Ухвала

від 25.03.2014 по справі 2а-3555/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" березня 2014 р. м. Київ К/9991/63878/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року

по справі № 2а-3555/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажний центр «Вітеір»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

за участю Прокуратури Дніпровського району міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ТОВ «Проектно-монтажний центр «Вітеір» звернулась до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000372305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПМЦ «Вітеір» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з рядом контрагентів, за результатами якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000372305 за порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3784179,00 грн., у тому числі 3027343,00 грн. за основним платежем та 756836,00 грн. штрафні санкції.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме - копії господарських договорів із замовниками, акти виконаних робіт, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, виписки банку, фото збудованих (змонтованих) об'єктів, експертні висновки Управління нормативно-технічної роботи та ліцензування ГУ МНС України в Київській області про відповідність збудованих об'єктів вимогам пожежної безпеки, подяки за якісне виконання робіт та ін.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. Матеріали справи підтверджують використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, передбаченій статутом.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2012 року по справі №2а-3555/12/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 27.03.2014 р.