Постанова

від 24.06.2014 по справі 02-24/901/149/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 02-24/901/149/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Кравчук Н. М.

Мирутенка О. Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Добробуд», м.Тернопіль від 14.04.2014р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.2014р.

у справі № 02-24/901/149/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ», м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Добробуд», м.Тернопіль

про стягнення 63876,00грн. заборгованості, 4777,57грн. пені, 3272,10грн. інфляційних втрат та 5995,59грн. 3% річних.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

22.04.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Добробуд» на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у склад колегії для розгляду справи №02-24/901/149/14 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 24.04.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.05.2014р. Розгляд справи відкладався до 10.06.2014р. та до 24.06.2014р.

Представники сторін жодного разу не забезпечили явку своїх представників. При цьому, судом апеляційної інстанції було вжито усі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце слухання справи. Так, на адресу позивача в м.Сімферополі надіслано ухвалу суду від 24.04.2014р., яка органом зв'язку не прийнята з посиланням на Розпорядження ВТПМ від 31.03.2014р. №08/31, відповідно до якого призупинено приймання поштових відправлень адресованих на територію АР Крим та м.Севастополь. На запит Львівського апеляційного господарського суду від 09.05.2014р. про надання інформації щодо можливості відправлення кореспонденції в АР Крим Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» надано відповідь №05-22-960 від 19.05.2014р., відповідно до якої, починаючи з 27.03.2014р. поштові відправлення, направлені УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою АР Крим і м.Севастополя, у зв'язку з чим, було припинено приймання всіх видів поштових відправлень до АР Крим та м.Севастополя. Ухвали суду від 06.05.2014р. та від 10.06.2014р. надсилалися також представнику позивача - Павловій А.Ю., яка згідно наявної в матеріалах справи довіреності проживає в м.Києві (а.с.96). Однак, адресована представнику ТзОВ «ІТЦ» ухвала суду від 06.05.2014р., повернена органом зв'язку з відміткою «За зазначеною адресою не проживає».

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.04.2014р. у справі №02-24/901/149/14 (суддя Галамай О.З.) позовні вимоги ТзОВ «ІТЦ» задоволено частково та стягнено з ТзОВ «Тер-Добробуд» на користь позивача 26938,00грн. основного боргу, 2532,91грн. - 3% річних, 1266,09грн. інфляційних втрат та 678,67грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Крім цього, ТзОВ «ІТЦ» повернено з державного бюджету 151,56грн. судового збору, а в решта частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки відповідачем не подано доказів сплати вартості реставрації промислової підлоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тер-Добробуд» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про сплату вартості наданих послуг з реставрації промислової підлоги, так як графіком погашення грошових коштів згідно Дефектного акту передбачено кінцевий термін сплати боргу - грудень 2010р., а з позовом ТзОВ «ІТЦ» звернулося лише в січні 2014р. При цьому, скаржник вважає, що твердження позивача про технічну описку в даному акті, а саме зазначення 15.01.2010р. замість дати 15.01.2011р. є безпідставними, оскільки такий акт складався самим позивачем та підписаний зі сторони ТзОВ «ІТЦ» без жодних зауважень.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ІТЦ" (Замовник) та ТОВ "Тер-Добробуд" (Виконавець) 11.01.2010р. було укладено договір № 11-01/10 (надалі - договір), за яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується на умовах даного договору виконати роботи в торговому комплексі, який знаходиться за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботи, виконані виконавцем, а також надати виконавцю проектну документацію на існуючу підлогу, в обсязі, необхідному для виконання робіт.

Згідно умов договору, Виконавець зобов'язується провести виконання робіт в чіткій відповідності з проектно-кошторисною документацією або домовленостями сторін за цінами, які обумовлені сторонами.

Роботи повинні бути виконані у період з 15.01.2010р. по 12.02.2010р. (п. 2 договору).

Вартість повного комплексу виконаних робіт становить 261145,00грн. Остаточна сума виконаних робіт визначається по атах фактично виконаних робіт форми КБ-2В та КБ-3 (п. 3 договору).

На виконання умов договору відповідачем були виконані роботи по ремонту та реставрації існуючої підлоги в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь.

У зв'язку із виявленням замовником часткового порушення виконавцем технології виконання робіт, сторонами було узгоджено та зменшено суму їх виконання до 242691,60грн.

Зазначені роботи були прийняті замовником 25.03.2010р., про що свідчить акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за лютий 2010р. та оплачені в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку позивача, а саме: 11.01.2010р. оплачено 56970,00грн., 12.01.2010р. оплачено 36836,00 грн., 28.01.2010р. - 77814,50грн., 29.03.2010р. - 71071,10грн.

Відповідно до п. 4.а. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору у відповідності до умов договору та чинного законодавства України.

П. 4.б. договору сторони передбачили, що виконавець несе повну відповідальність за виконання робіт в чіткій відповідності з проектно-кошторисною документацією та умов договору, при цьому зобов'язується усунути за свій рахунок всі дефекти і недоліки, допущені при виконанні робіт.

Відповідальність виконавця визначається затримкою остаточного строку виконання робіт та погодженого сторонами строку усунення можливих дефектів та недоопрацювань, і складає штраф в розмірі 10 % від суми договору (п. 4.г. договору).

Відповідно до п.5.а. Договору, гарантія якості розповсюджується на все, що являється результатом роботи виконавця, при цьому гарантійний строк відповідальності виконавця за якість виконаних робіт по влаштуванню нової підлоги і полімерних покриттів складає 5 (п'ять) років з моменту підписання акту приймання-передачі.

У випадку виявлення дефектів в період гарантійного строку, які виникли внаслідок неякісного виконання робіт, виконавець зобов'язаний на протязі 10-ти днів з моменту отримання повідомлення від замовника усунути виявлені дефекти, або компенсувати замовнику вартість на їх усунення (п. 5.б. договору).

В межах гарантійного строку в торговому комплексі за адресою: вул. Об'їзна дорога Євпаторія-Ялта, буд. 20, м. Сімферополь було виявлено руйнування підлоги, у зв'язку з чим в лютому 2010р. між сторонами підписано перший акт та в подальшому складено наступний дефектний акт, який затверджений замовником 29.10.2010р.

Відповідно до укладеного між сторонами локального кошторису № 2-1-1, який затверджений замовником 29.10.2010р., вартість реставрації промислової підлоги становить 80814,00грн.

Вищезазначена вартість реставрації промислової підлоги в сумі 80814,00грн. повинна була бути погашена відповідачем згідно графіку погашення грошових коштів, а саме: до 15.11.2010р. в сумі 26938,00грн., до 15.12.2010р. в сумі 26938,00грн. та до 15.01.2010р. в сумі 26938,00грн. (а.с.64)

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо погашення вартості реставрації промислової підлоги виконав частково, оплативши позивачеві 01.12.2010р. 16938,00грн., про що свідчить банківська виписка (а.с.33), а також копія платіжного доручення №167 від 01.12.2010р. (а.с.63).

Таким чином, позивач звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тер-Добробуд" 63876,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок необхідності усунення виявлених дефектів на реставрацію промислової підлоги. Крім цього, як вбачається із позовної заяви та заяви від 04.03.2014р. (а.с.71-72) за порушення строків оплати заборгованості на усунення виявлених дефектів на реставрацію промислової підлоги, позивачем нараховано пеню в розмірі 4777,57грн., та у відповідності до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 5995,59грн. - 3% річних за період з 01.01.2011р. по 05.03.2014р. та 3272,10грн. втрат від інфляційних процесів за період з лютого 2011р. по лютий 2014р.

Відповідач, не погоджуючись з позовною заявою, просив у задоволенні позову відмовити (відзив на позов вх. №5036 від 12.02.2014р.) та просив застосувати строк позовної давності, про що звернувся до місцевого господарського суду з відповідною заявою від 12.02.2014р. (а.с.49-50).

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

З графіку погашення грошових коштів згідно дефектного акту на ремонт промислової підлоги, вбачається, що відповідач зобов'язався сплатити кошти шляхом оплати першого платежу до 15.11.2010р. в сумі 26938,00грн., другого платежу до 15.12.2010р. в сумі 26938,00грн. та третього платежу до 15.01.2010р. в сумі 26938,00грн.

