відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань; що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 325 від 15.07.2008 року відповідач зазнав збитків, у вигляді упущеної вигоди та сплати на користь іншого підприємства штрафних санкцій, при цьому наявність цих збитків та їх розмір підтверджується матеріалами справи в зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного не врахував його доводи з посилання на відповідні документи про те, що товар, який відповідач зобов'язався передати за договором №  325 від 15.07.2008 р. була виготовлена ним в обумовлений сторонами строк, проте позивач всупереч умовам п. 5.2 договору не вжив заходів щодо її повної оплати по факту виготовлення (70 % вартості) та не вжив заходів щодо її отримання в обумовлені договором місці та в строки передбачені зазначеним договором. Крім того, відповідач також вказує на те, що лист № 1077 від 31.10.08 р., в якому позивач нібито повідомляв відповідача про направлення для отримання товару своїх представників, відповідач ніколи не отримував, а факт направлення цього листа позивач при зверненні до суду належним чином не довів. Разом з тим, відповідач також зазначає, що позивач, на його думку, при зверненні до суду також належним чином не довів наявність збитків, які нібито спричинив йому відповідач внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за договором №  325 від 15.07.2008 р. Зазначене, а також факт виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором та невиконання їх позивачем, на думку відповідача, зумовлює скасування оскаржуваного рішення господарського суду стягнення з відповідача збитків та ін.

Разом з тим, в додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач також зазначає, що факт наявності спірної продукції у відповідача та його готовності передати її позивачу в обумовлені договором строки свідчать укладений між позивачем та ТОВ фірма „ХСМУ” договір поставки № 13-ДП від 24.07.08 р. та накладна № 29 від 02.10.08 р., на підставі яких відповідач і отримав від ТОВ фірма „ХСМУ” товар, який в подальшому підлягав передачі позивачу в рамках договору №  325 від 15.07.2008 р. Як зазначає відповідач, зазначені документи він не міг надати до господарського суду під час розгляду справи через втрату, та був змушений звернутися до ТОВ фірма „ХСМУ” з проханням надати їх. Зазначене прохання останнім було виконано тільки під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач під час розгляду справи в господарському суді не довів факт наявності в нього товару, передбаченого для передачі позивачу за договором  №  325 від 15.07.2008 р. та готовності передати його позивачу в обумовлений договором строк. Крім того, також безпідставними вважає позивач посилання відповідача на лист №121 від 03.10.08 р., оскільки вказаний лист, на думку позивача, жодним чином не доводить факт виготовлення ним товару для позивача та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2008 р. що між сторонами укладено договір поставки продукції № 325 від 15.07.2008 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача продукцію, трьохмашинний агрегат в складі: генератор:  4ПНМГ 225SУ3 (30 кВт, 115 В, 1500 об/мин) –1 шт., збуджувач: 4ПНМ2В 250SУ3 (20/1.17 кВт, 55/13 В, 1500 об/мин) –1 шт., електродвигун: 4АМУ 225М4У2 (55 кВт, 1500 об/мин) ІМ 1082 –1 шт., в зборі на рамі в комплектності з напівмуфтами.

П. 4.1. договору сторони передбачили, що загальна вартість договору  складає 120000,00 грн.

П. 5.2. договору сторони визначили порядок оплати товару, а саме позивач зобов`язався здійснити попередню оплату в розмірі 30% від суми договору та 70% по факту виготовлення продукції.

Відповідно до п. 6.1. договору відповідач поставляє виготовлену продукцію протягом 55-65 робочих днів з дня отримання попередньої оплати.

П. 7.1 договору визначено, що передача-приймання продукції здійснюється за адресою: м. Харків, вул. Іскринська, 37 або вул. Біологічна, 7.

В договорі  № 325 від 15.07.2008 р. відсутні будь-які посилання на укладання договору для реалізації зобов'язань позивача за договором  купівлі-продажу № 317 від 08.07.2008 р.

На виконання умов договору поставки продукції № 325 від 15.07.2008 р., позивачем відповідно рахунку № 14799 від 15.07.2008 р. було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 36000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 343 від 21.07.2008 року та визнається відповідачем.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар в строк до 20.10.2008 року.

Однак, вказана поставка товару не відбулася.

Як свідчать матеріали справи, відповідач листом № 121 від 03.10.2008 р. просив позивача з метою виконання зобов'язань, передбачених п.п. 5-6 договору № 325 від 15.07.08 р. перерахувати на користь відповідача суму в розмірі 84000 грн.

Зазначеної оплати позивач не здійснив.

Разом з тим, як зазначає позивач, він своїм листом № 1077 від 31.10.2008 року повідомив відповідача про направлення до нього своїх представників 06.11.2008 року для огляду та приймання продукції та просив відповідача забезпечити представників позивача перепусткою на підприємство та доступ до трьохмашинного агрегату, та просив відповідача повідомити його про готовність прийняти представників. З посиланням на поштове повідомлення № 570732 позивач вказує на те, що вказаний лист відповідач отримав, проте відповідач отримання зазначеного листа заперечує.

