Рішення

від 31.03.2014 по справі 908/416/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/9/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

31.03.2014 справа № 908/416/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», (69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8)

до відповідача 1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 396)

про стягнення з відповідача-2 35393,86 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р. та стягнення солідарно з відповідача-1 заборгованість в розмірі 1000,00 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Кравець О.О., довіреність б/н від 27.01.2014 р.;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

11.02.2014 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», м. Запоріжжя (ТОВ «Гідрекс») з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», м. Костянтинівка Донецької області (ТОВ «Стройдемонтаж») про стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» 35393,86 грн. заборгованості, що складається з 31000,00 грн. попередньої оплати за договором купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р., 124,00 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 301,86 грн. 3 % річних та 3986,00 грн. штрафу, а також про стягнення з ФОП ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Стройдемонтаж» 1000,00 грн. заборгованості.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 11.02.2014 р. справу № 908/416/14 призначено до розгляду суді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 р. порушено провадження у справі № 908/416/14, справі № 908/416/14 присвоєно номер провадження справи 4/9/14, судове засідання призначено на 12.03.2014 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідачів розгляд справи, на підставі ст. 77 ГППК України, відкладався до 31.03.2014 р.

В судовому засіданні 31.03.2014 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідачі 1 і 2 в жодне судове засідання не з'явилися, про визнання позову не заявили, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 11.02.2014 р. і від 12.03.2014 р. документи і матеріали суду не надали, про поважність причин неявки уповноважених представників та себе особисто суд жодного разу не попереджали.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/416/14 відповідач-1 був повідомлений належним чином ухвалою суду від 11.02.2014 р. про порушення провадження у справі № 908/416/14, яка 06.03.2014р. була отримана особисто ОСОБА_1 про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6909605367585), та ухвалою суду від 12.03.2014 р. про відкладення розгляду справи № 908/416/14, яка станом на час вирішення спору судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АД № 380199 станом на 11.02.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж» (код ЄДРПОУ 37251946) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 396.

За вищевказаною адресою відповідачу-2 направлялися ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2014 р. і від 12.03.2014 р. по справі № 908/416/14, які повернулися на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку з відміткою: «Організація не існує».

