Ухвала

від 25.03.2014 по справі 825/4235/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4235/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шеелст С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 00001617100 від 29.10.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції по договору поставки тягача, укладених позивачем з ТОВ «Автоцентр», факт виконання договору поставки підтверджується належним чином оформленими податковою накладною, виданою зареєстрованим на час її виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, видатковою накладною, платіжним дорученням, встановлено факт використання отриманого тягача у власній господарській діяльності, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 01.10.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 00 № 832683 (а.с. 47).

На підставі ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Городнянському районі проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань правильності визначення податкового зобов'язання та достовірності нарахування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2013 року № 42/17/НОМЕР_1 (а.с. 9-18).

В акті перевірки від 11.10.2013 року № 42/17/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 25000,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Городнянському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 29.10.2013 року № 0000161700, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 25000,00 грн. за основним платежем та 6250,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 8).

Вважаючи податкове повідомлення - рішення такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується довідкою № 15 управління статистики у Городнянському районі (а.с. 49).

06.03.2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Автоцентр» укладено договір поставки від 06.03.2013 року № 620 (а.с. 22).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Автоцентр» зобов'язується передати у власність ФОП ОСОБА_2, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити ціну тягача DAF FX/95.380.

Ціна товару, що є предметом вказаного договору, становить 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.

Реальність виконання договору від 06.03.2013 року № 620 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме:

- податковою накладною від 07.03.2013 року № 29 на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.;

- видатковою накладною від 07.03.2013 року № ЛНА-000002;

- платіжним дорученням від 06.03.2013 року № 20 на суму 150000,00 грн. (а.с. 20,21,26).

Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що транспортний засіб (сідловий тягач-Е марки DAF 95.380 модель XF 95.380, сірий, рік виготовлення - 2004 р.) придбаний позивачем з метою використання його в господарській діяльності, як ФОП ОСОБА_2, про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, видаткова накладна, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 31-42).

Також, судом першої інстанції правомірно встановлено, що на момент вчинення правочину контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.11.2013 року (а.с. 43-45):

- ТОВ «Автоцентр» (код ЄДРПОУ-30304460), індивідуальний податковий номер - 303044626105, номер свідоцтва платника ПДВ - 37512974, дата початку дії свідоцтва платника ПДВ - 02.03.1999 року, свідоцтво не анульовано.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської операції, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Варто також зазначити, що придбаний ФОП ОСОБА_2 автотранспортний засіб в березні 2013 року був зареєстрований в органах ДАІ.

Згідно наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2013 року НОМЕР_2 (сідловий тягач-Е марки DAF 95.380 модель XF 95.380, сірий, рік виготовлення - 2004 рік) - реєстрацію цього транспортного засобу в органах державтоінспекції здійснено на громадянина ОСОБА_2 (а.с. 31).

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається, що податковий орган посилається на те, що до податкового кредиту фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих платниками ПДВ, можливе включення суми ПДВ основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності. Податковий орган також зазначає, що оформлення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на громадянина ОСОБА_2, придбаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, є операцією, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість і тому позивач повинен був нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності, зокрема, є фізичні особи.

Фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, що встановлені Конституцією України, ЦКУ та іншими законами (ст. 26 ЦКУ).

Право на проведення підприємницької діяльності фізична особа здійснює за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому Законом України від 15.05.2003 року №755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦКУ).

Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦКУ).

Учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, зокрема, фізичні особи (ст. 318 ЦКУ).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця.

Тому, право власності на нерухоме майно має реєструватись за фізичною особою.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, чинним законодавством України не передбачено проведення реєстрації органами внутрішніх справ транспортного засобу на приватного підприємця, а лише на фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу органи внутрішніх справ зазначають лише ПІБ власника - без позначок про його статус підприємця чи звичайної особи.

З урахуванням викладеного, органами внутрішніх справ даний транспортний засіб був зареєстрований на позивача як на фізичну особу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.