Постанова

від 01.04.2014 по справі 816/639/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Полтава Справа № 816/639/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дрижирук М.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Туржанської Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області (далі - державний реєстратор, відповідач-1) про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 19.09.2013 №6034061, зобов'язання Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області зареєструвати договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:15:006:0380, укладений між орендодавцем Полтавською міською радою та орендарем громадянином ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що документи, подані ним для державної реєстрації права оренди частки земельної ділянки площею 26 кв.м., яка являється складовою частиною земельної ділянки загальною площею 0,3051 га з кадастровим номером 5310137000:15:006:0380, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, повністю відповідали вимогам чинного законодавства. В даному випадку ним було виконано обов'язок щодо надання для державної реєстрації правовстановлюючого документу, що підтверджує виникнення права на нерухоме майно - договору оренди землі №б/н від 30.05.2013, укладеного з Полтавською міською радою. Відтак, у зв'язку з наданням для державної реєстрації права оренди належним чином оформленого договору оренди землі №б/н від 30.05.2013, є необґрунтованими посилання державного реєстратора на невідповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме, статті 3 Закону України "Про оренду землі". З огляду на це, рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень №6034061 від 19.09.2013 є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду залучено до участі у справі в якості другого відповідача Реєстраційну службу Полтавського міського управління юстиції Полтавської області (далі - РС Полтавського МУЮ Полтавської області, відповідач-2).

Державний реєстратор в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. У письмових запереченнях державний реєстратор та РС Полтавського МУЮ Полтавської області посилались на те, що договором оренди землі №б/н від 30.05.2013 не визначено, яку саме частку становить частина земельної ділянки площею 26 кв.м. із земельної ділянки загальною площею 3051 кв.м., наданої у спільну оренду кільком орендарям. Частина (частка) земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статі 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому відомостей про об'єкт оренди (земельної ділянки) та відповідно всіх орендарів. Вказану позицію висловлено Державним агентством земельних ресурсів України у листі від 03.04.2013 №5601/17/11-13 "Щодо порядку укладання та реєстрації договорів оренди". Таким чином, державний реєстратор вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень №6034061 від 19.09.2013 прийняте нею в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення позивача та державного реєстратора, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 11.09.2013 о 14 год 25 хв за реєстраційним номером 2906280 державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Полтавського МУЮ Полтавської області зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв та запитів заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) - права оренди земельної ділянки, подану ОСОБА_1, про що свідчить карка прийому заяви №5776080 (а.с. 52).

19.09.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно РС Полтавського МУЮ Полтавської області прийнято рішення №6034061 про відмову у державній реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки, що розташована: Полтавська область, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:006:0380, за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 (а.с. 53).

Позивач, не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення, оскаржив його у судовому порядку та прохав суд скасувати рішення №6034061 від 19.09.2013, зобов'язати РС Полтавського МУЮ Полтавської області зареєструвати договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:15:006:0380, укладений між ним та орендодавцем Полтавською міською радою.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту положень статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що державний реєстратор є державним службовцем, який, зокрема, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав та у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.

Як слідує з матеріалів справи, згідно рішення тридцять першої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 17 травня 2013 року "Про надання земельних ділянок, передачу в постійне користування та в оренду земельних ділянок, продовження права користування земельними ділянками" (а.с. 39), враховуючи проект розподілу території та визначення земельних часток замовників для обслуговування власних нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1, передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,3051 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:15:006:0380, для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень (землі житлової та громадської забудови) таким землекористувачам: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Плату за користування земельною ділянкою вказаним рішенням передбачено нараховувати пропорційно частці власності на приміщення, а саме: ОСОБА_4 - пл. 0,0177 га, ОСОБА_5 - пл. 0,0027 га, ОСОБА_1 - пл. 0,0026 га.

30.05.2013 між ОСОБА_1 (орендарем) та Полтавською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі №б/н (а.с. 40-41).

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець на підставі рішення тридцять першої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 17 травня 2013 року надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, АДРЕСА_1.

Згідно з розділом 2 даного договору "Обєкт оренди" в спільну оренду передається земельна ділянка площею 3051 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору; кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:006:0380; земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

В розділах 3, 4 та 6 вказаного договору визначено, що цей договір укладено на термін з 17 травня 2013 року по 17 травня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Орендна плата за користування земельною ділянкою розрахована відповідно до частки земельної ділянки (26 кв.м.), що визначена рішенням міської ради та знаходиться в спільному користуванні становить 1203,02 грн на рік. Нарахування орендної плати за землю починається з 17 травня 2013 року. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Земельна ділянка в межах, визначених кадастровим планом, передається в користування орендарю відповідно до умов, зазначених в акті приймання-передачі в оренду земельної ділянки.

