Постанова

від 03.04.2014 по справі 820/3724/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2014 р. № 820/3724/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Чириманової А.О.

відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «Укр-Ленд», звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.09.2013 року № 0001052201 на суму 29651,00грн. та № 0001042201 на суму 81478,75 грн., з яких 65183,00 грн. - основний платіж та 16295,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позивач вважає винесені ДПІ податкові повідомлення - рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, вказала, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича компанія «Укр-Ленд» 23.01.2012 р. взято на податковий облік за №65005 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському району м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2013 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Сертаковою Вікторією Володимирівною проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВК «Укр-Ленд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Стандарт Агро Буд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року та з ТОВ «Цезій» (код 32381023) та їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012р.

В результаті проведеної перевірки складено Акт №437/20-30-22-01-14/38000269 від 04.09.2013 року, яким зафіксовані порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок формування сум податкового кредиту від здійснення діяльності з постачальниками ТОВ «Стандарт Агро Буд» та з ТОВ «Цезій» занижено ПДВ до сплати за серпень 2012 року на суму ПДВ 65 183 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ на суму 29651 грн., у тому числі за серпень 2012 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001052201 від 26.09.2013 року на суму 29651,00 грн. та №0001042201 від 26.09.2013 року на суму 81478,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 65183,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16295,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження винесені податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

Дослідивши надані матеріали, судом встановлено, що 09.08.2012 року між позивачем та ТОВ «Стандарт Агро Буд» укладено угоду №Т19-12, відповідно до якої ТОВ «Стандарт Агро Буд» (Постачальник) зобов'язується поставити на адресу позивача Товар згідно Специфікацій до даного договору.

У Специфікаціях №1, 2, 3, 4, 5 Сторонами погоджено ціну, кількість, номенклатуру товару. Поставка товару здійснювалася за рахунок Постачальника згідно додаткової угоди до договору від 10.08.2012 року. При поставці товару у серпні 2012 року ТОВ «Стандарт Агро Буд» було виписано видаткові та податкові накладні. Розрахунки між Сторонами було проведено у безготівковій формі у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позивача на поточний рахунок контрагента.

Суд зазначає, що одним із видів діяльності позивача є виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування. Таким чином, для здійснення власної господарської діяльності, придбані у ТОВ «Стандарт Агро Буд» деталі до гідравлічного устаткування, а саме до глибинних штангових насосів, увійшли до складу насосів, які в подальшому були реалізовані позивачем ПАТ «Укрнафта», ДП із 100% іноземним капіталом «Юсенко Україна» корпорації «Юсенко Інтернешнл ІНК», ПАТ «Державне акціонерне товариство «Черноморнафтогаз», що підтверджується доданими до пояснень копіями первинних документів.

Розрахунки між контрагентами проведені у безготівковій формі.

Також, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 27.06.2012 року між позивачем та ТОВ «Цезій» було укладено договір №Т02-2/12, відповідно до умов якого ТОВ «Цезій» прийняв на себе зобов'язання по модернізації шафа управління насосом ШУН - 1- ЧРП - 15 Г у кількості 1 шт. Ціну робіт було погоджено у протоколі згоди про договірну вартість.

Роботи були виконані ТОВ «Цезій» у повному обсязі, що підтверджується актом прийома-передачі від 01.08.2012 року.

24.07.2012 року було укладено договір №05/12, відповідно до якого ТОВ «Цезій» взяв на себе зобов'язання з модернізації та наладці пульта управління «Пуск-10» станка-качалки ПШГНТ 10-3-5500 у кількості 1 шт. Виконання робіт підтверджується актом прийома-передачі виконаних робіт від 01.08.2012 року.

24.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Цезій» було укладено договір №Т06/12 по доробці редуктора у кількості 1 шт. Виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.08.2012 року.

Станок-гойдалка ПШГНТ було придбано позивачем у ПАТ «Уралтрансмаш» у відповідності до контракту № 3659-1/988 від 04.07.2012 року.

У подальшому, після виконання необхідної модернізації та налаштувань станок-гойдалку ПШГНТ було реалізовано ПрАТ «Техноресурс» згідно договору поставки №Т03/12 від 03.07.2012 року.

27.06.2012 року позивач з ТОВ «Цезій» уклали договір №Т02-1/12, відповідно до умов якого ТОВ «Цезій» прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт по гідравлічним випробуванням насосу гвинтового 6Е2000 у кількості 1 шт.

Проведення гідравлічних випробувань передбачено ТУ У 29.1-14331730-001:2007 та здійснюється у відповідності до затвердженої на підприємстві «Технологічної інструкції гідравлічних випробувань штангових скважинних насосів». Виконання робіт підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 01.08.2012 року.

Вказані вище роботи виконувалися ТОВ «Цезій» на території позивача за адресою: м.Харків, вул. Спартака, 17.

Крім зазначених вище договорів, позивач уклав з ТОВ «Цезій» ряд договорів поставки №Т04/12 від 20.07.2012 року та №Т07/12 від 01.08.2012 року. Номенклатура, кількість та ціна товару визначалася у підписаних Сторонами Специфікації до договору. Поставка товару здійснювалася власним транспортом технічного директора Хірного В.В., оскільки товар, у відповідності до специфікацій, є незначного об'єму, а тому залучати перевізника не було необхідності. Розрахунки між позивачем та ТОВ «Цезій» за укладеними договорами було проведено у безготівковій формі.

Придбані у ТОВ «Цезій» муфти, у подальшому увійшли до складу глибинних штангових насосів, та були реалізовані ПАТ «Укрнафта». Придбаний позивачем у ТОВ «Цезій» ехолот, був також реалізований в процесі здійснення власної господарської діяльності ПАТ «Укрнафта» згідно договору №20/2521-МТР купівлі-продажу від 15.06.2012 року.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на актах ТОВ «Стандарт Агро Буд» №85/22-1/35313490 від 27.02.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Стандарт Агро Буд» (код ЄДРПОУ 35313490) з підприємствами - покупцями та постачальниками за період липень 2012 року - жовтень 2012 року» та ТОВ «Цезій» №1589/22.5/32381023 від 30.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Цезій» (код за ЄДРПОУ 3281023) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Корева Лімітед» код (за ЄДРПОУ 25399463) за лютий - травень 2012 року та ТОВ «Комершел Альянс» (код за ЄДРПОУ 38148543) за період липень-серпень 2012 року».

Таким чином, встановлення порушень ТОВ «НВК «Укр-Ленд» відбулось не на підставі та аналізу первинних документів платника, наданих ТОВ «НВК «Укр-Ленд» на запит податкового органу та під час перевірки, які відповідають вимогам первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», а на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26 вересня 2013 року №0001052201 та №0001042201.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укр-Ленд» (код 38000269) сплачений судовий збір у розмірі 222 (двісті двадцять дві) грн. 26 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 квітня 2014 року.

Суддя А.В. Зінченко