Постанова

від 02.06.2009 по справі 22/195-08-5151

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/195-08-5151

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р. Справа № 22/195-08-5151

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Михайлова М.В., Журавльова О.О.,

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився, належним чином повідомлений,

від відповідача –Панчошак О.Д., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю „Золоті ключі”

на рішення господарського суду Одеської області від 08 квітня 2009 року

у справі №22/195-08-5151

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЬТА ГРУП”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золоті ключі”, м. Одеса

про стягнення 332206,25 грн., -    

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЕЛЬТА ГРУП” (далі-позивач) звернулося у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Золоті ключі” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 332206,25 грн., у тому числі 300979,94 грн. заборгованості за надані послуги (надання вантажопідйомного баштового крану) для здійснення будівельних робіт по укладеному між сторонами договору від 14.02.2007р., 6896,53 грн. індексу інфляції, 2703,31 грн. три відсотки річних, 21626,47 грн. пені за прострочку платежу, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, за що чинним законодавством і укладеним договором встановлена відповідальність.

Пред'явлені претензії у вересні і листопаді 2008р., як далі зазначає позивач, про оплату виконаних робіт в сумі 300979,94 грн. відповідачем залишені без відповіді і оплати вказаної суми.

У відзиві на позов відповідач його не визнав, посилаючись при цьому на неотримання від позивача рахунків на оплату виконаних робіт, що передбачено п.3.8 договору.

У процесі розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог в сторону їх збільшення і просив стягнути з відповідача суму 355098,55 грн., у тому числі: 300979,94 грн. заборгованості, 22104,72 грн. індексу інфляції, 3557,10 грн. три відсотки річних, 28456,79 пені за прострочку платежу станом на 08.04.2009р. з доплатою відповідно державного мита.

Рішенням місцевого господарського суду від 08 квітня 2009 року (суддя Торчинська Л.О.) позов в уточненій сумі задоволено повністю з огляду на його обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк відновлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.05.2009р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на ті ж підстави, що і у відзиві на позов і, зокрема, на невиставлення позивачем рахунків для оплати, що передбачено п.3.8 укладеного договору з позивачем від 14.02.2007р., у зв'язку з чим вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, між сторонами (позивачем і відповідачем) укладений Договір №14/02/07 від 14.02.2007р. про надання вантажопідйомного баштового крану (далі - „Договір”), згідно з умовами якого позивач (Виконавець) надав відповідачу (Замовнику) вантажопідйомний баштовий кран LIEBHERR-112 EC-H, вантажопідйомністю 8 тонн, заводський номер 32532917 (далі - „кран”) для здійснення будівельних робіт, а Замовник прийняв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати Виконавцеві вартість даних робіт в порядку і на умовах встановлених Договором. Згідно з п.5.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом двох років, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх завершення.

В підтвердження факту виконаних робіт Виконавець (позивач) приготував та надав Замовнику (відповідачу) змінні рапорти, а також склав на їх основі акти виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору та підписані сторонами.

Відповідно до п.2.2.15 договору Замовник (відповідач) зобов'язався вчасно та в повному обсязі оплачувати послуги Виконавця, в тому числі вартість робіт з перевезення, монтажу, кріплення, нарощування й демонтажу крана відповідно до умов Договору та калькуляціями (кошторисами). А також, відповідно до п.3.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються за узгодженими цінами за виконані роботи, які визначені Договором.

Оплата фактично наданих послуг здійснюється Замовником (відповідачем) у відповідності з п.3.8 Договору, протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунків на оплату робіт за Договором, які є невід'ємною частиною останнього.

Виконуючи свої договірні зобов'язання, відповідно до вимог п.2.2.2 Договору, Виконавець (позивач) 19.03.2007р. прийняв у Замовника (відповідача) площадку для монтажу крану по адресу: м. Одеса, Гагарінське плато 5/1, що підтверджується актом прийому-передачі площадки для монтажу крану (а.с.21). Продовжуючи виконувати свої договірні зобов'язання позивачем (Виконавцем) було доставлено та здійснено монтаж крану на зазначеній площадці для виконання будівельних робіт.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами приймання виконаних робіт від 09.06.2008р. (а.с.29), 08.07.2008р. (а.с.28), 06.08.2008р. (а.с.27) та 05.09.2008р. (а.с.26).

Як зазначає позивач, відповідач за рахунком-фактурою №СФ-0000084 від 09 червня 2008 року частково оплатив суму 68646,24 гривень.

23.10.2008 року між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.10.2008 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає –300979,94 гривень (а.с. 32-33).

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем складала  300979,94 гривень.

Пред'явлені позивачем претензії у вересні і листопаді 2008 року про погашення заборгованості за виконані роботи по договору в сумі 300979,94 грн. відповідач залишив без відповіді і задоволення , що спонукало позивача звернутись до господарського суду для примусового стягнення суми заборгованості і штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України –в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України – зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 300979,94 гривень обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами,  відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, –неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.551 Цивільного кодексу України, - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно п.4.6 договору за порушення умов оплати наданих робіт по дійсному договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 4.9 Договору встановлено, що оплата фактично наданих послуг здійснюється відповідачем (Замовником) протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунків від позивача (Виконавця) на оплату робіт, які є невід'ємною частиною Договору.

Такі рахунки, як свідчать матеріали справи, позивачем були направлені відповідачу з супровідними листами від 09.06.2008р. №210 (а.с.60), 08.07.2008р. (а.с.61), 05.09.2008р. (а.с.62), які були отримані Лабінською А.П., начальником виробничо-технічного відділу відповідача, що підтверджується листом останнього від 19.03.2009р. №15 (а.с.69) до господарського суду, який розглядав цю справу. Як випливає з цього листа відповідача, він не сплачував одержані рахунки позивача у зв'язку з тим, що ці рахунки (як він вважає) отримала його посадова особа, яка не була уповноважена на це по укладеному договору з позивачем. Тому відповідач вважає, що він не повинен був сплачувати ці рахунки позивача і нараховані останнім штрафні санкції, а також індекс інфляції і 3% річних за прострочку оплати виконаних робіт.

Позивач в уточненнях до позову подав до суду новий розрахунок штрафних санкцій, індексу інфляції і 3% річних, а саме: через 5 днів з моменту повторного вручення відповідачу рахунків на оплату при супровідному листі від 02.12.2008р. до позовної заяви, яка надійшла до господарського суду 03.12.2008р., тобто розрахунок позивачем здійснений з 08.12.2008р. по 08.04.2009р. (а.с.77) (день прийняття рішення господарським судом).

Згідно додатків до супровідного листа позивача від 02.12.2008р. №299, який з позовною заявою і додатками до нього особисто отримав 03.12.2008р. директор відповідача Головатий С.В., про що свідчить його підпис, скріплений печаткою ТОВ „Золоті ключі” (а.с.8), останнє отримало рахунки-фактури від 09.06.2008р., 08.07.2008р., 06.08.2008р., 05.09.2008р. на загальну суму 300979,94 грн. для оплати. Але, не дивлячись на те, що справа знаходиться в суді по примусовому стягненню зазначеної суми боргу, відповідач її не сплатив, що ним підтверджено у відзиві на позов.

У відповідності зі ст.625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач, виходячи з зазначених норм чинного законодавства і договору (п.1.6), укладеного з відповідачем, правомірно нарахував індекс інфляції, три відсотки річних і пеню, а тому вони правомірно задоволені судом першої інстанції.

Підстави, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, не спростовують заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи по укладеному між ними договору, за прострочку оплати яких позивачем правомірно були нараховані штрафні санкції.

При таких обставинах оскаржене рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, яким судом першої інстанції дана належна юридична оцінка у відповідності з чинним законодавством, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідач при поданні апеляційної скарги сплатив тільки 42,50 грн. державного мита, не доплативши згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” до державного бюджету 1732,99 грн. державного мита, яке підлягає стягненню з Апелянта на підставі  ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

          Рішення господарського суду Одеської області від 08 квітня 2009 року у справі №22/195-08-5151 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золоті ключі” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код ЄДРПОУ 31765385, свідоцтво ПДВ №23205013, ІПН 317653815537, п/р №26005038472400 АКІБ „УкрСиббанк”, код банку 351005) 1732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн. 99 коп. державного мита до державного бюджету України за подання апеляційної скарги.

          Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          М.В.Михайлов

                                                                                                    О.О.Журавльов