Постанова

від 17.03.2014 по справі 826/20557/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2014 року 10 год. 54 хв. № 826/20557/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Голубничій О.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" (далі - ТОВ "Інтерстарч Україна", позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2014 року № 0001232250.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ "Інтерстарч Україна" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "АВІС-ФАРМ" у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується складеними за результатами фінансово-господарської діяльності з останнім первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи.

На переконання позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ТОВ "Інтерстарч Україна", не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ "АВІС-ФАРМ".

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем, з урахуванням довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська "Про результати зустрічної звірки ТОВ "АВІС-ФАРМ", (код ЄДРПОУ 34985675) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за січень 2013 року та повноти їх відображення в податковому обліку, дані якої, зокрема, були предметом дослідження під час проведення перевірки підприємства позивача та відповідно до яких по ТОВ "АВІС-ФАРМ" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "АВІС-ФАРМ" - по ланцюгу постачання з Постачольники > ТОВ "АВІС-ФАРМ" > Покупці.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "Інтерстарч Україна" (код ЄДРПОУ 38307757) зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 26 липня 2012 року (свідоцтво про державну реєстрацію № 10671020000017988). Місцезнаходження ТОВ "Інтерстарч Україна": 04176, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8.

ТОВ "Інтерстарч Україна" взято на податковий облік в органах державної податкової служби, зареєстрований платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2012 року та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно свідоцтва від 19 серпня 2011 року № 200068155 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 383077526538).

В період з 22.05.2013 р. по 28.05.2013 р. Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" (код ЄДРПОУ 33401202) щодо докуметального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "АВІС-ФАРМ" (код за ЄДРПОУ 34985675), їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 1889/22-520-38307757 від 03 червня 2013 року (далі - Акт № 1889/22-520-38307757).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 587 280, 00 грн., а саме за січень 2013 р. - 587 280, 00 грн.

13 червня 2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення 0001232250, яким відповідно до п. 54.3 статті 54 та п. 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану у розмірі 587 280, 00 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ "Інтерстарч Україна", виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ "Інтерстарч Україна" мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "АВІС-ФАРМ", за результатами яких позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено перевіркою між позивачем та ТОВ «Авіс - Фарм» укладено ряд договорів комісії, а саме №II - 1956 від 23.01.2013 р., №ІІ - 1984 від 25.01.2013 р., №ІІ - 2065 від 28.01.2013 р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів комісії ТОВ "Інтерстарч Україна" (Комітент) доручає, а ТОВ "АВІС ФАРМ" (Комісіонер) зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним договором, вчинити від свого імені та за рахунок Комітента один або кілька правочинів з метою придбання зерна кукурудзи врожаю 2012 року та передати одержаний за укладеними на виконання дорученням договорами поставки Товар Позивачу в місці, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Маліновського, 120.

На виконання умов договору №II - 1956 від 23.01.2013 р.,сторонами затверджено заявку від 23.01.2013 року №1 на придбання товару обсягом до 850 тон зерна кукурудзи, примірним строком постачання з 23.01.2013 р. по 10.02.2013 р.; примірний договір поставки з додатками, порядок прийняття товару, протокол від 23.01.2013 р. №1 узгодження вартості послуг Комісіонера, що становить 210 грн. за 1 т придбаного товару, та інше.

Виконання договору підтверджується протоколом узгодження ціни до договору від 23.01.2013 р. № ІІ - 1956, згідно яких ТОВ «АВІС ФАРМ» станом на 28.01.2013р. поставлено товару на суму 341 980 грн. ( у т.ч. ПДВ- 68 396, 10 грн).

Також, на виконання договору комісії №II - 1956 від 23.01.2013 р. комісіонером ТОВ «АВІС - ФАРМ» укладений договір поставки №2303 з ДП «Агрофірма Марія» (код ЄДРПОУ 32998017. Додатком №1 до договору № 2303 від 23.01.2013р. були передбачені показники якості зерна при відповідності яким застосовується базисна ціна 1700 грн. за тону ( без ПДВ).

Якісні показники фактично поставленого зерна зафіксовані в Протоколах узгодження ціни, які були складені за 28.01.2013 р., 30.01.2013р., 31.01.2013р. на підставі даних про результати лабораторних досліджень, зазначених в актах прийому-передачі зерна на відповідальне зберігання.

На виконання умов договору №II - 1984 від 25.01.2013 р., сторонами затверджено заявку від 25.01.2013 року №1 на придбання товару обсягом до 580 тон зерна кукурудзи, примірним строком постачання з 29.01.2013 р. по 30.01.2013 р.; примірний договір поставки з додатками, порядок прийняття товару, протокол від 25.01.2013 р. №1 узгодження вартості послуг Комісіонера, що становить 240 грн. за 1 т придбаного товару, та інше.

На виконання договору комісії № II - 1984 від 25.01.2013 р. комісіонером ТОВ «АВІС - ФАРМ» укладений договір поставки №2405 з ФГ «Аграрій» (код ЄДРПОУ 25013920). Додатком №1 до договору № 2405 від 24.01.2013р. були передбачені показники якості зерна при відповідності яким застосовується базисна ціна 1675 грн. за тону ( без ПДВ).

Якісні показники фактично поставленого зерна зафіксовані в Протоколах узгодження ціни, які були складені за 29.01.2013 р. та 30.01.2013 р. на підставі даних про результати лабораторних досліджень, зазначених в актах прийому-передачі зерна на відповідальне зберігання.

Таким чином, показники якості поставленого зерна відповідали передбаченим додатком №1 до договору постачання показникам. Відповідно, ціна фактичного поставленого зерна була розрахована відповідно до погодженої формули з застосуванням відсотків зняття з ціни.

На виконання умов договору №ІІ - 2065 від 28.01.2013 р. сторонами затверджено заявку від 28.01.2013 року №1 на придбання товару обсягом до 300 тон зерна кукурудзи, примірним строком постачання з 28.01.2013 р. по 04.02.2013 р.; примірний договір поставки з додатками, порядок прийняття товару, протокол від 28.01.2013 р. №1 узгодження вартості послуг Комісіонера, що становить 250 грн. за 1 т придбаного товару, та інше.

На виконання договору комісії №ІІ - 2065 від 28.01.2013 р. комісіонером ТОВ «АВІС - ФАРМ» укладено договір поставки №2801 з ПСП «Колос» (код ЄДРПОУ 05287934).

Додаток № 1до договору №2801 від 28.01.2013 р. були передбачені показники якості зерна при відповідності яким застосовується базисна ціна 1666,67 грн. за тонну ( без ПДВ).

Якісні показники фактично поставленого зерна зафіксовані в протоколах узгодження ціни, які були складені за 30.01.2013 р. та 32.01.2013 р. на підставі даних про результати лабораторних досліджень, зазначених в актах прийому зерна кукурудзи, яка надійшла автотранспортом.

Виконання договору підтверджується протоколом узгодження ціни до договору від 28.01.2013 р. № ІІ - 2065, згідно яких ТОВ «АВІС ФАРМ» станом на 31.01.2013р. поставлено товару на суму 250 150,49 грн. ( у т.ч. ПДВ- 50 030,10 грн.).

На підтвердження надання послуг комісії позивачем до суду надано:

- Рахунок від 28.01.2013 р. №28013, видаткову накладну від 28.01.2013 р. № 28013;

- Рахунок від 30.01.2013 р. № 30013, видаткову накладну від 30.01.2013 р. № 30013;

- Рахунок від 31.01.2013 р.№ 31013, видаткову накладну від 31.01.2013р. № 31013;

- Рахунок від 29.01.2013 р. № 29013, видаткову накладну від 29.01.2013 р. № 29013;

- Рахунок від 30.01.2013 р.№30014, видаткову накладну від 30.01.2013 р. № 30014;

- Рахунок від 30.01.2013 р.№30014, видаткову накладну від 30.01.2013 р. № 30014;

- Рахунок від 30.01.2013 р.№30014, видаткову накладну від 30.01.2013 р. № 30014.

Постачання зерна здійснювалось з оформленням товаро - транспортних накладних. Як вбачається з матеріалів справи зерно приймалось на склад підрядника за договором про давальницьку переробку зерна. Перевезення зерна здійснювалось згідно товаро - транспортних накладних автотранспортом, перевізник - ТОВ «Колос Лтд». Відповідно до умов договору поставки № 2801 від 28.01.2013 року оплата послуг перевізника здійснювалась ТОВ «АВІС - ФАРМ».

Транспортування товару на склад підтверджується копіями товаро - транспортних накладних від 28.01.2013р. б/н,28.01.2013 р. б/н, 28.01.2013 р. б/н, 28.01.2013 р. б/н, 28.01.2013 р. б/н, 28.01.2013 р. б/н, 28.01., 2013р. б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н, 29.01.2013 б/н,30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н,29.01.2013р б/н, 29.01.2013р б/н, 29.01.2013р б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 30.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н, 31.01.2013 р. б/н.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що відповідно до пп. 5.2 укладених договорів, на товаро - транспортних накладних повинні бути поставлені печатки вантажовідправника - постачальника товару. Позивач заперечує щодо вищевказаного та зазначає, що на момент здійснення господарської діяльності не була встановлена форма товаро - транспортних накладних, а тому печатки на товаро - транспортних накладних не є обов'язковою умовою.

Судом також встановлено, що постачання сільськогосподарськими підприємствами зерна, як оподатковувана ПДВ операція, супроводжувалась нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ. Факт нарахування сільгосппідприємствами податкових зобов'язань в зв'язку з із таким постачанням, підтверджується складеними постачальником податковими накладними на ім'я отримувача за договорм ТОВ «АВІС - ФАРМ». Зазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄДР податкових накладних у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що позивачем додані завірені копії сторінок облікових реєстрів, а саме журнали та відомості ПрАТ «Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ПАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат» записи до яких внесені в період надходження зерна для позивача від ТОВ «Авіс - Фарм».