Відповідно до залучених до матеріалів справи актів № 1 та № 2 від 06.11.08 р. для огляду та прийняття товару директор підприємства позивача разом з директором НВПП „Альтера” прибули на склади підприємства відповідача за адресами зазначеними в договорі № 325, проте ні товару ні будь-яких супровідних документів на нього на складах не виявилося.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, після укладання договору № 325, 24.07.08 р. відповідач уклав з ТОВ фірмою „Харківське спеціалізоване монтажне управління” договір поставки № 13-ДП , відповідно до умов якого останній зобов'язався поставити відповідачу генератор:  4ПНМГ 225SУ3 (30 кВт, 115 В, 1500 об/мин) –1 шт., збуджувач: 4ПНМ2В 250SУ3 (20/1.17 кВт, 55/13 В, 1500 об/мин) –1 шт., електродвигун: 4АМУ 225М4У2 (55 кВт, 1500 об/мин) ІМ 1082 –1 шт., а відповідач сплатити його вартість.

На виконання умов даного договору № 13-ДП, ТОВ фірмою „Харківське спеціалізоване монтажне управління” передав відповідачу за накладною № 29 від 02.10.08 р. вказаний товар.

Як зазначає відповідач, вказаний договір та передача товару відбувалася з метою виконання ним своїх зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 325 від 15.07.08 р., однак, в зв'язку з тим, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо перерахування решти 70 % вартості товару та не вжив заходів щодо його отримання, договір № 13-ДП був сторонами розірваний, а весь товар був повернутий відповідачем ТОВ фірмі „Харківське спеціалізоване монтажне управління”, про що сторонами за договором № 13-ДП було укладено додаткову угоду № 1.

13.11.2008 р. позивач листом № 1194 повідомив відповідача про розірвання договору поставки продукції № 325 від 15.07.2008 р. з посиланням на його невиконання відповідачем, та просив повернути попередню оплату в сумі 36000 грн.

Однак, матеріали справи свідчать також про те, що починаючи з  20.10.2008 р. по 12.02.2009 р. відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати, а саме 31000 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи. Решту передоплати в сумі 5000 грн. відповідач повернув після звернення позивача до суду, а саме 17.02.09 р.

Разом з тим, як зазначає позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 325 від 15.07.08 р. йому було завдано збитків, які полягають в наступному:

08.07.2008 року між позивачем та НВПП ”Альтер”  укладено договір купівлі-продажу № 317, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити останньому трьохмашинний агрегат в зборі на рамі в комплектності з напівмуфтами складі: генератор 4ПНМГ 225SУ3 (30 кВт, 115 В, 1500 об/мин) –1 шт., збуджувач: 4ПНМ2В 250SУ3 (20/1.17 кВт, 55/13 В, 1500 об/мин) –1 шт., електродвигун: 4АМУ 225М4У2 (55 кВт, 1500 об/мин) ІМ 1082 –1 шт.  за ціною 198700,00 грн. з ПДВ (п.1.1., п.4.1. договору) на протязі 120 календарних днів з моменту підписання даного договору (п.6.1 договору).

Враховуючи те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо поставки позивачу за договором поставки продукції № 325 від 15.07.2008 р. трьохмашинного агрегату в зборі на рамі в комплектності з напівмуфтами складі: генератор 4ПНМГ 225SУ3 (30 кВт, 115 В, 1500 об/мин) –1 шт., збуджувач: 4ПНМ2В 250SУ3 (20/1.17 кВт, 55/13 В, 1500 об/мин) –1 шт., електродвигун: 4АМУ 225М4У2 (55 кВт, 1500 об/мин) ІМ 1082 –1 шт., останній не виконав свої зобов'язання перед НВПП ”Альтер” в строк визначений п.6.1. договору купівлі-продажу № 317 від 08.07.2008 р.

11.11.2008 р. НВПП ”Альтер” листом № 1128 від повідомив позивача про припинення дії договору купівлі-продажу № 317 від 08.07.2008 р. відповідно до ч. 3 п. 9.3. договору та вимагав сплатити штраф в сумі 19870 грн.

Таким чином, позивач вважає, що в результаті дій відповідача щодо виконання умов договору № 325 він не отримав доход в сумі 49187,25 грн.  він продажу трьохмашинного агрегату НВПП ”Альтер”, які позивач вважає своїми збитками у формі упущеної вигоди.

Крім того, п. 7.3. договору № 317 купівлі-продажу від 08.07.2008 р. була встановлена відповідальність позивача за порушення ним строку поставки товару, передбаченого п.6.1. договору, у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості не поставленого в строк товару.

