Рішення

від 02.04.2014 по справі 02-24/901/149/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2014 р.Справа № 02-24/901/149/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Панчук М.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ", м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Добробуд", м.Тернопіль

про стягнення 63 876,00 грн. заборгованості, 4 777,57 грн. пені, 3 272,10 грн. інфляційних втрат та 5 995,59 грн. 3 % річних.

В судове засідання з'явились:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Бойчук В.І. - представник, довіреність від 04.02.2014 р.

Представникам сторін в судовому засіданні 05.03.2014р. роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Тернопільської області Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер - Добробуд" про стягнення 63 876,00 грн. заборгованості, 4 163,32 грн. пені та 24 269,16 грн. штрафу, що в сукупності становить 92 308,48 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.01.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.02.2014р.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2014р. не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 4966 від 11.02.2014р.) про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливістю забезпечити участь повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2014р. з'явився, подав відзив на позовну заяву (вх. № 5036 від 12.02.2014 р.) та заяву про застосування строку позовної давності. В зв'язку з викладеним розгляд справи відкладено на 05.03.2014р.

До початку розгляду справи по суті позивач через канцелярію суду подав заяву від 04.03.2014р. (вх. № 6056 від 05.03.2014р.), в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення 24 269,16 грн. штрафу та збільшив розмір нарахованої пені до 4 777,57 грн., та додатково просив стягнути з відповідача 3 272,10 грн. втрат від інфляційних процесів, 5 995,59 грн. - 3% річних, що в сукупності становить 77 921,26 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду. Відтак предметом розгляду даного спору є стягнення заборгованості в розмірі 63 876,00 грн., 4 777,57 грн. пені, 3 272,10 грн. інфляційних втрат та 5995,59 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні 05.03.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача позовні вимоги, викладені в заяві від 04.03.2014р. підтримав повністю з мотивів, наведених в даній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.03.2014р. проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№ 5036 від 12.02.2014р.) та просив застосувати до даних позовних вимог строк позовної давності.

Враховуючи викладене, з метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин спору ухвалами суду розгляд справи було продовжено в порядку ст.69 ГПК України та відкладено на 24.03.2014р. та 02.04.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 02.04.2014р. не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.04.2014р. проти позовних вимог, зазначених в заяві від 04.03.2014р. заперечив та просив застосувати до даних позовних вимог строк позовної давності.

В судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ТОВ "ІТЦ" (Замовник) та ТОВ "Тер-Добробуд" (Виконавець) 11.01.2010р. було укладено договір № 11-01/10 (надалі - договір), за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується на умовах даного договору виконати роботи в торговому комплексі, який знаходиться за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи, виконані виконавцем, а також надати виконавцю проектну документацію на існуючу підлогу, в обсязі, необхідному для виконання робіт.

Виконавець зобов'язується провести виконання робіт в чіткій відповідності з проектно-кошторисною документацією або домовленостями сторін за цінами, які обумовлені сторонами.

Роботи повинні бути виконані у період з 15.01.2010р. по 12.02.2010р. (п. 2 договору).

Вартість повного комплексу виконаних робіт становить 261 15,00 грн. Остаточна сума виконаних робіт визначається по атах фактично виконаних робіт форми КБ-2В та КБ-3 (п. 3 договору).

Відповідно до п. 4.а. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

П. 4.б. договору сторони передбачили, що виконавець несе повну відповідальність за виконання робіт в чіткій відповідності з проектно-кошторисною документацією та умов договору, при цьому зобов'язується усунути за свій рахунок всі дефекти і недоліки, допущені при виконанні робіт.

Відповідальність виконавця визначається затримкою остаточного строку виконання робіт та погодженого сторонами строку усунення можливих дефектів та недоопрацювань, і складає штраф в розмірі 10 % від суми договору (п. 4.г. договору).

Гарантія якості розповсюджується на все, що являється результатом роботи виконавця, при цьому гарантійний строк відповідальності виконавця за якість виконаних робіт по влаштуванню нової підлоги і полімерних покриттів складає 5 (п'ять) років з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 5.а. договору).

У випадку виявлення дефектів в період гарантійного строку, які виникли внаслідок неякісного виконання робіт, виконавець зобов'язаний на протязі 10-ти днів з моменту отримання повідомлення від замовника усунути виявлені дефекти, або компенсувати замовнику вартість на їх усунення (п. 5.б. договору).

На виконання умов договору відповідачем були виконані роботи по ремонту та реставрації існуючої підлоги в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь.