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за достовірність відомостей, що подають для здійснення реєстрації, та за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/416/14.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вище викладене, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів 1 і 2.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 15, 16, 525, 526, 536, 543, 546, 553, 554, 610, 612, 625, 629, 693 ЦК України, ст., ст. 20, 193, 196, 199, 230, 231 ГК України і полягають в тому, що 14.09.2013 р. ТОВ «Гідрекс» з ТОВ «Стройдемонтаж» укладений договір купівлі-продажу № 1409-13, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався поставити, а позивач прийняти товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 31000,00 грн. з ПДВ. Як зазначає позивач, ним була здійснена 100 % попередня оплата за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1007 від 05.09.2013 р. на суму 3300,00 грн. і № 1020 від 17.09.2013 р. на суму 27700,00 грн. Відповідно до умов договору строк постачання товару - три робочих дня з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок продавця. Отже, враховуючи умови договору, відповідач-2 повинен був поставити товар у строк не пізніше 20.09.2013 р. Відповідач-2 до теперішнього часу поставку оплаченого позивачем товару не здійснив. Тривале листування позивача з відповідачем-2 щодо здійснення поставки товару або повернення перерахованої суми попередньої оплати позитивних наслідків не мало. 22.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача-2 з претензією № 5418, якою заявив про відмову від прийняття товару та вимагав повернути суму попередньої оплати. В подальших претензіях на адресу відповідача-2, які були залишені без відповіді і задоволення, позивач вимагав повернення суми попередньої оплати. Враховуючи, що відповідач-2 свої зобов'язання щодо поставки товару до теперішнього часу не виконав, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача-2 на підставі ст. 693 ЦК України 31000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар. Крім того, відповідно до ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Частиною 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеного, позивачем нараховані відповідачу-2 3 % річних від простроченої суми в розмірі 301,86 грн. за період з 21.10.2013 р. по 15.02.2014 р., а також здійснено інфляційне нарахування на суму боргу в розмірі 124,00 грн. за той же період. Крім того, пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що за прострочення постачання або непостачання партії товару продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк партії товару за кожен день прострочення або непостачання. Згідно з п. 9.4 договору у випадку отримання попередньої оплати та непостачання товару протягом 20 робочих днів, продавець зобов'язується повернути отримані грошові кошти покупцю та сплатити покупцю штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У зв'язку із цим, позивачем нарахований відповідачу-2 штраф у розмірі 3968,00 грн., що становить 0,1 % вартості непоставленого товару за період з 21.09.2013 р. по 15.02.2014 р. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Стройдемонтаж» 31000,00 грн. попередньої оплати, 124,00 грн. інфляційного нарахування на суму боргу, 301,86 грн. 3 % річних та 3986,00 грн. штрафу. В забезпечення виконання ТОВ «Стройдемонтаж» своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р. позивачем з ФОП ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 1409-13-П від 14.09.2013 р., за умовами якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором купівлі-продажу, а також додаткових угод, які можуть бути укладені в майбутньому до цього договору. В силу у мов п., п. 2.1, 2.2 договору поруки відповідальність поручителя настає з моменту невиконання (неналежного виконання) боржником основного зобов'язання по договору купівлі-продажу. У разі невиконання (неналежного виконання) основного зобов'язання повністю або частково поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати від поручителя виконання основного зобов'язання на суму, що не перевищує 1000,00 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем-2 зобов'язань за договором купівлі-продажу відповідно до умов договору поруки та на підставі ст. 554 ЦК України позивачем на адресу відповідача-1 направлялася вимога від 05.11.2013 р. про виконання поручителем взятих на себе зобов'язань. У зв'язку із тим, що поручителем вказана вимога залишена без задоволення, позивач просить суд стягнення з ФОП ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Стройдемонтаж» 1000,00 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2013 р. ТОВ «Гідрекс» (позивачем у справі) та ТОВ «Стройдемонтаж» (відповідачем-2 у справі) був укладений Договір купівлі-продажу № 1409-13 з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору відповідач-2 (Продавець) зобов'язався поставити, а позивач (Покупець) прийняти і оплатити на умовах даного Договору товар, а саме: вал колінчастий ISUZU 6 WG1 № 1123107151 - 1 шт., комплект вкладишів корінних ISUZU 6 WG1- 1 к-т, комплект вкладишів шатунних ISUZU 6 WG1- 1 к-т. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов пункту 2.1 загальна сума Договору становить 31000,00 грн.

Пунктами 3.1 і 3.2 Договору встановлено, що кількість і ціна на товар визначаються в п. 1.1 Договору і специфікації № 1 до Договору. Ціна на товар є кінцевою і зміні не підлягає.

Поставка товару Продавцем здійснюється на склад Покупця. Строк поставки товару три робочих дні з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до п. 6.1.1 Договору. Можлива дострокова поставка товару за погодженням сторін. (п., п. 5.1, 5.2 Договору).

Згідно з п., п. 6.1.1, 6.1.2, 6.2 Договору оплата товару здійснюється наступним чином: авансовий платіж 3300,00 грн. з ПДВ - протягом трьох днів з моменту підписання сторонами Договору. Кінцева оплата 27700,00 грн. з ПДВ протягом одного робочого дня з моменту поставки товару на склад Покупця, а також підписання акту приймання-передачі на товар. Моментом здійснення оплати Покупцем є момент списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сторонами була складена і підписана Специфікація № 1 від 14.09.2013 р., відповідно до якої Продавець (Постачальник) постачає: вал колінчастий ISUZU 6 WG1 № 1123107151 - 1 шт. за ціною 25000,00 грн. з ПДВ, комплект вкладишів корінних ISUZU 6 WG1- 1 к-т за ціною 2800,00 грн. з ПДВ, комплект вкладишів шатунних ISUZU 6 WG1- 1 к-т за ціною 3200,00 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 31000,00 грн. з ПДВ.

З урахуванням домовленості сторін, відповідачем-2 позивачу був виставлений рахунок-фактура № 5/09 від 05.09.2013 р. на оплату товару, що має бути поставлений, на загальну суму 31000,00 грн. з ПДВ.

На підставі зазначеного рахунку-фактури № 5/09 від 05.09.2013 р. платіжними дорученнями № 1007 від 05.09.2013 р. на суму 3300,00 грн. і № 1020 від 17.09.2013 р. на суму 27700,00 грн. позивачем перераховано відповідачу 31000,00 грн. грошових коштів у якості попередньої оплати (авансового платежу) за товар, що становить 100 % вартості товару відповідно до умов Договору.

