Постанова

від 04.04.2014 по справі 917/2232/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа № 917/2232/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Коваль А.В.,

за участю представників сторін:

позивача- не з*явився,

відповідача- не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя, (вх.721П/2-7), на рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2014 р. у справі №917/2232/13,

за позовом - Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум», Полтавська область, м. Кременчук,

про визнання Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів кредитором та включення до переліку кредиторських вимог заборгованість у сумі 6 643,78 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив визнати його кредитором та включити до переліку кредиторських вимог ТОВ «ВП Електрум» заборгованість у сумі 6 643,78 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.01.2014 року ( суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2014 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого не були цілком досліджені усі обставини, які мають значення для справи, а також невірно проаналізовані законодавчі та інші нормативно - правові акти, що призвело до невірних висновків по справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не виконав постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року по справі № 2а-2600/10/0870 у порядку, визначеному законодавством, якою задоволено позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з ТОВ «ВП Електрум» суми адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 6643,78 грн., не повідомив Запорізьке ОВ ФСЗІ як відомого кредитора щодо припинення ТОВ «ВП Електрум» та про порядок проведення ліквідаційної процедури, не прийняв та не розглянув його заяву про визнання кредитором.

У судове засідання ані представник позивача, ані представник відповідача не з*явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Належне повідомлення позивача підтверджується підписом 24.03.2014 р. уповноваженої особи позивача Л.М.Колосовою на рекомендованому поштовому повідомленні про вручення останньому копії ухвали апеляційного суду від 17.03.2014 року.

Копія ухвали апеляційного суду від 17.03.2014 року, яка направлялася відповідачеві, повернулася з поштовою відміткою « з указаного адреса выбыли».

Отже, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 року та затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз*яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві вказано наступну адресу відповідача : 39600, Полтавська область, Крюківський район, м. Кременчук, вул.. Ярмаркова,9. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «ВП Електрум» зазначено: 39600, Полтавська область, Крюківський район, м. Кременчук, вул. Ярмаркова,9.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України та зазначити таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу, з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до приписів статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, колегія суддів згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.11.2013 року до господарського суду Полтавської області звернулось Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Електрум» з позовною заявою про визнання його кредитором та включення до переліку кредиторських вимог заборгованість у сумі 6 643,78 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року по справі № 2а-2600/10/0870 задоволено його позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «ВП Електрум» суми адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 6 643,78 грн. На виконання рішення адміністративного суду видано виконавчий лист від 06.09.2010 року по справі № 2а-2600/10/0870. Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 28.08.2013 року виконавчий документ від 06.09.2010 року повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 27 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до вказаної постанови повідомлялось, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник перебуває в стані припинення юридичної особи. Строк, визначений засновниками юридичної особи, до якого необхідно заявити кредиторські вимоги 17.10.2012 року. Оскільки до моменту отримання вищевказаної постанови про повернення Запорізькому ОВ ФСЗІ не відомо було про те, що боржник знаходиться в стані припинення, 04.10.2013 року Запорізьке ОВФСЗІ звернулося з заявою про визнання кредитором до голови ліквідаційної комісії ТОВ «ВП Електрум», але 08.10.2013 року зазначена заява повернута Запорізькому ОВФСЗІ у зв'язку з відсутністю підприємства за вказаною адресою.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.11.2013 року прийнято заяву Запорізького ОВФСЗІ до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.12.2013 р. При цьому, позивача зобов'язано надати суду, зокрема: уточнення предмету спору щодо ідентифікації боржника, кредитора; додаткове обґрунтування позовних вимог з огляду на дозволені способи захисту порушеного права та особу, яка порушила (оспорює, не визнає) порушене право позивача; надати відомості щодо місцезнаходження відповідача на час розгляду справи у суді згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судове засідання 03.12.2013 року ані представник позивача, ані представник відповідача не з*явилися, вимоги ухвали суду від 11.11.2013 року не виконали, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 08.01.2014 року та зобов'язано сторони вдруге виконати вимоги суду, передбачені ухвалою від 11.11.2013 року.