У зв'язку із виявленням замовником часткового порушення виконавцем технології виконання робіт, сторонами було узгоджено та зменшено суму їх виконання до 242 691,60 грн.

Зазначені роботи були прийняті замовником 25.03.2010р., про що свідчить акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за лютий 2010р. та оплачені в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку позивача, а саме: 11.01.2010р. оплачено 56 970,00 грн.,12.01.2010р. оплачено 36 836,00 грн., 28.01.2010р. - 77 814,50 грн., 29.03.2010р. - 71 071,10 грн.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, в межах гарантійного строку в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь було виявлено руйнування підлоги, у зв'язку з чим в лютому 2010р. між сторонами підписано перший акт та в подальшому складено наступний дефектний акт, який затверджений замовником 29.10.2010р.

Відповідно до укладеного між сторонами локального кошторису № 2-1-1, який затверджений замовником 29.10.2010р., вартість реставрації промислової підлоги становить 80 814,00 грн.

Вищезазначена вартість реставрації промислової підлоги в сумі 80 814,00 грн. повинна була бути погашена відповідачем згідно графіку погашення грошових коштів, а саме: до 15.11.2010р. в сумі 26 938,00 грн., до 15.12.2010р. в сумі 26 938,00 грн. та до 15.01.2010р. в сумі 26 938,00 грн.

При чому, як стверджує позивач (вх. № 6061 від 05.03.2014р.) в даті останнього платежу допущено технічну помилку та замість дати 15.01.2011р. зазначено 15.01.2010р. На підтвердження допущення технічної помилки позивач посилається на те, що графік погашення грошових коштів складений на підставі дефектного акту, який затверджено замовником 29.10.2010р. (тобто затвердження документу не могло відбутися пізніше, ніж встановлено в ньому дату останнього платежу - 15.01.2010 р.), також зазначає, що дата останнього платежу не може співпадати із датою початку виконання робіт.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт допущення технічної помилки при оформленні графіку погашення грошових коштів. Тому датою останнього платежу згідно зазначеного вище графіку слід вважати 15.01.2011р.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо погашення вартості реставрації промислової підлоги виконав частково, оплативши позивачеві 01.12.2010р. 16 938,00 грн., про що свідчить банківська виписка, належно завірена копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Добробуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ", яка виникла внаслідок необхідності усунення виявлених дефектів на реставрацію промислової підлоги, становить 63 876,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви та заяви від 04.03.2014р. (вх. № 6056 від 05.03.2014р.) за порушення строків оплати заборгованості на усунення виявлених дефектів на реставрацію промислової підлоги, позивачем нараховано пеню в розмірі 4 777,57 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу за період з 01.01.2011р. по 05.03.2014р. 5 995,59 грн. - 3% річних та за період з лютого 2011р. по лютий 2014р. - 3 272,10 грн. втрат від інфляційних процесів.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по даній справі.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 11-01/10 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тер-Добробуд" виконало роботи по реставрації промислової підлоги в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2007р.

Вартість виконаних робіт становила 242 691,60 грн.

Відповідно до умов договору сторони домовились про відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору (п. 4.а. договору). Виконавець несе повну відповідальність за виконання робіт в чіткій відповідності з проектно-кошторисною документацією та умов договору, при цьому зобов'язується усунути за свій рахунок всі дефекти і недоліки, допущені при виконанні робіт (п. 4.б. договору).

Відповідальність виконавця визначається затримкою остаточного строку виконання робіт та погодженого сторонами строку усунення можливих дефектів та недопрацювань, і складає штраф в розмірі 10 % від суми договору (п. 4.г. договору).

Гарантія якості розповсюджується на все, що являється результатом роботи виконавця, при цьому гарантійний строк відповідальності виконавця за якість виконаних робіт по влаштуванню нової підлоги і полімерних покриттів складає 5 (п'ять) років з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 5.а. договору).

У випадку виявлення дефектів в період гарантійного строку, які виникли внаслідок неякісного виконання робіт, виконавець зобов'язаний на протязі 10-ти днів з моменту отримання повідомлення від замовника усунути виявлені дефекти, або компенсувати замовнику вартість на їх усунення (п. 5.б. договору).

В межах гарантійного строку в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь було виявлено руйнування підлоги, у зв'язку з чим в лютому 2010р. між сторонами підписано перший акт та в подальшому складено наступний дефектний акт, який затверджений замовником 29.10.2010р.

Відповідно до укладеного між сторонами локального кошторису № 2-1-1, який затверджений замовником 29.10.2010р., вартість реставрації промислової підлоги становить 80 814,00 грн.