При цьому, відповідно до пояснень представника позивача, наданих в ході судового вирішення спору, не зважаючи на умови п. 6.1 Договору оплату за товар позивач здійснив у розмірі 100 % вартості всього товару до моменту його поставки.

Факт отримання і прийняття ТОВ «Стройдемонтаж» зазначених грошових коштів підтверджується податковими накладними № 1 від 05.09.2013 р. і № 2 від 17.09.2013 р.

Отже, враховуючи умови п. 5.2 Договору, відповідач-2 повинен був поставити товар у строк не пізніше 20.09.2013 р.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Дослідженні судом фактичні обставини справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач-2 у встановлений строк поставку товару позивачу не здійснив, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт поставки відповідачем-2 на обумовлену позивачем адресу товару, погодженого сторонами в п. 1.1 Договору.

У відповідності до ч., ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача-2 була направлена претензія з вимогою здійснити поставку замовленого товару або повернути суму попередньої оплати у строк до 02.10.2013 р.

У відповідь на зазначену претензію листом № 30/09 від 30.09.2013 р. ТОВ «Стройдемонтаж» зобов'язалося здійснити поставку товару до 04.10.2013 р.

22.10.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача-2 з претензією № 5418, якою заявив про відмову від прийняття товару та звернувся до ТОВ «Стройдемонтаж» з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 31000,00 грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання цієї вимоги.

Листом № 28/10 від 28.10.2013 р. ТОВ «Стройдемонтаж» зобов'язалося перерахувати грошові кошти в сумі 31000,00 грн. на рахунок позивача не пізніше 30.10.2013 р.

В подальшому, претензіями № 3110 від 31.10.2013 р., № 5425 від 04.11.2013 р., № 1103-1 від 11.03.2014 р. ТОВ «Гідрекс» вимагало від відповідача-2 повернення суми попередньої оплати в розмірі 31000,00 грн. протягом двох календарних днів з моменту отримання цих вимог. Однак, відповідачем-2 зазначені претензії були залишені без відповіді та задоволення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Враховуючи те, що відповідач-2 не виконав зобов'язання по поставці замовленого позивачем товару, одержану в якості попередньої оплати товару суму в розмірі 31000,00 грн. не повернув позивачеві, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» на користь позивача 31000,00 грн. попередньої оплати за товар згідно Договору купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р.

Статтею 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення постачання або непостачання партії товару Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 0,1 % від вартості непоставленої в строк партії товару за кожен день прострочення або непостачання.

Крім того, відповідно до п. 9.4 Договору у випадку отримання попередньої оплати та непостачання товару протягом 20 робочих днів, Продавець зобов'язується повернути отримані грошові кошти Покупцю та сплатити Покупцю штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

У частині другій статті 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку (штраф, пеню), що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Керуючись умовами Договору та нормами чинного законодавства, враховуючи порушення відповідачем-2 прийнятих на себе за умовами Договору купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р. зобов'язань щодо поставки товару, позивачем нарахований ТОВ «Стройдемонтаж» штраф у розмірі 3968,00 грн., що становить 0,1 % вартості непоставленого товару за період з 21.09.2013 р. по 15.02.2014 р.

Враховуючи вище зазначене, вимога позивача про стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» 3968,00 грн. штрафу пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, ТОВ «Гідрекс» заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» 124,00 грн. інфляційного нарахування на суму попередньої оплати, яку відповідач-2 зобов'язаний повернути позивачу, та 301,86 грн. 3 % річних, нарахування яких позивач обґрунтовує посиланням на ст., ст. 536, 625, 693 ЦК України.

Так, позивач зазначає, що у відповідності до частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Приписами ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлено до стягнення 301,86 грн. 3 % річних від простроченої суми та 124,00 грн. інфляційного нарахування на суму боргу. Розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань позивачем здійснений за період з 21.10.2013 р. (з моменту прострочення обов'язку поставити обумовлений товар) по 15.02.2014 р.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 124,00 грн. інфляційного нарахування на суму попередньої оплати та 301,86 грн. 3 % річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

В пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Також проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. (п., п. 6.1, 6.3 вище згаданої постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р.)