З метою проведення державної реєстрації права оренди частки земельної ділянки площею 26 кв.м., яка являється частиною земельної ділянки загальною площею 0,3051 га з кадастровим номером 5310137000:15:006:0380, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 звернувся до РС Полтавського МУЮ Полтавської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 37).

Приймаючи рішення від 19.09.2013 №6034061 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор виходив з того, що подані позивачем документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме - статті 3 Закону України "Про оренду землі", оскільки в договорі оренди землі №б/н від 30.05.2013, поданому для державної реєстрації права оренди частки земельної ділянки, вказано про передачу в спільну оренду земельної ділянки площею 3051 кв.м. та не визначено при цьому, яку саме частку із земельної ділянки загальною площею 3051 кв.м. становить частина земельної ділянки 26 кв.м. За твердженням державного реєстратора, частина (частка) земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статі 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому відомостей про об'єкт оренди (земельної ділянки) та відповідно всіх орендарів.

Суд погоджується з висновком державного реєстратора з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: - об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) ; - строк дії договору оренди; - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; - умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; - умови збереження стану об'єкта оренди; - умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; та інші.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди , а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частини 2, 3 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

Як свідчить зміст договору оренди землі №б/н від 30.05.2013, укладеного між Полтавською міською радою та ОСОБА_1, об'єктом оренди визначена земельна ділянка загальною площею 3051 кв.м., кадастровий номер 5310137000:15:006:0380, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка передається в спільну оренду, хоча орендарем визначено лише одну особу - позивача у справі .

Передача земельної ділянки в спільну оренду зумовлена вимогами пункту 10 рішення тридцять першої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 17 травня 2013 року "Про надання земельних ділянок, передачу в постійне користування та в оренду земельних ділянок, продовження права користування земельними ділянками", згідно якого земельну ділянку загальною площею 0,3051 га по АДРЕСА_1 у м. Полтаві, кадастровий номер 5310137000:15:006:0380, вирішено передати в спільну оренду строком на 5 років для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень (землі житлової та громадської забудови) таким землекористувачам, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду земельної ділянки, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 26 кв.м в межах, визначених кадастровим планом (а.с. 42).

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі визначені: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Разом з тим, як встановлено судом, кадастровий план земельної ділянки в АДРЕСА_1 площею 26 кв.м не складався, кадастровий номер даній земельній ділянці не присвоювався, межі земельної ділянки площею 26 кв.м на місцевості не встановлювались, акт погодження меж земельної ділянки не складався. Кадастровий план земельної ділянки та акт погодження меж земельної ділянки складено лише на земельну ділянку загальною площею 3051 кв.м., кадастровий номер 5310137000:15:006:0380 (а.с.17-19).

Таким чином, хоча розділом 2 договору оренди землі №б/н від 30.05.2013 об'єктом оренди визначено земельну ділянку загальною площею 3051 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:15:006:0380, однак фактично об'єктом оренди є частина вказаної земельної ділянки, а саме, земельна ділянка площею 26 кв.м., яка передана в оренду ОСОБА_1 Вказане підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки та не заперечується позивачем у справі.

З викладеного слідує, що договір оренди землі №б/н від 30.05.2013 в порушення статті 15 Закону України "Про оренду землі" не містить істотної умови щодо фактичного об'єкту оренди - частини земельної ділянки площею 26 кв.м., переданої в оренду ОСОБА_1 , а саме, кадастрового номеру вказаної частини земельної ділянки.

Судом також враховано, що згідно статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Зі змісту положень статті 79 1 Земельного кодексу України слідує, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, на переданій у спільне користування земельній ділянці загальною площею 3051 кв.м. знаходяться нежитлові приміщення, частина з яких є його власністю. Саме для експлуатації та обслуговування таких нежитлових приміщень ОСОБА_1 була надана в оренду земельна ділянки площею 26 кв.м., що являється частиною земельної ділянки загальною площею 0,3051 га з кадастровим номером 5310137000:15:006:0380, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

За висновком суду, виходячи з ситуації, що склалася, на земельну ділянку загальною площею 3051 кв.м. повинен укладатися договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб-орендарів (множинність сторін). Нарахування орендної плати в цьому разі буде здійснюватися пропорційно тій частині площі нежитлового приміщення, що перебуває у власності кожного співвласника. Суд вважає, що частина (частка) земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже, укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому відомостей про об'єкт оренди (земельної ділянки, її кадастрового номеру) та відповідно всіх орендарів.

Проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі, який укладений Полтавською міською радою з ОСОБА_5 на частку (0,0027 га) земельної ділянки загальною площею 0,3051 га з кадастровим номером 5310137000:15:006:0380 на аналогічних умовах, державний реєстратор пояснила помилковим проведенням нею 16.08.2013 державної реєстрації вказаного речового права.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення від 19.09.2013 №6034061 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава