Постанова

від 04.06.2009 по справі 48/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/14

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.06.2009                                                                                           № 48/14

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Ніколащенко С.О. (довіреність № 133 від 08.01.2009р.);

 від відповідача - Ахтімірова М.Г.(довіреність №21-122/02-3201 від14.04.2009 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

 у справі № 48/14 (суддя  

 за позовом                               Державного підприємства "Одеська залізниця"

 до                                                   Антимонопольного комітету України

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним тимчасової адміністративної колегії по справі № 11/1-08 недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від11.03.2009р. у справі №48/14 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДП „Одеська залізниця” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що списання позивачем з особових рахунків вантажоодержувачів – власників під'їзних колій, без згоди цих вантажоодержувачів, сум за зберігання вантажу у вагонах під час затримки цих вагонів на станції в очікуванні їх під вивантаження, є порушенням ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції”. В рішенні зазначено, що  ДП „Одеська залізниця” разом з іншими залізницями протягом 2006, 2007 та першого півріччя 2008 років займала монопольне становище на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування із часткою, що перевищує 35 відсотків. Такий висновок позивач вважає необґрунтованим, оскільки цей висновок зроблений відносно ДП „Одеської залізниці” з урахуванням господарської діяльності інших суб'єктів господарювання та не відповідає ч. 1 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”. ДП „Одеська залізниця” немає можливості самостійно здійснювати перевезення вантажів транспортом загального користування на загальнодержавному ринку з технічних та технологічних причин. Відповідно до п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть вноситися готівкою, чеками, передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Як передбачають правила, отримані гроші в Технологічному центрі по обробці перевізних документів Залізниця заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги. Наведенні норми свідчать про те, що списання з особових рахунків вантажоодержувачів сум збору фактично є припиненням взаємних грошових зобов'язань зарахуванням: у ДП „Одеська залізниця” з моменту отримання коштів у якості передплати виникає борг, у платника виникає борг перед залізницею після отримання послуг. ДП „Одеська залізниця” не надаються послуги зі списання з особових рахунків вантажоодержувачів – власників під'їзних колій сум за зберігання вантажу у вагонах, відсутній ринок та конкуренція на такому ринку послуг, ДП „Одеська залізниця” не є монополістом на зазначеному ринку послуг, залізниця не здійснювала дії, визначені у ч.2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.   

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

  Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України по справі № 11/1-08 від 01.10.2008 р., як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю.

  Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2007 р. ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” звернулося до Голови Херсонського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в якій зазначено, що ДП „Одеська залізниця”, зловживаючи монопольним становищем на ринку надання послуг по перевезенню вантажів залізничним транспортом, намагається примусити заявника платити за зберігання вантажу у вагонах за час затримки цих вагонів на станції чи на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження на під'їзну колію заявника, що не передбачено ні Законом України „Про залізничний транспорт”, ні Статутом залізниць України, ні укладеними між сторонами договорами № 130 від 23.05.2003 р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії та № 453803/1622 від 21.12.2006р. про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги; крім того ДП „Одеська залізниця” незаконно без акцепту в 2003-2005 роках списувала  грошові кошти заявника; рішеннями господарських судів списані ДП ”Одеська залізниця” в односторонньому порядку кошти були повернуті.  

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України розглянула матеріали № 11/1-08 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Державним підприємством «Одеська залізниця» та подання Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету  України і прийняла 01.10.2008 р. рішення № 11-р/тк, яким встановлено, що за результатами діяльності у 2005-2007 році за перше півріччя 2008 року Державне підприємство „Одеська залізниця” разом з іншими залізницями України та залізничними підприємствами у складі Державної адміністрації залізничного транспорту України „Укрзалізниця” займає монопольне становище на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування; визнано дії Державного підприємства „Одеська залізниця”, в особі Херсонської дирекції залізничних перевезень, які полягають в односторонньому списанні з особових рахунків вантажоодержувачів – власників під'їзних колій, відкритих у ТехПД, сум за зберігання вантажу у вагонах під час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; за порушення, яке визначено в п. 2 даного рішення, накладено на Державне підприємство „Одеська залізниця” штраф у розмірі 30000,00 грн.; зобов'язано Державне підприємство „Одеська залізниця” припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2, шляхом забезпечення попереднього повідомлення вантажоодержувачів – власників під'їзних колій про можливе списання з особових рахунків вантажоодержувачів – власників під'їзних колій, відкритих в ТехПД, сум за зберігання вантажу у вагонах під час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження.

Позивач 03.11.2008 р. отримав по почті дане рішення, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі вх. № 36387.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Вбачається, що позовна заява була подана до господарського суду міста Києва в межах двомісячного строку, а саме, 25.12.2008 р.    

Згідно із ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку товару,  якщо: не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Монопольним також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Відповідно до статуту позивача від 30.04.2004 р., № 37, останній є статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, є юридичною особою; Херсонська дирекція залізничних перевезень є відокремленим структурним підрозділом ДП „Одеська залізниця” без права юридичної особи, який здійснює діяльність з перевезення вантажів в межах Миколаївської та Херсонської областей, надає додаткові послуги, пов'язані з перевезення вантажів, та укладає договори для забезпечення процесу перевезення вантажів.

Встановлено, що у 2005 році частка ДП „Одеська залізниця” разом з іншими залізницями України та залізничними підприємствами у складі „Укрзалізниці” на ринку перевезень вантажів транспортом загального користування становила 51,42 % ;  у 2006 році частка становила 51,03 %; у 2007 році становила 47,59 % ; а у першому півріччі 2008 року становила 51,44 %. Наведене свідчить про те, що ДП „Одеська залізниця” разом з іншими залізницями України та залізничними підприємствами у складі „Укрзалізниці” займає монопольне становище на загальнодержавному ринку перевезення вантажу транспортом загального користування із часткою, що перевищує 35 відсотків.

Позивач не надав суду належних доказів відносно того, що він у загальнодержавному ринку перевезень вантажів у Херсонській області має частку менше 35 % або він зазнає значної конкуренції з боку інших суб'єктів господарювання на зазначеному ринку.

Встановлено, що в період з 2005 року по перше півріччя 2008 року правовідносини між позивачем та ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” регулювалися договором № 130 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” від 23.05.2003 р. та Договором № 453803/1622 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.12.2006 р. Крім договору № 130, сторонами було підписано протокол розбіжностей від 29.05.2003 року та протокол узгодження протоколу розбіжностей до договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” від 16.07.2003 р. Договором визначено, що сторони при виникненні будь-яких питань, керуються Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів та чинним законодавством України.

Позивач звертався до ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” з пропозицією підписати додаткову угоду до Договору № 130, згідно з якою власник під'їзної колії за зберігання вантажів у вагонах, які не поданні під вивантаження з його вини, сплачує збір за зберігання вантажу після закінчення строку безоплатного зберігання вантажу. Між тим, додаткова угода не була підписана.

Згідно із п. 2.4 Договору вантажовласник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних  до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці. Залізниця при наданні послуг з перевезення списує відповідні суми ( провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами, підписаними представниками сторін.

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Сам порядок визначення плати за користування вагонами, і звільнення вантажовідправника від плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, визначається Правилами.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюються Укрзалізницею згідно з чинним законодавством, належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, без готівкою , якщо інше не передбачено законодавством ,на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що відповідно до чинного законодавства України плата за зберігання вантажу у вагонах за період тимчасової затримки на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження не передбачена.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. затверджено Правила розрахунків за перевезення вантажів. Згідно пункту 2.3 Правил безготівкові розрахунки через ТехПД за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником здійснюється на підставі договору. Пункт 2.5 Правил визначає, що залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику з присвоєнням коду платника, а платник відповідно до договору у порядку передоплати перераховує на рахунок ТехПД кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Пунктом 2.6 Правил встановлено, що отримані кошти ТехПД заносить на особовий рахунок платника і списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення і надані послуги, списання коштів з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Всі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Сплата додаткових платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні, провадиться в такому самому порядку через ТехПД незалежно від терміну видачі вантажу.

Таким чином, позивач має право списувати з особового рахунку вантажовласника лише у випадку, якщо останній підписав документи, що є підставою для списання коштів.

Антимонопольний комітет України, розглядаючи справу № 11/1-08, встановив, що ДП „Одеська залізниця” в односторонньому порядку списувала з особового рахунку ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, який знаходиться в ТехПД, кошти за зберігання вантажу у вагонах на підставі накопичувальних карток, не погоджених з останнім. Згідно з випискою з особового рахунку № 1503 від 15.03.2005 р.( а.с.13) списано залізницею з особового рахунку ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” 22 154,40 грн.; № 709 від 07.09.2005 р. та № 2209 від 22.09.2005 р. було списано 81 327,60 грн.( а.с.17-18).

Неправомірність дій ДП „Одеська залізниця” у вигляді одностороннього списання з особових рахунків вантажоодержувача та власника під'їзних колій, відкритих ТехПД, сум за зберігання вантажу у вагонах під час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження, підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2006 року у справі № 10/107-05-5105  за позовом ВАТ  „Херсонський комбінат хлібопродуктів” до ДП „Одеська залізниця”.

Крім цього, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.11.2005 р. у справі № 12/350-05-8829 з ДП „Одеська залізниця” було стягнуто 22 154,40 грн. на користь ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, які були списані відповідно до виписки № 1503 від 15.03.2005 р., рішенням від 18.09.2006 р. у справі № 27/54-06-1969 за позовом ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів” до ДП „Одеська залізниця” стягнуто незаконно списані 79375,92 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно із ст. 35 Закону України „Про захист економічної конкуренції” розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про захист економічної конкуренції” підставами для початку розгляду справи є заяви суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” визначає, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зловживання монопольним становищем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд вважає недоведеним те, що оскаржуване позивачем рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 01.10.2008 року прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, також не спростовано в суді висновків, які містяться в цьому рішенні.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає необгрунтованими, оскільки відсутні обставин, які б свідчили про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний господарський суд, з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши всі докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м.Києва від11.03.2009р. у справі №48/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 48/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 10.06.09 (відправлено)