Постанова

від 12.01.2007 по справі 408/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

408/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" січня 2007 р.                                                                   Справа № 408/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовомБроварської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн”, м. Бровари

Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс”, м. Київ

про про визнання недійсними договору та стягнення коштів, отриманих за таким договором,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаРусенко В.В., за дов. від 27.11.06р. № 992;Семчук Т.М., за дов. від 09.01.07р. №17.

від 1-го відповідачаМоскаленко І.О., за дов. від 09.01.07р. № 07/07;Підлеський Я.Ю. директор (протокол від 21.11.05р. № 4).

від 2-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.01.2007р. о 11 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.01.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и   с п р а в и:

Броварська об'єднана державна податкова інспекція (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” (далі - Відповідачі), про визнання недійсним договору на технічне обслуговування від 29.04.03р. №4/р укладеного між відповідачами, також просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” 30400,00 грн. отриманих на підставі договору на технічне обслуговування від 29.04.03р. №4/р (згідно податкових накладних) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” в доход Державного бюджету України вартість робіт отриманих на підставі договору на технічне обслуговування від 29.04.03р. №4/р (згідно податкових накладних ) у сумі 30400,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваної угоди на протязі 2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” прийняло від ТОВ “Полюс” періодичні регламентні роботи загалом на суму 30400,00 грн., крім того ТОВ “Рест Лайн” на підставі отриманих від відповідача 2 податкових накладних віднесено до податкового кредиту 5066,64 грн. Проте, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2004р. у справі № 2-680/2004, визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ “Полюс”, визнано недійсним його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. При цьому, районним судом було встановлено, що реєстрація ТОВ “Полюс” проведена на підставі неправдивих даних про його засновників, зокрема засновники підприємства Русецька Е.М. та Главацька Н.М. за винагороду передали свої документи іншим особам якими і була здійснена реєстрація ТОВ “Полюс”. Особи, що значаться засновниками, на момент реєстрації ТОВ “Полюс” знайомі не були, намірів на здійснення фінансово-господарської діяльності не мали, статутний фонд підприємства не формували. ОДПІ наголошує на тому, що зазначена угода була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави за наявності умислу з боку ТОВ “Полюс”, так як останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням норм чинного законодавства. Договір укладений між ТОВ “Рест Лайн” та ТОВ “Полюс”, з боку останнього було укладено від імені Русецької Е.М. невстановленою особою, яка діяла від відповідача 2, лише з метою утворення обставин спрямованих на ухилення від оподаткування.

Відповідач 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” надало заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОДПІ повністю з огляду на наступне:

- на час укладання оспорюваного договору відповідач-2 мав статус юридичної особи, так як був зареєстрований у відповідності до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців“, і відповідно мав право та дієздатність на укладання договорів та ведення господарської діяльності;

- в адміністративному позові не йдеться про умисел чи вину відповідача 1 стосовно укладення оспорюваного договору чи порушення ним будь-яких вимог чинного законодавства та безпосередньо прав позивача, і відповідно позовні вимоги позивача до ТОВ “Рест Лайн” є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

29 квітня 2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рест Лайн” (код ЄДРПОУ 31648132) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Полюс” (код ЄДРПОУ 32917967) укладено договір на технічне обслуговування № 4/р, згідно умов якого замовник (ТОВ “Рест Лайн”) доручає виконавцю (ТОВ “Полюс”), а виконавець бере на себе обов'язок виконання на об'єкті замовника періодичних регламентних робіт на комп'ютерному обладнанні замовника. Вартість щомісячного технічного обслуговування на об'єкті замовника складає 3800,00 грн. (в т.ч. ПДВ –633,33 грн.).

На виконання умов договору від 29 квітня 2003р. №4/р ТОВ “Полюс” виконало, а ТОВ “Рест Лайн” прийняло періодичні регламентні роботи: за травень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 29.05.2003р. № 17, акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.05.03р.); за червень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 30.06.2003р. № 22, акт здачі-прийому виконаних робіт від 30.06.03р.); за липень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 03.07.2003р. № 25, акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.07.03р.); за серпень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 24.07.2003р. № 27/1, акт здачі-прийому виконаних робіт від 29.08.03р.); за вересень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 04.09.2003р. № 48, акт здачі-прийому виконаних робіт від 30.09.03р.); за жовтень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 25.09.2003р. № 61, акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.10.03р.); за листопад 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 24.10.2003р. № 84, акт здачі-прийому виконаних робіт від 28.11.03р.); за грудень 2003р. на суму 3800,00 грн. в т.ч. ПДВ 633,33 грн., форма оплати безготівкова (податкова накладна від 31.12.2003р. № 123, акт здачі-прийому виконаних робіт від 31.12.03р.).

