Постанова

від 03.04.2014 по справі 820/4071/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2014 р. № 820/4071/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Лукашиної І.А.

відповідача - Мосійчука Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2013 року № 0002032201 на суму 2593974,0 грн. та № 0002022201 на суму 715866,25 грн., з яких 572693,00 грн. - основний платіж та 143173,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає винесені ДПІ податкові повідомлення - рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» 17.10.2003 р. взято на податковий облік за № 15955 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість у рядку 21, 22 декларації з податку вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки від 06.12.2013 року №1776/20-30-22-01/32674577.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 12.12.2013 року № 0002032201, згідно з яким позивачу зменшено суму від»ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 2593974,0 грн., внаслідок порушення п.192.1, п.192.3 ст.192, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України та №0002032201, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 572 693,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 143173,25 грн., внаслідок порушення позивачем п.192.1, п.192.3 ст.192, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень, на думку відповідача, є неправомірне коригування Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3 166 667 грн., яке відбулось у серпні 2013 року у зв'язку з розірванням між Позивачем та ПрАТ «Спецбудмонтаж» договору від 22.05.2012 року №26 на поставку будівельної арматури.

Вищенаведений висновок Відповідача базується на тому, що внаслідок розірвання між ПрАТ «Спецбудмонтаж» та Позивачем договору від 22.05.2012 року №26, останній не здійснював повернення ПрАТ «Спецбудмонтаж» авансових платежів (попередніх оплат) у розмірі 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 666,67 грн.), а за таких обставин для Позивача не відбулась подія, за якою платником податку здійснюється коригування податкових зобов'язань з ПДВ на підставі п. 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Також судом в судовому засіданні було встановлено, що між Позивачем та ПрАТ «Спецбудмонтаж» було укладено договір №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури.

На виконання умов вказаного договору Позивачем, ТОВ «Діамантове місто» виписано ПрАТ «Спецбудмонтаж» податкові накладні на загальну суму 19 000 000,0 грн. (у т. ч. ПДВ -3 166 66 667 гри.), зокрема: податкові накладні від 22.06.2012 року №3, від 25.06.2012 року №5, від 26.06.2012 року №6, від 27.07.2012 року №7.

В свою чергу, ПрАТ «Спецбудмонтаж» на виконання умов вказаного договору перерахувало Позивачу авансові платежі на загальну суму 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 667 грн.).

Судом також встановлено, що сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору від 08.07.2013року «Про розірвання договору поставки від 22.05.2012 року №26», згідно якої Позивач зобов'язується повернути ПрАТ «Спецбудмонтаж» авансові платежі на загальну суму 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 667 грн.) до 01.08.2013 року.

Водночас, Позивачем будо укладено договір купівлі - продажу цінних паперів ПрАТ «Спецбудмонтаж» №Бв 12090201 від 03.09.2012 року.

Попередня оплата за договором купівлі - продажу цінних паперів №Бв 12090201 від 03.09.2012 року здійснена за рахунок зарахування грошових коштів у розмірі 19 000 000 гри. перерахованих Позивачем в рамках договору надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 26.12.2011 року №21, укладеного між ПрАТ «Спецбудмонтаж» (позичальник) та ГОВ Позивачем (позикодавець).

Матеріалами справи також підтверджено, що сторонами було укладено додаткову угоду від 08.07.2013 року №2 до договору №Бв12090201 від 03.09.2012 року «Про розірвання договору купівлі - продажу цінних паперів №Бв12090201 від 03.09.2012 року», згідно якої ПрАТ «Спецбудмонтаж» зобов'язується повернути Позивачу оплачену за цим договором суму у розмірі 19 000 000 грн. до 01.08.2013 року.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що Позивач та ПрАТ «Спецбудмонтаж» домовились, з урахуванням наявності зустрічних зобов'язань по поверненню грошових коштів у розмірах 19 000 000 грн. по договорам №Бв12090201 від 03.09.2012 року та №26 від 22.05.2012 року, укласти угоду про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Суд вказує, що згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 1 ст.601 ЦКУ зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки розірвання договору є одним із способів припинення зобов'язань по договору, внаслідок чого сторони повинні повернути усе одержане (виконане) за таким договором, то укладання між ПрАТ «Спецбудмонта» та Позивачем угоди про залік зустрічних однорідних вимог по зустрічним зобов'язанням є одним із способів повернення усього отриманого за такими договорами.

Проаналузувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що із розірванням між ПрАТ «Спецбудмонтаж» та Позивачем договору №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури, у останнього виникає грошове зобов'язання по поверненню ПрАТ «Спецбудмонтадж» авансових платежів, яке, в свою чергу, припиняється зарахуванням зустрічного грошового зобов'язання ПрАТ «Спецбудмонтаж» перед Позивачем по договору №Бв12090201 від 03.09.2012 року» шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Тобто, на думку суду, при укладанні Позивачем з ПрАТ «Спецбудмонтаж» угоди від 02.08.2013 року щодо заліку зустрічних однорідних вимог по існуючим між ними грошовим зобов'язанням позивач фактично повертає (сплачує) отримані раніше авансові платежі .

Суд вважає за необхідним вказати, що Податковий кодекс України не встановлює обмежень щодо форми розрахунків між платниками податків по існуючим договірним зобов'язанням, у зв'язку із чим обрана Позивачем форма сплати (повернення) авансових платежів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог узгоджується із приписами норм діючого законодавства і має наслідком в податковому обліку Позивача у вигляді коригування суми податкового зобов'язання з ПДВ .

Враховуючи усе вищенаведене, суд зазначає, що Позивачем правомірно здійснено коригування податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2013 року на суму ПДВ в розмірі 3 166 667, 0 гри. внаслідок розірвання з ПрАТ «Спецбудмонтаж» договору №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури та повернення авансового платежу, оскільки незалежно від обраної Позивачем форми повернення (сплати) авансових платежів по зобов'язанню перед ПрАТ «Спецбудмонтаж», Позивач у відповідності до п. 192.1 Податкового кодексу повиннен відкоригувати свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а ПрАТ «Спецбудмонтаж» має зменшити свій податковий кредит з цього податку.

Суд також вказує, що пункт 7.1 статті 7 Податкового кодексу України говорить про те, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як платник подачку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку.

Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. У даному випадку - це постачання арматури за договором купівлі-продажу №26 від 22.05.2012р.

Згідно з п. 188.1 Податкового кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості). Отже, отримання попередньої оплати за таким договором не є об'єктом оподаткування, сума отриманої попередньої оплати визначає базу оподаткування, а дата її отримання є датою виникнення податкового зобов'язання, оскільки отримання авансу за товар є першою подією, що відбулась на виконання цього договору. Адже, відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника па банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню ; б) дата відвантаження товарів.

На думку суду, першою подією було отримання оплати, тобто подія, що передбачена пп. а) п. 187 Податкового кодексу. Ця подія - отримання коштів в рахунок майбутньої поставки, зобов'язує платника податку-продавця визнати податкове зобов'язання, виходячи з бази оподаткування - суми отриманої попередньої оплати стосовно об'єкту оподаткування, який передбачається в майбутньому, тобто по суті податок на додану вартість визнається також авансом, на майбутнє. Але постачання товарів не відбулось, договір поставки розірвано, а тому це свідчить про те, що саме операція постачання, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в майбутньому не відбудеться.

Отже, в момент підписання угоди про розірвання договору поставки, настала подія, яка припиняє можливість існування об'єкту оподаткування, а також і бази оподаткування, оскільки кошти, отримані за непоставлений товар, підлягають поверненню. Але податкове зобов'язання за датою першої події (отримання авансу) вже визнано і сплачено до бюджету, і саме тому, що об'єкт оподаткування перестав існувати і в майбутньому, а база оподаткування зникла, у платника податку виникає право на коригування суми податкового зобов'язання по об'єкту, якого не було (був тільки отриманий аванс) і не буде, адже договір поставки розірвано, сума отриманого авансу підлягає поверненню, і в момент повернення авансу податкові зобов'язання коригуються відповідно до ст. 192.1 Податкового кодексу України.

Суд вказує, що відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України передбачено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості - включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п.192.1.1 п. 192.1 ст.192 ПКУ визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п.192.3 ст.192 Кодексу результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що платник податку зобов'язаний відкоригувати суми податкових зобов'язані, та податкового кредиту при зміні вартості суми компенсації за поставлені товари/послуги у разі настання відповідних подій: повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12 грудня 2013 року №0002032201 та №0002022201.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» (код 32674577) сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08.04.2014 року.

Суддя А.В. Зінченко