Позивачем відповідно до платіжного доручення дорученням № 428 від 12.12.2008 р. було сплачено НВПП  ”Альтер” штраф в сумі 19800 грн., і зазначену суму позивач вважає також своїми збитками, які він просить стягнути з відповідача як сторони, яку позивач вважає винною в невиконанні позивачем своїх зобов'язань за договором № 317 від 08.07.2008 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач починаючи з 20.10.08 р. по 12.02.09 р. повернув позивачу передоплату в сумі 31000, в зв'язку з чим, позов в даній частині задоволенню не підлягає; що провадження у справі частині стягнення 5000 грн. підлягає припиненню, оскільки відповідач повернув передоплату у вказаній сумі вже після порушення провадження по даній справі; що  пеня та річні підлягають стягненню з відповідача на підставі умов договору №  325 від 15.07.2008 року та відповідних вимог чинного законодавства України в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань; що в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 325 від 15.07.2008 року відповідач зазнав збитків, у вигляді упущеної вигоди та сплати на користь іншого підприємства штрафних санкцій, при цьому наявність цих збитків та їх розмір підтверджується матеріалами справи в зв'язку з чим, позов в цій частині підлягає задоволенню та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам щодо повернення відповідачем передоплати була надана належна правова оцінка, суд при цьому прийшов до безпідставного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків, пені та річних. Зазначені висновки суду суперечать як матеріалами справи так і вимогам чинного законодавства України в зв'язку з чим, прийняте по справі рішення підлягає зміні а апеляційна скарга –частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК  України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. ст. 651, 653 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як свідчать матеріали справи, починаючи з  20.10.2008 р. по 12.02.2009 р. відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати, а саме 31000 грн., з вимогами про стягнення яких позивач звернувся до господарського суду.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову в даній частині є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням вказаного, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про припинення провадження у справі в частині позову про стягнення 5000 грн. попередньої оплати, оскільки як свідчать матеріали справи попередню оплату в зазначеній сумі відповідач повернув позивачу після порушення провадження у даній справі, а саме 17.02.09 р.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, ст. 230-231 ГК України також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення пені, оскільки зобов'язання відповідача відповідно до умов договору № 325 не мали характеру грошового, а позивач до того ж не довів факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, що є необхідною передумовою для покладення на боржника штрафних санкцій.

Разом з тим, безпідставними є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на корить позивача річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, товар не передав у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Ч. 3 ст. 693 ЦК України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст..536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару або повернення попередньої оплати.

        Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами,  передбачені ст. 536 ЦК України, відрізняються від процентів інфляційних та річних, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України. Якщо перші є платою за користування грошовими коштами то другі є одним із видів санкцій, що підлягають сплаті при порушенні грошового зобов'язання.

Відповідно до умов договору № 325 зобов'язання відповідача не мали характеру грошового, так як відповідач повинен був за договором передати у власність товар, що в свою чергу унеможливлює застосування наслідків передбачених ст. 625  ЦК України.

Як свідчить прийняте по справі рішення, суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин та безпідставно вважаючи існуючими грошові зобов'язання відповідача стягнув з нього річні в сумі 114,77 грн.  Враховуючи викладене, прийняте по справі рішення в означеній частині підлягає скасуванню, а позов про стягнення річних задоволенню не підлягає.

Крім того, також безпідставними та необґрунтованими є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд при встановленні дійсних обставин справи не використав свій обов'язок щодо витребування у сторін додаткових доказів, та, як наслідок, прийняв рішення, яке в зазначеній частині суперечить як матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник в господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також  витрати,  які   особа  зробила  або  мусить  зробити  для  відновлення  свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби ЇЇ право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією, а ч. 1 ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди)  враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто, за загальним правилом, збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку  між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням збитків, їх розмір, а також вжиття позивачем відповідних заходів щодо їх зменшення. Обов'язковою умовою відшкодування збитків може бути лише доведеність факту завдання шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов безпідставних висновків щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та, як наслідок, необґрунтовано поклав на відповідача відповідальність у вигляді сплати на користь позивача збитків.

Зокрема суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що продукція була виготовлена своєчасно та готова до передачі, про що відповідач повідомив позивача листом №121 від 03.10.2008 року про необхідність перерахувати грошові кошти в сумі 84000 грн. з метою виконання зобов'язань передбачених пунктами 5,6 договору № 325 від 15.07.08 р., яким сторонами були передбачені порядок розрахунків за товар та умови його поставки. Однак, як свідчать матеріали справи, та не заперечується позивачем, останній всупереч умовам п. 5.2 договору не вжив жодних заходів щодо перерахування на користь відповідача обумовлених договором 70% вартості товару.

Відповідно до п. 3 ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, вимоги зазначеної статті ЦК України надавали право відповідачу не передавати товар до виконання останнім свого обов'язку з здійснення оплати решти вартості товару в розмірі 84000 грн.

Крім того, про те що товар був виготовлений відповідачем та готовий до передачі позивачу в строки, обумовлені сторонами в договорі свідчать укладений між відповідачем та ТОВ фірмою „Харківське спеціалізоване монтажне управління” договір поставки № 13-ДП, відповідно до умов якого останній зобов'язався поставити відповідачу генератор:  4ПНМГ 225SУ3 (30 кВт, 115 В, 1500 об/мин) –1 шт., збуджувач: 4ПНМ2В 250SУ3 (20/1.17 кВт, 55/13 В, 1500 об/мин) –1 шт., електродвигун: 4АМУ 225М4У2 (55 кВт, 1500 об/мин) ІМ 1082 –1 шт., а відповідач сплатити його вартість. Тобто, предметом даного договору в т.ч. був товар, який відповідач зобов'язався поставити позивачу в рамках договору за договором № 325. На виконання умов даного договору № 13-ДП, ТОВ фірмою „Харківське спеціалізоване монтажне управління” передав відповідачу за накладною № 29 від 02.10.08 р. вказаний товар. Вказана накладна, а також Картка складського обліку матеріалів № 1 ТОВ „ТД „Електротех” свідчать про те, що станом на кінцевий термін виконання відповідачем своїх зобов'язань (п. 6.1 договору) товар знаходився на складі відповідача та був готовий до передачі позивачу, який проте, решти його вартості не сплатив, та сам товар у встановлений договором строк не отримав.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно вважав доведеною ту обставину, що позивач своїм листом № 1077 від 31.10.2008 року повідомив відповідача про направлення до нього своїх представників 06.11.2008 року для огляду та приймання продукції, оскільки саме лише поштове повідомлення без відповідного опису вкладення в цінний лист з урахуванням вимог ст. 32, ч. 2 ст. 34, ст. 36 ГПК України не свідчить про те, що на адресу відповідача відправлявся саме лист № 1077.

Окрім того, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що акти № № 1, 2 від 06.11.2008 р. (згідно з якими директори підприємств позивача та НВПП "Альтер" нібито з'явилися за адресами зазначеними у договорі, але агрегату та супровідних документів на нього відповідача на них не виявилося) на які посилається позивач обґрунтовуючи позов, складені однобічно, без представників відповідача або іншої незаінтересованої організації та не є належним доказом на підтвердження існування обставин, зазначених в даних документах.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Зазначене свідчить про те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не довів факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 325 від 15.07.08 р., а також про те, що сам позивач належним чином не виконав умови вказаного договору щодо сплати на користь відповідача решти вартості товару та щодо вжиття відповідних заходів щодо його одержання.

Системний аналіз ст. ст. 22, 610-612, 623 ЦК України свідчить про те, юридичною підставою для усіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправність поведінки особи; шкода як результат протиправної поведінки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.  

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції під час розгляду справи не також не звернув уваги на те, що в договорі № 325 від 15.07.2008 р. відсутні посилання на укладання договору для реалізації зобов'язань позивача за договором  купівлі-продажу № 317 від 8.07.2008р. та дійшов до неправильного висновку, що позивачем доведено наявності прямого причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов'язків  щодо поставки продукції за договором № 325 від 15.07.2008 р. та невиконанням позивачем умов договору  купівлі-продажу № 317 від 8.07.2008р., укладеного з третьою особою. Тобто таким чином суд необґрунтовано дійшов висновку про можливість одержання позивачем прибутку.

Крім того, судом першої інстанції не досліджено належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача і його вина, а так само та чи існує безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу. Суд також не врахував, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Судова колегія вважає, що за таких обставин позивач не довів належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, а саме не довів протиправності поведінки відповідача, не підтвердив причинного зв'язку між поведінкою відповідача та збитками, яку, на думку позивача, йому було спричинено, не довів розміру збитків, не довів того, що він вживав будь-які заходи щодо їх запобігання, а також не довів вини відповідача у заподіянні збитків.

Отже, висновки господарського суду про задоволення позову про стягнення збитків як у формі упущеної вигоди, так і у вигляді штрафу, який позивач сплатив на користь 3-ої особи, є такими, що суперечать як матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства України, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення суду в даній частині підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 350 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101-103, п. 1-4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.09 р. по справі № 60/38-09 в частині стягнення 114,77 грн. річних, 49187,25 грн. збитків (упущеної вигоди), 19800 грн. збитків від сплати штрафу, 741,02 грн. держмита та 81,57 грн. судових витрат рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДП "Енергоспецмаш" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, 136, код ЄДРПОУ 34849842, р/р 26008064452800 АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Електротех" (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 51, оф. 5, код ЄДРПОУ 32948013, р/р 26005155290000 в АКІБ „УкрСиббанку”, МФО 351641) 350 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 05.06.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.