Вищезазначена вартість реставрації промислової підлоги в сумі 80 814,00 грн. повинна була бути погашена відповідачем згідно графіку погашення грошових коштів, а саме: до 15.11.2010р. в сумі 26 938,00 грн., до 15.12.2010р. в сумі 26 938,00 грн. та до 15.01.2011р. (зазначена дата вказана з врахуванням виправленої технічної помилки) в сумі 26 938,00 грн.

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо погашення вартості реставрації промислової підлоги виконав частково, оплативши позивачеві 01.12.2010р. 16 938,00 грн. У зв'язку з чим заборгував позивачеві 63876,00грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Не погоджуючись з позовною заявою, відповідач просить у задоволенні позову відмовити (відзив на позов вх. №5036 від 12.02.2014р.) та просить застосувати строк позовної давності.

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Як свідчать матеріали справи, в графіку погашення грошових коштів згідно дефектного акту на ремонт промислової підлоги сторони передбачили розстрочення оплати коштів шляхом оплати першого платежу до 15.11.2010р. в сумі 26 938,00 грн., другого платежу до 15.12.2010р. в сумі 26 938,00 грн. та третього платежу до 15.01.2011р. в сумі 26 938,00 грн.

Строк позовної давності щодо вимоги сплати першого платежу з врахуванням часткової проплати відповідачем 01 грудня 2010 р. в розмірі 16938,00 грн. сплив 02 грудня 2013р.

Щодо вимоги сплати другого платежу у розмірі 26 938,00 грн. строк позовної давності сплив 15 грудня 2013р.

Як свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позовна заява була надіслана на адресу суду, позивач звернувся до суду 31.12.2013р. Відтак, в задоволенні вищезазначеної частини позовних вимог в розмірі 36 938,00 грн. слід відмовити в зв'язку із застосуванням строку позовної давності.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача третього платежу у розмірі 26 938,00 грн., термін оплати якого встановлено до 15.01.2011р., то строк позовної давності встановлюється 15.01.2014р., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Відтак, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача третього платежу у розмірі 26 938,00 грн., заявлені у межах строку позовної давності, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до стягнення на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 777,57 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 даного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справи, позивач нарахував відповідачеві пеню з посиланням на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Однак дані норми не встановлюють розміру нарахування пені, вони лише визначають межі та строк її нарахування.

При дослідженні договору № 11-01/10 від 11.01.2010р. судом встановлено, що сторонами не передбачено такого виду відповідальності як стягнення пені за неналежне виконання договору, отже у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги на стягнення пені.

З огляду на викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 777,57 грн. пені - слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 3 272,10 грн. втрат від інфляційних процесів та 5 995,59 грн. - 3% річних.

Однак, як встановлено вище, позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача першого та другого платежу в розмірі 36 938,00 грн., а відтак відсутні правові підстави нарахування на дану суму втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляційних процесів та 3% річних на суму третього платежу у розмірі 26 938,00 грн., у зв'язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 266,09 грн. втрат від інфляційних процесів, нарахованих за період з лютого 2011р. по лютий 2014р. та 2 532,91 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2011р. по 04.03.2014р. (станом на 05 березня 2014 р.)(розрахунок втрат від інфляційних процесів та 3% річних знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позовна заява була надіслана на адресу суду, позивач звернувся до суду 31.12.2013р.

Ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня 2013р. в розмірі 1147,00грн.

Ставки судового збору встановлені ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1 720,50 грн.

Як вбачається із заяви від 04.03.2014 р. (вх.№6056 від 05.03.2014р.) позивач просив стягнути з відповідача 77 921,26 грн. Відтак судовий збір, що підлягає до оплати становить 1 720,50 грн.

Згідно платіжного доручення № 228 від 27.12.2013р. позивачем сплачено 1 872,06 грн. судового збору. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору повертається позивачу. Враховуючи викладене, позивачеві слід повернути з державного бюджету 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 56 коп. зайво сплаченого судового збору.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 678,67 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Добробуд" (46027, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Тролейбусна, буд. 11А, код ЄДРПОУ 34826548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (95010, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, буд. 20, код ЄДРПОУ 34309090) - 26 938 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 2 532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 91 коп. - 3% річних, 1 266 (одну тисячу двісті шістдесят шість) грн. 09 коп. інфляційних втрат та 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 67 коп. - судового збору.

3. В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (95010, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, буд. 20, код ЄДРПОУ 34309090) з державного бюджету 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 56 коп. судового збору.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2014 року.

Суддя Галамай О.З.