Постанова

від 02.04.2014 по справі 813/6204/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року № 813/6204/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Капустинської Н.М.

за участю:

представника позивача Дроздов Д.В.

представника відповідача Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (надалі-ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області (надалі- ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0001392210/944 від 22.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500 400,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 918,00 грн. та №0001402210/946 від 22.07.2013р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62 267,00 грн., а також скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0001412210/945 від 22.07.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 12 945,00 грн., в частині суми, що виникла з договірних відносин з ТзОВ «Конді 50» і дорівнює 4064,00 грн. Податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем на підставі Акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2010 р. по 31.12.2012р. №16/22-10/37378350 від 08.07.2013р. (надалі - «Акт перевірки»).

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акта перевірки, є неправомірними, оскільки відповідачем без належних доказів зроблено висновок про фіктивність правочину, укладеного позивачем з ТзОВ «Конді 50», неправильно описано зміст господарської операції між позивачем та ТзОВ «Торгова Компанія «Інтермаркет» і безпідставно визначено отримані від останнього кошти як безповоротну фінансову допомогу, оскільки на думку позивача, це повернення авансового платежу. Також позивач вказує, що відповідачем також безпідставно не визнано витрати з податку на прибуток стосовно господарських відносин з Приватним підприємством «Укрторгцентр» на суму 187 000 грн., які, на думку відповідача, не підтверджуються первинними документами.

Представник Позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що висновки акта перевірки є правомірними, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки Акті були зафіксовані порушення позивачем (ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек») вимог податкового законодавства, відповідно до яких позивачу були визначені податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (надалі - «ПК України»), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

03 червня 2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України, а саме: заниження задекларованих показників у рядку 03

податкової декларації «Інші доходи» всього у сумі 2 150 569 грн., в тому числі за IV квартал 2011р. у сумі2150569 грн.

В Акті перевірки було зазначено, що ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія«Євротек» занизило доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 2 150569грн., в тому числі за IV квартал 2011р. у сумі 2 150569 грн., внаслідок того, що 28.11.2011р. отримало на розрахунковий рахунок кошти від ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (код ЄДРПОУ 13827416) в загальній сумі 2150569,30грн., згідно наступних банківських виписок: від 28.11.2011р. в сумі 493 200,00грн., призначення платежу - «Повернення передплати за майно ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (м. Рівне, вул. Коновальця,20) згідно акту до протоколу проведення аукціону №10/16-01 від 26.10.2011р. без ПДВ»; від 28.11.2011р. в сумі 1657369,30грн., призначення платежу - «Повернення передплати за майно ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 120) згідно акту до протоколу проведення аукціону №10/01 від 26.10.2011р. без ПДВ».

В Акті перевірки відповідач (ДПІ у Залізничному районі м.Львова) також зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» була відсутня дебіторська заборгованість ТзОВ «ТК «Інтермаркет» перед ТзОВ«ТРК «Євротек», а також була відсутня дебіторська заборгованість ТзОВ «ТК«Інтермаркет» перед ТзОВ «Торгово-Роздрібна Компанія «Євротек» по рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами», а кошти за придбання вказаних вище об'єктів нерухомого майна перераховувалися від Позивача не ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (код ЄДРПОУ 13827416), а на розрахунковий рахунок ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів» (код ЄДРПОУ 34934987) згідно наступних банківських виписок: від 08.06.2011р. в сумі 1957369,30грн., призначення платежу - «Сплата гарантійного внеску10% за участь в аукціоні 15.06.2011р. з придбання майна ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (м. Львів,вул. Княгині Ольги, будинок 120) лот №1, без ПДВ»; та від 09.08.2011р. в сумі 548000,00грн., призначення платежу - «Сплата гарантійного внеску10% за участь в аукціоні 15.08.2011р. з придбання майна ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (м. Рівне, вул. Коновальця (вул. Юр'єва), буд 20) лот №1, без ПДВ».

В акті перевірки Відповідачем вказано, що між ТзОВ «Торгово-Роздрібна Компанія «Євротек» («Замовник») та ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів» (код ЄДРПОУ 34934987) («Виконавець торгів») укладено ряд договорів про надання послуг щодо забезпечення участі у аукціоні з продажу майнових прав ТзОВ «ТК «Інтермаркет» (код ЄДРПОУ13827416), зокрема, Договір від 08.06.2011р. №8/09-18 «Про надання послуг» та Договір від 09.08.2011р. №10/16-01-03 «Про надання послуг». Відповідачем в Акті перевірки також вказано, що Позивачем було перераховано на користь Виконавця торгів суму гарантійного внеску в розмірі 10% вартості кожного об'єкту, але вказані об'єкти не були придбані Позивачем, на підставі чого Відповідач зробив висновок про те, що перераховані з ТзОВ «ТК «Інтермаркет» на ТзОВ «ТРК «Євротек» кошти є сумою безповоротної фінансової допомоги.