Суд звертає увагу, що записи в регістрах підтверджують факт прибуття автотранспортних засобів з зерном на ПрАТ Інтеркорн Корн Просессінг Індастрі» та ПАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат», здійснення операцій з приймання зерна за кількістю та якістю.

Щодо вимог якості зерна в договорах комісії, суд зазначає наступне.

Якість товару є істотною умовою договору купівлі-продажу. За правилами частини першої статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору. У разі, якщо покупцеві передано товар неналежної якості, наступають правові наслідки, визначені статтею 678 ЦК України. Відповідно до вимог статті 268 ГК України якість товарів, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товару.

Оформленими заявками, які є невід'ємними частинами договорів комісії, визначені вимоги щодо якості зерна, яке постачається. Встановлені договорами відповідають ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови". Крім того, як це передбачено п.5.3 ДСТУ 4525:2006 за умовами договорів допускається вологість та вміст зернової, смітної домішок в кукурудзі вище граничних норм, визначених стандартом. Відповідно, вартість кукурудзи, якісні показники якої відхиляються від показників, встановлених стандартом, зменшується на підставі розрахунків за узгодженою формулою.

Умовами договору комісії та укладених на його виконання договорів постачання передбачено, що приймання зерна за якістю здійснюється на підставі аналізів виробничо-технічної лабораторії ПОЗИВАЧА. У випадку виникнення спорів стосовно якості зерна продавець (сільгосппідприємство - виробник зерна) має право провести незалежну перевірку якості зерна в Дніпропетровській обласній Держхлібінспекції за стій рахунок (пункти 3.4, 3.5 договорів постачання).

Фактично, перевірка якості зерна проводилась виробничо-технічними лабораторіями підприємств-переробників зерна кукурудзи відповідно до умов договорів про переробку давальницької сировини. Зазначеними договорами передбачена прийомка зерна за якістю у відповідності з ГОСТ 13586.3 (копія ГОСТу додається). Зазначеним стандартом встановлюються правила прийомки зерна, методи відбору та формування проб.

Зокрема, п.1.2 ГОСТ 13586.3 встановлені вимоги до змісту документа про якість на партію зерна. Такий документ повинен містити, в тому числі, дані про:

- дату оформлення документу про якість;

- найменування відправника;

- номер автомобіля;

- масу партії;

- результати аналізів по показникам якості, які передбачені стандартом технічних умов на відповідну культуру;

- підпис особи, відповідальної за видачу документа про якість зерна.

На виконання вимог ГОСТ 13586.3 підприємствами-переробниками здійснюється відбір і аналіз проб зерна. Документом про якість прийнятих підприємствами- переробниками партій зерна, в тому числі партій, що надійшли від ТОВ "АВІС- ФАРМ") є акт приймання зерна, який містить передбачені ГОСТ 13586.3 дані про результати аналізів та підписаний керівниками лабораторій підприємств. Зазначені акти складаються щодо зерна, яке надійшло протягом доби. Копії актів знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки проведення аналізів під час приймання зерна є обов'язком переробника відповідно до договорів про переробку давальницької сировини, який не залежить від особи, яка відвантажила зерно та підстав відвантаження, роботи переробників з перевірки якості є складовою частиною робіт з переробки давальницької сировини.

Відповідно, окремий договір про надання послуг з лабораторних аналізів зерна з переробниками не укладався, окремі розрахунки за лабораторні дослідження зерна не проводились.

Під час судового розгляду справи позивачем зазначено, що акт прийому - передачі і є висновком про якість.

Заперечення відповідача і надані ним докази не спростовують належність, допустимість і достатність доказів позивача та обставин, які ними підтверджуються.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на довідку від 24.04.2013 №70/224/34985675 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати зустрічної звірки ТОВ "Авіс-Фарм" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за сычень2013 р.. та повноти їх відображення в податковому обліку не береться судом до уваги, оскільки така довідка не є належним і допустимим доказом відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ "Авіс-Фарм", адже не спростовує правового значення складених за такими операціями первинних документів та не є підставою для неврахування відповідачем наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Пром-Компак", ТОВ "Ей-Сі Трейдинг", ТОВ "Хімресурси", ТОВ "УкрТехСнаб", ТОВ "Айрон Торг", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Авіс - Фарм», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року в сумі 587280,00 грн.

За таких обставин, виходячи з аналізу норм законодавства, суд вважає, що податкове - повідомлення рішення №0001232250 від 13 червня 2013 р. прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001232250 від 13 червня 2013 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13 червня 2013 року №0001232250.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстарч Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458, 81 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 81 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Повний текс рішення від 24.03.2014 р.