08.01.2014 року постановлено оскаржуване судове рішення. При цьому, відмовляючи позивачу у позові, суд виходив з того, що позивачем не виконані вимоги суду та не надано уточнень предмету спору щодо ідентифікації боржника, кредитора; додаткове обґрунтування позовних вимог з огляду на дозволені способи захисту порушеного права та особу, яка порушила (оспорює, не визнає) порушене право позивача. Суд визнав, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки позовна вимога сформульована як зобов'язання суду встановити факт (визнати кредитором) та зобов'язання суду вчинити дії (включити до переліку кредиторських вимог заборгованість). Відсутність ідентифікації боржника та кредитора унеможливлюють фактичне відновлення порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

За приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, визнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено наступні способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Аналогічний перелік встановлює стаття 20 Господарського кодексу України, окрім того, додатково передбачається застосування штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій, адміністративно - господарських санкцій, а також установлення, зміни і, припинення господарських правовідносин.

Предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

В даному випадку способом захисту порушених прав Запорізького ОВФСЗІ є вимога про визнання кредитором та включення заборгованості до переліку кредиторських вимог ТОВ «ВП Електрум», яке знаходиться у стані припинення за рішенням засновників.

Проте, слід зазначити, що вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав як встановлення факту (визнання кредитором з включенням заборгованості до переліку кредиторських вимог).

Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється у результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, яким передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до ЄДР щодо прийняття рішення засновників юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія суб*єкта господарювання повідомляє явних кредиторів персонально у письмовій формі про ї ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій.

Згідно статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.12.2013 року засновником ТОВ «ВП Електрум» є фізична особа ОСОБА_2, ця ж особа ( ОСОБА_2) визначена ліквідатором, її місце проживання: АДРЕСА_2. За рішенням засновника від 16.08.2012 року товариство знаходиться в процесі припинення (а.с. 37-38). Місцезнаходження юридичної особи ТОВ «ВП Електрум»: Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, вул. Ярмаркова,9.

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що способом захисту прав (інтересів) кредиторів у даному випадку можливо зазначити право на звернення до суду із позовом про зобов'язання ліквідаційну комісію (ліквідатора) вчинити певні дії у разі ухилення від виконання або неналежного виконання передбачених законом обов'язків , що виявляється у не повідомленні Запорізьке ОВ ФСЗІ як відомого кредитора щодо припинення ТОВ «ВП Електрум» та порядку проведення ліквідаційної процедури, та у не прийнятті його заяви про визнання кредитором.

У відповідності до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався, зокрема, на виконавчий лист Запоріжського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року по адміністративній справі № 2а-2600/10/0870, який подано до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ та постанову про повернення виконавчого документа.

При цьому, слід зазначити, що у вказаному виконавчому листі постановлено стягнути з ТОВ «ВП Електрум» ( 69002, м. Запоріжжя, вул.Грязнова,2,кв.84, ЄДРПОУ 33210758) на користь Держбюджету заборгованість у сумі 6 643,78 грн. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві вказано, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчому листу № 2а-2600/10/0870, виданому 06.09.2010 року встановлено, що боржник за адресою: м.Кременчук, вул. Ярмаркова,9, відсутній.

Тобто, виконавчий лист № 2а-2600/10/0870 від 16.06.2010 року містить інше місцезнаходження ТОВ «ВП Електрум» ніж постанова про повернення виконавчого документу та позовна заява.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції позивача двічі було зобов'язано надати уточнення предмету спору щодо ідентифікації боржника. Проте, вимоги суду не виконані.

Позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду жодного доказу щодо ідентифікації боржника, при наявності відомостей щодо місце проживання засновника та ліквідатора ТОВ «ВП Електрум».

За таких обставин, з урахуванням принципу диспозитивності, відсутності реагування з боку боржника (ліквідаційної комісії боржника) щодо розгляду кредиторської вимоги є або звернення з позовом про спонукання боржника вчинити дії, або із заявою про банкрутство боржника.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути матеріально - правовими чи немайновими вимогами, обраний позивачем спосіб захисту права не може захистити порушене право останнього і не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2014 року у справі № 917/2232/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99 ч.1 ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.01.2014 р. у справі №917/2232/13 залишити без змін.

Повний текст постанови виготовлено 04.04.2014 року.

Головуючий суддя Пуль О. А.

суддя Білоусова Я.О.

суддя Хачатрян В.С.