В Акті перевірки, а також у наданих до матеріалів справи запереченнях Відповідач посилається на п.135.1. ст.135 ПК України, якою передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПК України, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. п. 135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Відповідно до п. 137.10. ст. 137 ПК України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Позивач проти таких висновків заперечує і вважає, що Відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було неправильно встановлено зміст правовідносин сторін під час придбання Позивачем майна банкрута - ТзОВ «ТК «Інтермаркет» на прилюдних торгах через Виконавця торгів - ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів», внаслідок чого неправомірно застосовано й п.135.1, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України, тому висновок про заниження Позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2011р. у сумі 2 150 569 грн. (на якому базуються оскаржувані податкові повідомлення - рішення), Позивач вважає неправомірними. При цьому Позивач покликається на ст. ст. 598, 610, 611, 1212 Цивільного Кодексу України («ЦК»), ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (зі змінами та доповненнями, надалі - «Закон №2343») та ст. 16 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р. №2171-XII (зі змінами та доповненнями, надалі - «Закон №2171»).

В п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України, наведено вичерпний перелік підстав, що визначають отримані від контрагента кошти власне як безповоротну фінансову допомогу, а саме:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що отримані Позивачем від ТзОВ «ТК «Інтермаркет» кошти не відповідають жодному з критеріїв, наведених в п. 14.1.257 ст. 14 ПК України, при цьому суд також бере до уваги той факт, що безпосередньо в платіжних дорученнях в якості призначення платежу зазначено саме повернення авансових платежів Позивачу.

Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону №2343, в редакції, що діяла на момент продажу Об'єктів, передбачено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно, ч. 4 ст. 16 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992р. №2171-XII, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, зазначається, що після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти у розмірі 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта у десятиденний строк повертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єкт, зазначені грошові кошти зараховуються у встановленому порядку при остаточному розрахунку за придбаний об'єкт. Тобто, законодавством не передбачено можливість повернення ліцитатором коштів учаснику аукціону, оскільки після визначення переможця торгів правовідносини сторін відбуваються між переможцем і продавцем майна (банкрутом).

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 17 Закону №2171, аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). До початку торгів ліцитатор описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової вартості продажу об'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. При цьому, кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкта. Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова вартість продажу об'єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об'єкта). Протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об'єкта.

Згідно з ч. 10 ст. 30 Закону №2343, продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України. В протоколах про результати аукціонів щодо продажу Об'єктів в якості покупця, що отримав право на придбання Об'єктів, зазначено саме Позивача, отже, перераховані від Позивача Виконавцю торгів (ліцитатору) грошові кошти в сумі 2 505 369,30 грн. повинні були перераховуватися останнім на рахунок Банкрута- ТзОВ «ТК «Інтермаркет» в якості часткової сплати вартості Об'єктів.

У відповідності до ч. 2 ст. 570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно зі ст. 22 Закону №2171, право володіння, користування і розпорядження об'єктом переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Суд бере до уваги той факт, що Позивача було визнано переможцем аукціону, з нього було утримано Виконавцем торгів суму комісійної винагороди в розмірі 1% від початкової ціни реалізації кожного з наведених вище об'єктів нерухомого майна, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Зважаючи на припис ст. 1212 ЦК, у разі, коли правочин щодо продажу майна не відбувся, отримані банкрутом кошти набувають статусу майна, що зберігається ним без належної правової підстави. Судом встановлено, і підтверджується наявними у справі документами той факт, що Позивач, оголошений переможцем торгів, не уклав з ТзОВ «ТК «Інтермаркет» угоду щодо придбання нерухомого майна, оскільки по одному з об'єктів результати торгів було оскаржено іншим учасником торгів, а по іншому об'єкту продавцем майна було пред'явлено Позивачу додаткові умови, не обумовлені конкурсом, внаслідок чого Позивач відмовився від придбання об'єкту.

Таким чином, суд вважає, що повернення авансових коштів, сплачених Позивачем на рахунки ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів», правомірно було повернено йому безпосередньо з рахунку - ТзОВ «ТК «Інтермаркет», що спростовує міркування Відповідача про те, що отримані Позивачем суми є безповоротною фінансовою допомогою.

Актом перевірки також було встановлено порушення Позивачем п.п. 138.2, 138.6 ст.138, п. 139.1. ст. 139 ПК України у взаємовідносинах Позивача з ТзОВ «Укрторгцентр», а саме, зазначено, що не включаються до складу витрат витрати в сумі 187 000 грн., не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Відповідач вважає, що Позивачем було неправомірно віднесено до складу витрат суму 187 000 грн., оскільки на момент перевірки в нього був відсутній оригінал акту приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2012р. на вказану суму.

В заперечення наведеного позивач заперечив і пояснив, що на момент перевірки у Позивача був наявний оригінал вказаного акту - оскільки без наявності оригіналу неможливо зробити і надати копію документу, а копія була надана працівникам Відповідача під час перевірки помилково, і в подальшому Позивач також повідомляв їм про наявність оригіналу.

Представником Позивача було надано на огляд суду оригінал акту приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2012р. на суму 187000,00 грн., який збігається з копією, що є додатком до позовної заяви. З наведених підстав суд вважає позовні вимоги Позивача в цій частині обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У висновках Акту перевірки також зазначено, що Позивачем було порушено п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.10.2, п.138.10 ст. 138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме - завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього в сумі 20 320 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012р. в сумі 20 320 грн., за рахунок зайвого, безпідставного віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат з вартості придбаних ТМЦ ТзОВ «Конді 50» (код ЄДРПОУ 38149196), а також вказано, що в порушення п.п. 198.2-198.4., п. 198.6 ст.198 п.201.4, п.201.8 ст.201 ПК України, Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з цим же контрагентом за жовтень 2012р. на загальну суму 4064,00 грн., а саме - проведеною перевіркою встановлено, що згідно детальної інформації даних АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (контрагенти)» по платнику ТзОВ «ТРК «Євротек» встановлено наявність розбіжностей (завищення податкового кредиту) по взаєморозрахунках і контрагентом - продавцем ТзОВ «Конді 50».

Згідно п. 200.1, п. 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» та ТзОВ «Конді 50» (код ЄДРПОУ 38149196) було укладено договір купівлі-продажу №ТРК0289/0-12 від 17.09.2012. Відповідно до умов даного договору ТзОВ «Конді 50» зобов'язувалося поставити Позивачу товар - муфти ЗСТП 10 150/240 в кількості 16 штук. Вартість придбаних товарів була віднесена «Торгово-Роздрібна Компанія «Євротек» до складу витрат, що враховуються при визначенні оподаткування з податку на прибуток в сумі 20 320 грн. (без ПДВ) згідно видаткових накладних від 05.10.12 № РН-10-0502 на загальну суму 12 192,00 грн., в т.ч. ПДВ 2032,00 грн. та від 05.10.12 РН-10-1530 на загальну суму 12 192,00 грн., в т.ч. ПДВ 2032,00 грн. та відображено в бухгалтерському обліку.

З Акту перевірки та заперечень на позов, поданих ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, вбачається, що висновок Відповідача про завищення ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 20 320 грн., а також про безпідставне включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з цим же контрагентом на загальну суму 4064,00 грн., ґрунтується на акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 р. № 1695/22-3/38149196 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "Конді 50" (код за ЄДРПОУ 38149196) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 25.06.2012 - 31.03.2013р.», яким встановлено, що ТзОВ «Конді 50» за зареєстрованою адресою не знаходиться, а також цим контрагентом раніше допускалися порушення при оформленні податкових накладних третім особам, ухилення від обов'язку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, і встановлено ознаки нереальності здійснення операцій, з чого зроблено висновок про те, що ТзОВ «Конді 50» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На цій підставі ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в Акті перевірки ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» зробив висновок про те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТзОВ «Конді 50» (код заЄДРПОУ 38149196) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є не реальними по ланцюгу до «вигодо набувача», і при цьому констатував відсутність у ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» товарно-транспортних накладних (ТТН) та інших товаро-супроводжуючих документів.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що в ході ведення господарської діяльності ним було укладено договір з ТзОВ «Конді 50» на поставку матеріалів, потрібних для виконання іншим контрагентом Позивача - ПАТ «Львівобленерго» будівельно-монтажних та ремонтних робіт (влаштування кабельної лінії), які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки проводяться з метою забезпечення належної і безпечної експлуатації одного з торговельних об'єктів Позивача - магазину №061 (супермаркет «Арсен») за адресою: м. Львів, проспект Червоної Калини, 60. Позивачем сплачено вартість вказаних матеріалів і згідно законодавства віднесено суми до витрат та податкового кредиту відповідного податкового періоду, про що Позивач під час перевірки надав належним чином оформлені документи, що підтверджують факти поставки вказаних товарів - договори, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні документи про оплату ТМЦ, тому Позивач вважає, що має законні підстави для формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Також Позивач стверджував, що дійсний, а не фіктивний характер правочину підтверджується не тільки первинними документами, а й тим фактом, що придбаний у ТзОВ «Конді 50» товар - муфти ЗСТП 10 150/240 в кількості 16 штук дійсно було передано Публічному акціонерному товариству «Львівобленерго» (код ЄДР 00131587) для подальшого встановлення на кабельній лінії Позивача №Кл-10кВ Л-12-РП-97, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних підрядних робіт №1 від 09.11.2012р. за листопад 2012р., та актом приймання-передачі матеріалів Замовника вищевказаною третьою особою, копії яких було долучено Позивачем до позову. Виходячи з наведеного, Позивач вважає, що у Відповідача не було законних підстав для зменшення суми податкового кредиту з ПДВ та невизнання витрат Позивача з податку на прибуток підприємств.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, дійшов висновку про неправомірність висновків Відповідача. Так, виходячи з вимог статей 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, а підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі, та принцип превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відтак, для підтвердження даних бухгалтерського і податкового обліку, Позивач має надати належним чином оформленні первинні документи, які фіксують зміст господарської операції і відповідають змісту і формі, встановленим законом.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, нормами ст. ст. 198, 201 ПК України передбачено, що не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку можливе лише у разі відсутності податкової накладної або її невідповідність вимогам законодавства. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем підтверджено належними документами фактичний характер правовідносин з ТзОВ «Конді 50», а відтак, і правомірність включення сум до податкового кредиту.

Також суд зауважує на тому, що порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань чітко визначений ПК України, з системного аналізу положень якого суд дійшов висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Проаналізувавши положення вище перелічених актів законодавства, суд також зазначає, що станом на дату складання Відповідачем у спірних правовідносинах Акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, а також повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

А оскільки Відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в Акті перевірки покликався в тому числі й на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Аналогічні по змісту висновки, наведені в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський суд, зокрема, зазначив, що позбавлення податковими органами права платників ПДВ на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з причин зловживань з боку їх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки платник податків не має повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ, а відтак, не зобов'язаний нести негативних наслідків невиконання постачальником своїх зобов'язань зі сплати податку, і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Аналогічні висновки наведені і в інших рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі , «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2009 р., заява №6689/03), «Інтерсплав» проти України (2007 р., заява № 803/02).

Викладені в Акті перевірки висновок працівників Відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ «Конді50», без надання належних доказів порушень ст. 228 ЦК з боку Позивача, в особі відповідних посадових осіб, є незаконним та необґрунтованим, і таким, що зроблений з перевищенням повноважень, наданих працівникам Відповідача; хибним є і висновок працівників Відповідача щодо визначення правовідносин між ТОВ «ТРК «Євротек» та ТОВ «ТК «Інтермаркет» як безповоротної фінансової допомоги, є формальним і не враховує ні відмінностей між безповоротною фінансовою допомогою і авансовими платежами, ні особливостей правового регулювання публічних торгів відносно майна банкрута, тому суперечить не тільки нормам ПК України, але й ЦК, Закону №2343 і Закону №2171, і спростовується обставинами справи і наданими Позивачем доказами. Так само суд вважає хибним і викладені в Акті перевірки міркування щодо неналежного оформлення первинних документів в частині правовідносин Позивача з ТОВ «Укрторгцентр», оскільки доводи Позивача та надані ним докази не спростовані Відповідачем в визначеному КАС порядку. Відтак, податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акту перевірки, також є незаконними і підлягають скасуванню повністю чи у відповідній частині.

Згідно із статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001392210/944 від 22.07.2013 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500 400,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 7 918,00 грн. та №0001402210/946 від 22.07.2013р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62 267,00 грн., підлягають скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення №0001412210/945 від 22.07.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 12 945,00 грн., підлягає скасуванню частково, в частині суми, що виникла з договірних відносин з ТзОВ «Конді 50» і дорівнює 4064,00 грн.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001392210/944 від 22.07.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001402210/946 від 22.07.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0001412210/945 від 22.07.2013 року про зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 12 945,00 грн., в частині суми, що виникла з договірних відносин з ТОВ «Конді» і дорівнює 4064,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротек» (вул. С.Петлюри,11, м.Львів, ЄДРПОУ 37378350) 2294,00 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири тисячі 00 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 07 квітня 2014 року.

Суддя Гулкевич І.З.