Ухвала

від 17.07.2014 по справі 808/1570/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 17 липня 2014 рокусправа № 808/1570/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Божко Л.А.                     суддів:                     Головко О.В.  Ясенової Т.І. за участю секретаря судового засідання:          Сонник А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енологія Плюс" до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -   В С Т А Н О В И В: У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Енологія Плюс” (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2014 №0000192200. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року адміністративний позов  задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014  №00001922004; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енологія Плюс” (код ЄДРПОУ 37260687) судовий збір у розмірі  182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп). Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась. Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  з наступних підстав.   Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №2013-1/ІТ від 01.01.2013 за період з 14.01.2013 по 05.02.2014. За результатами перевірки складено акт №150/08-15-22-021/37260687 від 11.02.2014 (далі – акт перевірки) (а.с.7-13). Перевіркою встановлене порушення позивачем: ст..2, ст..4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від  23.09.1994,  Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" №5480-VI від 06.11.2012, п.3 Постанови НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 475 від 16.11.2012; п.1 Постанови НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" №163 від 14.05.2013;  п.9.1 ст.9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 №15-93, п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49, встановлено не декларування валютних цінностей, що незаконно  знаходяться за межами України станом на 01.07.2013, на 01.10.2013. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0000192200, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання у розмірі 340 грн. (а.с.6) Відповідно до п. 3.1 ст.3 Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 08.02.2000 №49 (далі - Положення)  санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Згідно із п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет) за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Статтею 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Постановою Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі №21-904а10 встановлено, що: “У скарзі до Верховного Суду України ТОВ порушило питання про перегляд та скасування рішення касаційного суду. На обґрунтування зазначеного позивач додав рішення Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2007 року, в якому суд дійшов висновку про те, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому суд вказав, що зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби. Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно – повноважним органом є Національний банк України. Саме цим нормативно-правовим актом мав керуватися Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору у цій справі. Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.”. Оскільки Верховним Судом України вирішено однозначно, що повноважним органом, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, є Національний банк України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування Пологівською ОДПІ до ТОВ  “Енологія Плюс” штрафу за порушення приписів п.2 ст. 16 Декрету є протиправним, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.   Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року – залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року – залишити без змін.           Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України  та може бути оскаржена  в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності. Головуючий:                                                            Л.А. Божко           Суддя:                                                            О.В. Головко           Суддя:                                                            Т.І. Ясенова