Враховуючи вище викладене у сукупності, з огляду на характер правовідносин ТОВ «Гідрекс» і ТОВ «Стройдемонтаж» у спорі, нарахування позивачем відповідачу-2 3 % річних та інфляційних витрат на суму попередньої оплати не відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання ТОВ «Стройдемонтаж» зобов'язань перед позивачем за Договором купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р. позивачем з ФОП ОСОБА_1 (відповідачем-1 у справі) був укладений Договір поруки № 1409-13-П від 14.09.2013 р. (далі за текстом - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого відповідач-1 (Поручитель) поручається перед позивачем (Кредитором) за виконання ТОВ «Стройдемонтаж» (Боржником) перед ТОВ «Гідрекс» зобов'язань по договору купівлі-продажу № 1409-13 від 14.09.2013 р., а також додаткових угод, які можуть бути укладені в майбутньому до договору купівлі-продажу.

Відповідно до п., п. 1.2 і 1.3 Договору поруки основне зобов'язання Боржника по договору купівлі-продажу, виконання якого забезпечується цим Договором, - це поставка матеріальних цінностей (вал колінчастий ISUZU 6 WG1 № 1123107151 - 1 шт., комплект вкладишів корінних ISUZU 6 WG1- 1 к-т, комплект вкладишів шатунних ISUZU 6 WG1- 1 к-т) загальною вартістю 31000,00 грн. з ПДВ в порядку, розмірі та строки, встановлені договором купівлі-продажу (Основне зобов'язання). Строки виконання Основного зобов'язання встановлені в договорі купівлі-продажу.

Пунктом 2.1 Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя настає з моменту невиконання (неналежного виконання) Боржником Основного зобов'язання по договору купівлі-продажу.

В силу у мов п., п. 2.2, 2.3 Договору поруки у разі невиконання (неналежного виконання) Основного зобов'язання повністю або частково Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, при цьому Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання Основного зобов'язання на суму, що не перевищує 1000,00 грн. Поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно умов цього Договору не пізніше семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Кредитора.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. (стаття 554 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання за Договором купівлі-продажу ТОВ «Стройдемонтаж» належним чином та в обумовлені Договором строки не виконало.

Відповідно до пункту 2.3 Договору поруки та на підставі ст. 554 ЦК України позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 направлялася вимога від 05.11.2013 р. про виконання поручителем взятих на себе зобов'язань.

Зазначена вимога була отримана особисто відповідачем-1, про що свідчить відповідна відмітка на цій вимозі

Матеріалами справи доведено, що Боржником та Поручителем вимоги позивач залишені без задоволення.

У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має прав вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 4.1 Договору поруки сторони встановили, що Договір вступає сили з моменту підписання його сторонами і діє до моменту припинення поруки.

Отже, зобов'язання відповідача-1 як поручителя за виконання відповідачем-2 основного зобов'язання не припинено.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Стройдемонтаж» 1000,00 грн. заборгованості.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, письмових пояснень не надали, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надали.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» на користь ТОВ «Гідрекс» 31000,00 грн. попередньої оплати та 3986,00 грн. штрафу, а також стягнення з ФОП ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Стройдемонтаж» на користь ТОВ «Гідрекс» 1000,00 грн. заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідачів 1 і 2 пропорційно розміру задоволених щодо кожного з них позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», м. Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», м. Костянтинівка Донецької області про стягнення з ТОВ «Стройдемонтаж» 35393,86 грн. заборгованості, а також про стягнення з ФОП ОСОБА_1 солідарно з ТОВ «Стройдемонтаж» 1000,00 грн. заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 396, код ЄДРПОУ 37251946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», (69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, код ЄДРПОУ 36015100) 31000 (тридцять одну тисячу) грн. 00 коп. попередньої оплати, 3968 (три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. штрафу та 1753 (одну тисячу сімсот п'ятдесят три) грн. 26 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 396, код ЄДРПОУ 37251946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», (69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, код ЄДРПОУ 36015100) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. заборгованості. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройдемонтаж», (85114, м. Костянтинівка Донецької області, вул. Трудова, буд. 396, код ЄДРПОУ 37251946) солідарно з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», (69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, код ЄДРПОУ 36015100) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. заборгованості. Видати наказ.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс», (69008, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, код ЄДРПОУ 36015100) 52 (п'ятдесят дві) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "04" квітня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.