Постанова

від 02.06.2009 по справі 14/8-09-447

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/8-09-447

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р. Справа № 14/8-09-447

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                           Суддів:   Шевченко В.В.

                                      Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Чорний В.А.

Від відповідача: Шевченко М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шефмайстер”

на рішення господарського суду Одеської області

від 15.04.2009 року

по справі № 14/8-09-447

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шефмайстер”

про стягнення 49 709, 75 грн.

                                                 ВСТАНОВИЛА:

          У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шефмайстер” про стягнення 38 312,57 грн. основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений за період з 30.01.2008р. по 11.09.2008р. товар –паперову продукцію згідно з договором № 200001-8 від 30.01.2008р., а також 4827,47 грн. пені, 3883,61 грн. штрафу, 1908,96 втрат від інфляції та 777,14 грн. -3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.          

          Відзив на позов від відповідача не надходив.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2009 року (суддя – Горячук Н.О.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

          Рішення у справі мотивовано приписами ст. ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, в порушення яких відповідач не надав належних доказів виконання своїх договірних зобов'язань, а тому наявний борг, господарські санкції, втрати від інфляції та відсотки річних підлягають стягненню на користь позивача.

          В апеляційній скарзі ТОВ „Шефмайстер” вважаючи, що зазначене рішення прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням безпідставно нарахованої заборгованості у розмірі 2288,11 грн. При цьому скаржник посилається на те, що у розрахунку заявленої до стягнення суми станом на 19.01.2009 року позивачем не було вказано, що 23.04.2008 року на підставі рахунку 200001-8/55950з від 24.03.2008 року позивачу було сплачено 953,78 грн. та на підставі рахунку 200001-8/56203з від 28.03.2008 року позивачу було сплачено 1334,33 грн. Таким чином, позивачем була безпідставно нарахована заборгованість відповідачу на суму 2288 грн. 11 коп.

          Заявлене в судовому засіданні 02.06.2009 року представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи для надання скаржнику додаткового часу на підготовку додаткових пояснень визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що непідготовленість представника сторони до судового засідання не є достатньою підставою для відкладення судового розгляду справи.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.01.2008 року між ТОВ „Сервісопторг” (продавець) та ТОВ ТОВ „Шефмайстер” (покупець) було укладено договір № 200001-8, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати товар –паперову продукцію в асортименті за умовами, наведеними у договорі та узгодженими сторонами.

          Умовами даного договору визначено, що погодження умов постачання певної партії товару здійснюється відповідно до ст. 181 ГК України та ст. ст. 641, 642 ЦК України наступним чином: а) на підставі переговорів представників сторін та усної заявки покупця, продавець забезпечує поставку попередньо погодженої партії товару покупцю. Факт поставки товару покупцю вважається пропозицією (офертою) продавця щодо погодження кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару відповідно до товаротранспортної накладної та/або рахунку; б) у разі фактичного прийняття покупцем відповідної партії товару на запропонованих продавцем умовах щодо кількості, номенклатури, вартості та умов оплати товару, вказані умови поставки вважаються узгодженими сторонами, а договір –укладеним в частині постачання відповідної партії товару на відповідних умовах; в) у разі відмови покупця від укладення договору в частині постачання відповідної партії товару на запропонованих продавцем умовах покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар на безоплатне відповідальне зберігання або передати його перевізнику для повернення продавцеві. Про неприйняття товару покупець зобов'язаний повідомити продавця не пізніше наступного робочого дня.          Ціна та вартість товару узгоджується сторонами в порядку, визначеному у договорі. Умови оплати: оплата виконується шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Можливе здійснення оплати простим векселем. Моментом постачання вважається передача товару на користь покупця на складі продавця, або за реквізитами вантажоодержувача. Передача підтверджується підписом представника покупця та його печаткою/ штампом. Право власності на товар переходить в момент постачання товару. Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2008 року. За порушення терміну оплати за договором покупець сплачує: штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за період прострочки; штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків від простроченої до сплати  більш ніж за 30 днів суми.           

          На виконання своїх договірних зобов'язань в період з січня по вересень 2008 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 192 460, 52 грн, що підтверджується відповідними накладними від 30.01.2008р. –11.09.2008р., наявними в справі та не заперечується останнім.

          За умовами п. 3.2 договору відповідач повинен був оплатити кожну партію поставленого товару протягом 21 днів з моменту отримання.

          Оплата отриманого товару відповідачем була проведена частково на суму 154 147,95 грн. і на момент вирішення даного спору прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 38312,57 грн., що підтверджується обґрунтованими розрахунками заборгованості виконаними позивачем та відповідачем не спростовано.

          Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару, не надав суду належних доказів проведення розрахунків в повному обсязі, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 38312,57 грн. правомірно визнано таким, що підлягає стягненню. При цьому, як правильно зазначено судом, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те, що позивач безпідставно нарахував йому заборгованість у сумі 2 288 грн. 11 коп., оскільки у розрахунку заявленої до стягнення суми позивачем не було вказано, що на підставі рахунку 200001-8/55950з від 24.03.2008 року позивачу було сплачено 953,78 грн. та на підставі рахунку 200001-8/56203з від 28.03.2008 року позивачу було сплачено 1334,33 грн., не приймаються судом до уваги, позаяк з наявних у справі обґрунтованих розрахунків заборгованості відповідача станом на 19.01.2009 року виконаних позивачем вбачається, що зазначені суми грошових коштів перерахованих відповідачем на оплату саме рахунків 200001-8/55950з від 24.03.2008 року та 200001-8/56203з від 28.03.2008 року були враховані позивачем при обчисленні заборгованості відповідача за поставлений протягом січня - вересня 2008 року товар. Твердження відповідача про те, що зазначені суми були ним сплачені позивачеві 23.04.2008 року, а не 15-16.04.2008 року, як відображено у цих розрахунках, належними доказами не підтверджено, оскільки подані скаржником в якості додаткових доказів банківський реєстр документів по рахунку посадовими особами банківської установи не засвідчений, а платіжні доручення № 1143 та № 1144 від 23.04.2008 року не містять відмітки банківської установи про проведення цих платежів.

          Окрім того, у разі якщо відповідач двічі оплатив вищезгадані рахунки позивача, то він не позбавлений права звернутися до останнього з вимогою про повернення безпідставно набутого майна в порядку ст. 1212 ЦК України. Зважаючи на те, що підставою перерахування відповідачем позивачу за платіжними документами грошових коштів є оплата товару на підставі конкретно визначених рахунків, то зарахування зазначених коштів в оплату інших рахунків, є порушенням права власності та умов договору № 200001-8 від 30.01.2008 року.

          За прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 4827,47 грн., штраф в сумі 3883,61 грн., а також 1908,96 грн. втрат від інфляції та 777,14 грн. –3% річних від простроченої суми. Вказані розрахунки відповідають чинному законодавству, умовам укладеного між сторонами договору та відповідачем не оспорені як в цілому, так і за їх складовими.

          Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ст. 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і правильно були задоволені місцевим господарським судом.

          Порушення процесуальних прав відповідача господарським судом першої інстанції в процесі розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2009 року у справі № 14/8-09-447 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Шефмайстер” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                 Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                        Мирошниченко М.А.

                                                                                    Шевченко В.В.