Строк позовної давності щодо вимоги сплати першого платежу з врахуванням часткової проплати відповідачем 01 грудня 2010 р. в розмірі 16938,00 грн. сплив 02 грудня 2013р. Щодо вимоги сплати другого платежу у розмірі 26 938,00 грн. строк позовної давності сплив 15 грудня 2013р. Як свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому позовна заява була надіслана на адресу суду, позивач звернувся до суду 31.12.2013р., а отже за межами строку позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи строк позовної давності, правомірно відмовив в задоволенні частини позовних вимог в розмірі 36938,00грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача третього платежу у розмірі 26938,00 грн., термін оплати якого встановлено до 15.01.2010р., а фактично до 15.01.2011р., то строк позовної давності встановлюється 15.01.2014р., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

При цьому, суд першої інстанції врахував пояснення позивача від 05.03.2014р. (а.с.94) щодо описки в даті останнього платежу, де замість дати 15.01.2011р. зазначено 15.01.2010р. На підтвердження допущення технічної помилки позивач послався на те, що графік погашення грошових коштів складений на підставі дефектного акту, який затверджено замовником 29.10.2010р. (тобто затвердження документу не могло відбутися пізніше, ніж встановлено в ньому дату останнього платежу - 15.01.2010р. ), також зазначає, що дата останнього платежу не може співпадати із датою початку виконання робіт, зазначеного в п.2 договору (а.с.15).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача третього платежу у розмірі 26938,00грн., заявлені у межах строку позовної давності, підтверджуються матеріалами справи, а тому судом першої інстанції стягнені з відповідача на користь позивача правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 даного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачеві пеню з посиланням на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Однак дані норми не встановлюють розміру нарахування пені, вони лише визначають межі та строк її нарахування. При цьому, умовами договору №11-01/10 від 11.01.2010р. сторонами не передбачено такого виду відповідальності як стягнення пені за неналежне виконання договору, а отже у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення пені, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4777,57грн. пені.

Крім цього, позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховано відповідачу 3272,10грн. втрат від інфляційних процесів та 5995,59грн. - 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення з відповідача першого та другого платежу в розмірі 36 938,00 грн., а відтак відсутні правові підстави нарахування на дану суму втрат від інфляційних процесів та 3% річних.

Перевіривши перерахунок втрат від інфляційних процесів та 3% річних, здійснений господарським судом Тернопільської області (а.с.114,115), на суму третього платежу у розмірі 26938,00грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1266,09 грн. втрат від інфляційних процесів, нарахованих за період з лютого 2011р. по лютий 2014р. та 2532,91грн. - 3% річних, нарахованих за період з 16.01.2011р. по 04.03.2014р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача підставні в частині стягнення 26938,00грн. основного боргу, 2532,91грн. - 3% річних, 1266,09грн. інфляційних втрат та задоволені правомірно.

Доводи скаржника про те, що вимоги позивача безпідставні, так як позивачем пропущено строк позовної давності, щодо вимог про сплату вартості наданих послуг з реставрації промислової підлоги, оскільки графіком погашення грошових коштів згідно Дефектного акту передбачено кінцевий термін сплати боргу - грудень 2010р. , а з позовом ТзОВ «ІТЦ» звернулося лише в січні 2014р. є необґрунтованими та спростовуються наступним.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст..43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з умов договору №11-01/10 від 11.01.2010р., сторонами обумовлено початок виконання робіт 15.01.2010р. (а.с.15), а тому дата останнього платежу, зазначеного в Графіку погашення грошових коштів не може співпадати із датою початку виконання робіт, зазначеного в п.2 договору. При цьому, Графік погашення грошових коштів складений на підставі Дефектного акту, який затверджено замовником 29.10.2010р. (а.с.28), а затвердження документу не могло відбутися пізніше, ніж встановлено в ньому дату останнього платежу - 15.01.2010р. Крім цього, в матеріалах справи містяться листи ТзОВ «ІТЦ» від 04.01.2011р. вих..№66 та від 14.04.2011р. вих..№182 (а.с.34,35), адресовані відповідачу з вимогами сплатити заборгованість, зі змісту яких вбачається, що у відповідності до Графіку погашення грошових коштів згідно дефектного акту, відповідач зобов'язався погасити заборгованість саме до 15.01.2011р.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. відстрочено сплату судового збору до 06.05.2014р. Згідно клопотання відповідача від 06.05.2014р. до матеріалів справи долучено платіжне доручення №252 від 30.04.2014р. про сплату ТзОВ «Тер-Добробуд» 913,50грн. судового збору. Зважаючи на те, що апеляційна скарга ТзОВ «Тер-Добробуд» залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.04.2014 року у справі №02-24/901/149/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тер-Добробуд» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 25.06.2014р.