Факт надання ТОВ “Полюс” послуг з технічного обслуговування ТОВ “Рест Лайн” на загальну суму 30400,00 грн. та факт оплати згаданої суми не заперечується податковою службою та підтверджується присутніми у судовому засіданні представниками ТОВ “Рест Лайн”.

Позивачем також надано копію виписки з установчого договору ТОВ “Рест Лайн” та довідка з ЄДРПОУ в якій зазначено, що ТОВ “Рест Лайн” зареєстроване в виконавчим комітетом Броварської міської ради 05.03.2002р. основними видами діяльності якого зокрема є послуги підприємств і організацій, що займаються невиробничими видами побутового обслуговування населення; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання; ремонт і технічне обслуговування легкових автомобілів та інших транспортних засобів на замовлення населення; готельне господарство; зовнішня торгівля недержавних організацій.

Також до матеріалів справи залучена довідка Головного межригіонального управління статистики у м. Києві у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 06 грудня 2006р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться: Товариство з обмеженою відповідальністю “Полюс” ід.код 32159586.

До матеріалів справи залучена копія рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2005р. у справі № 2-680/2004, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ “Полюс”, визнано недійсним його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. Рішення суду обґрунтоване тим, що реєстрація ТОВ “Полюс” проведена на підставі неправдивих даних про його засновників, зокрема засновники підприємства Русецька Е.М. та Главацька Н.М. за винагороду передали свої документи іншим особам якими і була здійснена реєстрація ТОВ “Полюс”, намірів на здійснення фінансово-господарської діяльності не мали, статутний фонд підприємства не формували.

ОДПІ залучено також акт від 02.02.2006р. № 6198 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ –ТОВ „Полюс”.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Броварська об'єднана державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним договору, який укладений між ТОВ “Полюс” та ТОВ “Рест Лайн” на підставі ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення з ТОВ “Полюс” на користь ТОВ “Рест Лайн” 30400,00 грн. отриманих за оспорюваним договором та стягнення з ТОВ “Рест Лайн” в доход державного бюджету 30400,00 грн. вартості робіт отриманих останнім за оспорюваним договором з огляду на приписи ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Чинний Господарський кодекс України передбачає застосування таких наслідків щодо визнання угоди недійсної у разі наявності наміру лише у однієї з сторін у вигляді повернення всього одержаного нею іншій стороні, а одержане останньою стягується в доход держави за умови встановлення судом таких обставин:

-          зобов'язання вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

-          наявність умислу хоча б в однієї з сторін зобов'язання;

-          виконання зобов'язання хоча б в однієї з сторін.

Проте, ОДПІ –як позивач у даній справі не довела наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ “Полюс”, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення до реєстра платників ПДВ, оскільки у рішенні Печерського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності Сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання оспорюваного договору від 29.04.2003р. № 4/р ТОВ “Полюс” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ „Полюс” та щодо укладання оспорюваних угод з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, у тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства, що на думку податкової служби, дає можливість ТОВ “Рест Лайн” включити свої витрати за згаданою угодою до складу валових, та віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту слід зауважити наступне:

Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень податкового законодавства,  неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Окрім цього, судом приймається до уваги, що ухилення однією з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності.

Сама по собі угода на технічне обслуговування не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. А саме, здійснення регламентних робіт на комп'ютерному обладнанні законодавчо не обмежені.

Викладені обставини не доводять факт укладання згаданого договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ “Полюс” та ТОВ “Рест Лайн” при укладанні оспорюваного договору від 29.04.2003р. № 4/р з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, необхідно зауважити, що оспорюваний договір від 29.04.2003р. № 4/р, укладений сторонами до 1 січня 2004р. –моменту набрання чинності Господарським кодексом України. Проте, саме на положення цього кодексу посилається податкова служба як на правове обґрунтування визнання договору недійсним та застосування наслідків. Відповідно до приписів п. 4 Розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. Разом з тим, Господарський кодекс України містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками, співпадають зі статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладання та виконання оспорюваного договору).

Згідно аб. 1 та 2 пункту 5 прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення Господарського кодексу України Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту,  вчинені до набрання чинності  відповідними  положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання угоди ( п. 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.99 № 02-5\111).

При цьому, господарський суд враховує позицію викладену у постановах Верховного суду України від 14.02.2006р. у справі № 21\320 та Вищого адміністративного суду України від 10.05.2006р. у справі № 32\385.

За огляду на викладене, позовні вимоги Броварської ОДПІ про визнання недійсним договору від 29.04.2003р. № 4/р, укладеного між ТОВ “Полюс” та ТОВ “Рест Лайн”, та стягнення з ТОВ “Полюс” на користь ТОВ “Рест Лайн” 30400,00 грн., отриманих за договором від 29.04.2003р. № 4/р, та стягнення з ТОВ “Рест Лайн” в доход державного бюджету вартості робіт, отриманих останнім за договором від 29.04.2003р. № 4/р на суму 30400,00, задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –18 січня 2007 року.