Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/16075/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16075/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бренд Мастер" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство "Бренд Мастер", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007172201 від 27.08.2013 року, за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 446 420,00 (чотириста сорок шість тисяч чотириста двадцять) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 89 284,00 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн.; №0007162201 від 27.08.2013 року, за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 469 823,00 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 93 965,00 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот п'ять) грн.; №0007182201 від 27.08.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 824,00 (вісімсот двадцять чотири) грн.; №0008212201 від 25.09.2013 року, за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 296 427,00 (двісті дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять сім) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 98 809,00 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот дев'ять) грн.; №0008222201 від 25.09.2013 року, за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 442 499,00 (чотириста сорок дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 147 500,00 (сто сорок сім тисяч п'ятсот) грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві №0007172201 від 27.08.2013 року, №0007162201 від 27.08.2013 року, №0007182201 від 27.08.2013 року, №0008212201 від 25.09.2013 року, №0008222201 від 25.09.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду має бути залишено без змін, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 12.06.2013 року по 18.06.2013 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Бренд Майстер" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «АЙС-ВОК» (код ЄДРПОУ 35660200), TOB «Транспорт-Експрес» (код ЄДРПОУ 35745362), TOB «ДМС ГОЛД» (код ЄДРПОУ 34981576), TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» (код ЄДРПОУ 32001026) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 119/22.2-10/34760987 від 21.06.2013 року (далі - Акт перевірки №1), в якому зазначено про порушення пунктів 152.1, 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 375 858,00 (триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 101 403,00 (сто одна тисяча чотириста три) грн., ІІ квартал 2012 року - 144 082,00 (сто сорок чотири тисячі вісімдесят дві) грн., ІІІ квартал 2012 року - 130 373,00 (сто тридцять тисяч триста сімдесят три) грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 357 136,00 (триста п'ятдесят сім тисяч сто тридцять сім) грн., а саме: за лютий 2012 року - 36 227,00 (тридцять шість тисяч двісті двадцять сім) грн., за березень 2012 року - 55 585,00 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн., за квітень 2012 року - 71 239,00 (сімдесят одна тисяча двісті тридцять дев'ять) грн., за травень 2012 року - 69 861,00 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн., за червень 2012 року - 883,00 (вісімсот вісімдесят три) грн., за серпень 2012 року - 66 970,00 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят) грн., за вересень 2012 року - 56 371,00 (п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят одна) грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19) на суму 824,00 (вісімсот двадцять чотири) грн. за вересень 2012 року.

Приватним підприємством «Бренд Майстер» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт № 119/22.2-10/34760987 від 21.06.2013 року за результатами розгляду яких, листом № 5729/10/26-54-22-01-20 від 02.09.2013 року повідомлено про те, що висновок акту залишено без змін.

На підставі Акту перевірки №1 від 27.08.2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення № 0007172201, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 446 420,00 (чотириста сорок шість тисяч чотириста двадцять) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 89 284,00 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн.; №0007162201, яким за порушення пунктів 152.1, 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 469 823,00 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 93 965,00 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот п'ять) грн.; №0007182201, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 824,00 (вісімсот двадцять чотири) грн.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві в період з 14.08.2013 року по 20.08.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Бренд Майстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Л.О.С.Т.» (код ЄДРПОУ 38260033) за період з 01.09.2012 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 414/26-54-22-01-10/34760987 від 28.08.2013 року (далі - Акт перевірки №2), в якому зазначено про порушення пунктів 152.1, 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 197 618, 00 (сто дев'яносто сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 8 975,00 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн., ІV квартал 2012 року - 188 643,00 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок три) грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 294 999,00 (двісті дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн., в тому числі за вересень 2012 року - 7 723,00 (сім тисяч сімсот двадцять три) грн., жовтень 2012 року - 63 529,00 (шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн., листопад 2012 року -56 555,00 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн., грудень 2012 року - 60 401,00 (шістдесят тисяч чотириста дна) грн., січень 2013 року - 46 596,00 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн., лютий 2013 року - 41 553,00 (сорок одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн., березень 2013 року - 18 642,00 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок дві) грн.

Приватним підприємством «Бренд Майстер» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві були подані заперечення на акт № 414/26-54-22-01-10/34760987 від 28.08.2013 року за результатами розгляду яких листом № 7784/10/26-54-22-01 від 23.09.2013 року повідомлено про те, що висновок акту залишено без змін.

На підставі Акту перевірки №2 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві 25.09.2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0008212201, яким за порушення пунктів 152.1, 152.3 статті 152, пунктів 138.1, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 296 427,00 (двісті дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять сім) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 98 809,00 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот дев'ять) грн. та №0008222201, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 442 499,00 (чотириста сорок дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 147 500,00 (сто сорок сім тисяч п'ятсот) грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з TOB «АЙС-ВОК» (Договір поставки № 54 від 26.01.2012 року), TOB «ДМС ГОЛД» (Договір поставки № 3007 від 30.07.2012 року), TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» (Договір поставки № 67 від 28.03.2012 року), TOB «Л.О.С.Т.» (Договір поставки № 12 від 03.09.2012 року), зазначені контрагенти зобов'язались поставляти продукти харчування в асортименті, TOB «Транспорт-Експрес» (Договір № 47 від 01.03.2012 року), зобов'язалось забезпечити доставку вантажів за маршрутами, а Приватне підприємство «Бренд Майстер» відповідно оплатити їхню вартість.

На виконання умов Договорів, TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.» відпустили товар згідно видаткових накладних та TOB «Транспорт-Експрес» виконали роботи (надали послуги), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів, видаткових накладних, податкових накладних.

Факт здійснення оплати за товари та надані послуги TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.» та TOB «Транспорт-Експрес» позивачем надано копії банківських виписок.

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства, у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено, яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.» та TOB «Транспорт-Експрес» доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами .

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень №0007172201 від 27.08.2013 року, №0007162201 від 27.08.2013 року, №0007182201 від 27.08.2013 року, №0008212201 від 25.09.2013 року, №0008222201 від 25.09.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних в Акті перевірки норм податкового законодавства у зв'язку з тим, що до податкового органу надійшли Акти від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -№855/2240/35745362 від 23.07.2012 року про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Транспорт-Експрес» по взаємовідносинам з TOB «Промкомплектація» (код ЄДРПОУ 30419715) відповідно до якого підприємство має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; акт від 19.06.2012 року №609/22-40/32001026 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, відповідно до якого підприємство не знаходиться за місцезнаходженням; акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №372/23-60/35660200 від 27.06.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «АЙС-ВОК» у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №179/22-20/38260033 від 21.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Л.О.С.Т.» підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Однак, факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.» та TOB «Транспорт-Експрес» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.» та TOB «Транспорт-Експрес» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.», TOB «Транспорт-Експрес».

Разом з тим, посилання відповідача на вищезазначені акти по контрагентам позивача, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, так як згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами TOB «АЙС-ВОК», TOB «ДМС ГОЛД», TOB «Торговий дім «Продсервісторг-Плюс», TOB «Л.О.С.Т.», TOB «Транспорт-Експрес» відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у актах перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 08 квітня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В. Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.