Ухвала

від 17.12.2014 по справі 813/6204/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 876/4103/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Дяковича Т.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

представників позивача Дроздова Д.В., Босака О.Є.,

представника відповідача Рождественської Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (далі - ТзОВ «ТРК «Євротек») звернулася до Львівського окружною адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001392210/944 та №0001402210/946 від 22.07.2013 року, а також про скасування податкового повідомлення-рішення №0001412210/945 від 22.07.2013 року в частині суми, що виникла з договірних відносин з ТзОВ «Конді 50».

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки податковим органом безпідставно зроблений висновок про фіктивність правочину, укладеного позивачем з ТзОВ «Конді 50», неправильно описаний зміст господарської операції між позивачем та ТзОВ «Торгова Компанія «Інтермаркет» і необгрунтовано визначено отримані від нього кошти, як безповоротну фінансову допомогу, оскільки на думку позивача, це повернення авансового платежу. Також позивач вказує, що відповідачем безпідставно не визнано витрати з податку на прибуток стосовно господарських відносин з ПП «Укрторгцентр», які, на думку відповідача, не підтверджуються первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позов задоволений.

Відповідач - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є підставними та обгрунтованими, оскільки позивачем допущені порушення податкового законодавства, вказані в акті перевірки. Апелянт зазначає, шо кошти, шо поступили на розрахунковий рахунок ТзОВ «ТРК «Євротек» від ТзОВ «ТК «Інтермаркет» є безповоротною фінансовою допомогою, позивач занизив доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в тому числі за IV квартал 2011 року. Крім того, зазначає, що позивачем завищені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, безпідставно включено до складу податкового кредиту суму IIДВ по операціях по взаєморозрахунках з ТзОВ «Конді 50» в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, оскільки немає підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Конді 50», а тому вони носять нереальний характер і не спричиняють реального настання правових наслідків.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2013 року ДПІ Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт № 16/22-10/37378350 від 08.07.2013 року, на підставі якого ДПІ Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесені податкові повідомлення-рішення №0001392210/944 від 22.07.2013 року про визначення ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500 400 гривень та штрафних санкцій в сумі 7 918 гривень; №0001402210/946 від 22.07.2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62 267 гривень; №0001412210/945 від 22.07.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 12 945 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення ним оскаржуваних повідомлень-рішень, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Конді50», є незаконним та необгрунтованим, оскільки податковим органом не доказано допущення позивачем порушень ст. 228 ЦК України (про нікчемність і недійсність правочинів); висновок податкового органу щодо визначення правовідносин між позивачем та ТзОВ «ТК «Інтермаркет» щодо повернення коштів як безповоротної фінансової допомоги, є формальним і не враховує ні відмінностей між безповоротною фінансовою допомогою і авансовими платежами, ні особливостей правового регулювання публічних торгів відносно майна банкрута, тому суперечить чинному податковому законодавству, наданими позивачем доказам і спростовується обставинами справи. Висновки відповідача про неналежність оформлення первинних документів в частині правовідносин ТзОВ «ТРК «Євротек» з ТзОВ «Укрторгцентр» є хибними, оскільки доводи позивача та надані ним докази не спростовані відповідачем у визначеному КАС порядку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 138.2. Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 200.1, п. 200.2, 200.3 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТзОВ «Конді 50» був укладений договір купівлі-продажу № ТРК0289/0-12 від 17.09.2012 року, відповідно до умов якого ТзОВ «Конді 50» зобов'язувалося поставити позивачу товар - муфти ЗСТП 10 150/240 в кількості 16 штук. Дійсний характер вказаного правочину підтверджений позивачем належним чином оформленими документами - договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними документами про оплату ТМЦ.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про правомірність формування позивачем витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Конді 50», відповідно, є безпідставним та необґрунтованим.

Також судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТзОВ «Торгово-Роздрібна Компанія «Євротек» («Замовник») та ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів» («Виконавець торгів») укладено ряд договорів про надання послуг щодо забезпечення участі у аукціоні з продажу майнових прав ТзОВ «ТК «Інтермаркет». Позивачем були сплачені кошти виконавцю торгів, які включали оплату послуг та попередній внесок за придбання майна у випадку укладення договору про придбання об'єкту з аукціону. Позивач, як переможець торгів, не уклав з ТзОВ «ТК «Інтермаркет» угоду щодо придбання нерухомого майна, оскільки по одному з об'єктів результати торгів було оскаржено іншим учасником торгів, а по іншому об'єкту продавцем майна було пред'явлено позивачу додаткові умови, не обумовлені конкурсом, тому позивач відмовився від придбання об'єкту.

Відповідно до п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що повернення авансових коштів, сплачених позивачем на рахунки ТзОВ «Центр з реалізації проблемних активів» відповідно до існуючого законодавства було повернено йому безпосередньо з рахунку - ТзОВ «ТК «Інтермаркет», що, відповідно, спростовує міркування контролюючого органу про те, що отримані ТзОВ «Торгово-Роздрібна Компанія «Євротек» суми є безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включені до складу витрат з податку на прибуток витрати в сумі 187 000 гривень, оскільки господарські відносини позивача з ТзОВ «Укрторгцентр» підтверджені належними первинними документами, актом приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2012 року та відповідними документами про оплату.

Доводи апеляційної скарги не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки є неправильним тлумаченням норм закону, спростовуються встановленими обставинами справи і не доведені апелянтом, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 71 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ДПІ у Залізничному районі м.Львова, констатовані в акті перевірки №16/22-10/37378350 від 08.07.2013 року, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 22.07.2013 року №0001392210/944, №0001402210/946, №0001412210/945 в частині суми, що виникла з договірних відносин з ТзОВ «Конді 50», підлягають скасуванню як протиправні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 813/6204/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Ухвала складена в повному обсязі 23.12.2014 року