ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2014 року Справа № 808/1570/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
при секретарі судового засідання Стратулат С.В.;
за участю:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - Лабура М.Г. (довіреність від 15.01.2014 №10/л/10)
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс»
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (далі - ТОВ «Енологія Плюс», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0000192200. В обгрунтування поданого позову позивач вказує, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, тобто, відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції до позивача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 01.04.2014 на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.
В судове засідання з'явився представник відповідача Лабур М.Г. та надав суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Зазначив, що проти позову заперечує повністю.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням приписів статті 41 та 128 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши подані документи судом установлені наступні обставини.
Посадовими особами Пологівської ОДПІ проведено перевірку ТОВ «Енологія Плюс» за результатами якої складений акт №150/08-15-22-021/37260687 від 11.02.2014 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енологія Плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №2013-1/ІТ від 01.01.2013 за період з 14.01.2013 по 05.02.2014» (далі - Акт).
Проведеною перевіркою встановлене та у Акті зафіксоване порушення, п. 9.1 ст.9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49, встановлено не декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України станом на 01.07.2013, на 01.10.2013.
За результатами проведеної перевірки та на підставі виявленого порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0000192200, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання у розмірі 340 грн.
Вважаючи указане рішення протиправними позивач звернувся до суду.
Дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49 (далі - Положення) визначає основні засади здійснення Національним банком (далі - Національний банк) функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України» та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет).
Пунктом 2.7 ст.2 Положення встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:
-порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;
-порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
Відповідно до п. 3.1 ст.3 Положення санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
Згідно із ст. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99 (далі - Указ) санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.
Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлює Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет).
Згідно із п. 2 ст. 16 Декрету за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Статтею 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Так, постановою Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904во10 встановлено, що: «У скарзі до Верховного Суду України ТОВ порушило питання про перегляд та скасування рішення касаційного суду. На обґрунтування зазначеного позивач додав рішення Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2007 року, в якому цей суд дійшов висновку про те, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому суд вказав, що зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.
Таким чином, колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у цій справі слід визначитися з питанням щодо компетенції державних органів на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету.
Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.
Саме цим нормативно-правовим актом мав керуватися Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору у цій справі.
Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.».
Оскільки Верховним Судом України вирішено однозначно, що повноважним органом, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, є Національний банк України, то суд вважає, що застосування Пологівською ОДПІ до ТОВ «Енологія Плюс» штрафу за порушення приписів п.2 ст. 16 Декрету є протиправним, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Судом встановлено, що оскаржуване рішення винесене відповідачем не у межах його повноважень, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014 №0000192200.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енологія Плюс» (код ЄДРПОУ 37260687) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп) Видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.04.2014 |
Оприлюднено | 09.04.2014 |
Номер документу | 38093186 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Калашник Юлія Вікторівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Калашник Юлія Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні