Ухвала

від 14.05.2014 по справі 820/4071/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 р.Справа № 820/4071/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. по справі № 820/4071/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантове місто"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамантове місто", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2013 року:

- № 0002032201 на суму 2593974,0 грн.;

- № 0002022201 на суму 715866,25 грн., з яких 572693,00 грн. - основний платіж та 143173,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає винесені ДПІ податкові повідомлення - рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантове місто" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12 грудня 2013 року №0002032201 та №0002022201.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість у рядку 21, 22 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої податковим органом був складений акт перевірки від 06.12.2013 року №1776/20-30-22-01/32674577.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 12.12.2013 року № 0002032201, згідно з яким позивачу зменшено суму від"ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 2593974,0 грн., внаслідок порушення п.192.1, п.192.3 ст.192, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України та №0002032201, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 572 693,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 143173,25 грн., внаслідок порушення позивачем п.192.1, п.192.3 ст.192, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень, на думку відповідача, є неправомірне коригування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3166667 грн., яке відбулось у серпні 2013 року у зв'язку з розірванням між Позивачем та ПрАТ "Спецбудмонтаж" договору від 22.05.2012 року №26 на поставку будівельної арматури.

Вищенаведений висновок відповідача базується на тому, що внаслідок розірвання між ПрАТ "Спецбудмонтаж" та Позивачем договору від 22.05.2012 року №26, останній не здійснював повернення ПрАТ "Спецбудмонтаж" авансових платежів (попередніх оплат) у розмірі 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 666,67 грн.), а за таких обставин для Позивача не відбулась подія, за якою платником податку здійснюється коригування податкових зобов'язань з ПДВ на підставі п. 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 12 грудня 2013 року №0002032201 та №0002022201 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між позивачем та ПрАТ "Спецбудмонтаж" було укладено договір №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури.

На виконання умов вказаного договору Позивачем, ТОВ "Діамантове місто" виписано ПрАТ "Спецбудмонтаж" податкові накладні на загальну суму 19 000 000,0 грн. (у т. ч. ПДВ -3 166 66 667 гри.), зокрема: податкові накладні від 22.06.2012 року №3, від 25.06.2012 року №5, від 26.06.2012 року №6, від 27.07.2012 року №7.

В свою чергу, ПрАТ "Спецбудмонтаж" на виконання умов вказаного договору перерахувало позивачу авансові платежі на загальну суму 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 667 грн.).

Колегією суддів також встановлено, що сторонами було укладено додаткову угоду до вказаного договору від 08.07.2013року "Про розірвання договору поставки від 22.05.2012 року №26", згідно якої Позивач зобов'язується повернути ПрАТ "Спецбудмонтаж" авансові платежі на загальну суму 19 000 000 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 166 667 грн.) до 01.08.2013 року.

Водночас, позивачем було укладено договір купівлі - продажу цінних паперів ПрАТ "Спецбудмонтаж" № Бв 12090201 від 03.09.2012 року.

Попередня оплата за договором купівлі - продажу цінних паперів № Бв 12090201 від 03.09.2012 року здійснена за рахунок зарахування грошових коштів у розмірі 19 000 000 гри. перерахованих Позивачем в рамках договору надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 26.12.2011 року №21, укладеного між ПрАТ "Спецбудмонтаж" (позичальник) та ГОВ позивачем (позикодавець).

Матеріалами справи також підтверджено, що сторонами було укладено додаткову угоду від 08.07.2013 року №2 до договору №Бв12090201 від 03.09.2012 року "Про розірвання договору купівлі - продажу цінних паперів №Бв12090201 від 03.09.2012 року", згідно якої ПрАТ "Спецбудмонтаж" зобов'язується повернути Позивачу оплачену за цим договором суму у розмірі 19 000 000 грн. до 01.08.2013 року.

В судовому засіданні у суді першої інстанції знайшов своє підтвердження той факт, що позивач та ПрАТ "Спецбудмонтаж" домовились, з урахуванням наявності зустрічних зобов'язань по поверненню грошових коштів у розмірах 19 000 000 грн. по договорам №Бв12090201 від 03.09.2012 року та №26 від 22.05.2012 року, укласти угоду про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Колегія суддів вказує, що ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 1 ст.601 ЦКУ, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки розірвання договору є одним із способів припинення зобов'язань по договору, внаслідок чого сторони повинні повернути усе одержане (виконане) за таким договором, то укладання між ПрАТ "Спецбудмонта" та Позивачем угоди про залік зустрічних однорідних вимог по зустрічним зобов'язанням є одним із способів повернення усього отриманого за такими договорами.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що із розірванням між ПрАТ "Спецбудмонтаж" та Позивачем договору №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури, у останнього виникає грошове зобов'язання по поверненню ПрАТ "Спецбудмонтаж" авансових платежів, яке, в свою чергу, припиняється зарахуванням зустрічного грошового зобов'язання ПрАТ "Спецбудмонтаж" перед Позивачем по договору №Бв12090201 від 03.09.2012 року" шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Тобто, при укладанні позивачем з ПрАТ "Спецбудмонтаж" угоди від 02.08.2013 року щодо заліку зустрічних однорідних вимог по існуючим між ними грошовим зобов'язанням позивач фактично повертає (сплачує) отримані раніше авансові платежі .

Колегія суддів вважає за необхідним вказати, що Податковий кодекс України не встановлює обмежень щодо форми розрахунків між платниками податків по існуючим договірним зобов'язанням, у зв'язку із чим обрана позивачем форма сплати (повернення) авансових платежів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог узгоджується із приписами норм діючого законодавства і має наслідком в податковому обліку Позивача у вигляді коригування суми податкового зобов'язання з ПДВ .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно здійснено коригування податкових зобов'язань з ПДВ у серпні 2013 року на суму ПДВ в розмірі 3 166 667, 0 гри. внаслідок розірвання з ПрАТ "Спецбудмонтаж" договору №26 від 22.05.2012 року на поставку будівельної арматури та повернення авансового платежу, оскільки незалежно від обраної Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамантове місто" форми повернення (сплати) авансових платежів по зобов'язанню перед ПрАТ "Спецбудмонтаж", позивач у відповідності до п. 192.1 Податкового кодексу повинен відкоригувати свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а ПрАТ "Спецбудмонтаж" має зменшити свій податковий кредит з цього податку.

Колегія суддів також вказує, що у пункті 7.1 статті 7 Податкового кодексу України зазначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як платник податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку.

Відповідно до п. 185.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. У даному випадку - це постачання арматури за договором купівлі-продажу №26 від 22.05.2012р.

Згідно з п. 188.1 Податкового кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної вартості). Отже, отримання попередньої оплати за таким договором не є об'єктом оподаткування, сума отриманої попередньої оплати визначає базу оподаткування, а дата її отримання є датою виникнення податкового зобов'язання, оскільки отримання авансу за товар є першою подією, що відбулась на виконання цього договору. Адже, відповідно до пункту 187.1 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника па банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню ; б) дата відвантаження товарів.

Колегія суддів вважає, що першою подією було отримання оплати, тобто подія, що передбачена пп. а) п. 187 Податкового кодексу. Ця подія - отримання коштів в рахунок майбутньої поставки, зобов'язує платника податку-продавця визнати податкове зобов'язання, виходячи з бази оподаткування - суми отриманої попередньої оплати стосовно об'єкту оподаткування, який передбачається в майбутньому, тобто по суті податок на додану вартість визнається також авансом, на майбутнє. Але постачання товарів не відбулось, договір поставки розірвано, а тому це свідчить про те, що саме операція постачання, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в майбутньому не відбудеться.

Отже, в момент підписання угоди про розірвання договору поставки, настала подія, яка припиняє можливість існування об'єкту оподаткування, а також і бази оподаткування, оскільки кошти, отримані за непоставлений товар, підлягають поверненню. Але податкове зобов'язання за датою першої події (отримання авансу) вже визнано і сплачено до бюджету, і саме тому, що об'єкт оподаткування перестав існувати і в майбутньому, а база оподаткування зникла, у платника податку виникає право на коригування суми податкового зобов'язання по об'єкту, якого не було (був тільки отриманий аванс) і не буде, адже договір поставки розірвано, сума отриманого авансу підлягає поверненню, і в момент повернення авансу податкові зобов'язання коригуються відповідно до ст. 192.1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вказує, що, відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості - включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно п.п.192.1.1 п. 192.1 ст.192 ПКУ, визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п.192.3 ст.192 вказаного Кодексу, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що платник податку зобов'язаний відкоригувати суми податкових зобов'язань, та податкового кредиту при зміні вартості суми компенсації за поставлені товари/послуги у разі настання відповідних подій: повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.04.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2014р. по справі № 820/4071/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.