Рішення

від 27.03.2014 по справі 910/1195/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1195/14 27.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1195/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Взуття»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх Рітейл Україна»;

про стягнення 149 371,58 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сугоняко Ю.П., довіреність № 11/03-14 від 11.03.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Взуття» (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх Рітейл Україна» (надалі - відповідач) про стягнення 149 371,58 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 27/03/13 від 27.03.2013р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 4.8. та 6.7. договору здійснено перерахунок ціни переданого та неоплаченого вчасно відповідачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 61 171,92 грн. За прострочення сплати поставленого товару позивачем додатково нараховані пеня в сумі 1901,31 грн., 3% річних - 430,37 грн., 33 505,48 грн. - штрафу та 52 362,50 грн. - неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/1195/14 та призначено її розгляд на 20.02.2014р.

Проте, у зв'язку з подіями в центрі м. Києва, які стались у період з 18.02.2014р. по 21.02.2014р., та загрожували життю співробітників суду, розгляд справи 20.02.2014р. не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014р. розгляд справи призначено на 13.03.2014р.

Присутній у судовому засіданні від 13.03.2014р. представник позивача підтримав заялені позовні вимоги в повному обсязі та частково надав документи, витребувані судом.

Крім того, представник позивача просив задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, наведене в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; витребувані ухвалою суду від 31.01.2014р. відповідач документи не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014р. відкладено розгляд справи на 27.03.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

При цьому, у зазначеній ухвалі суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Присутній у судовому засіданні від 27.03.2014р. представник позивача підтримав заялені позовні вимоги в повному обсязі та надав витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; витребувані ухвалами суду від 31.01.2014р. та від 13.03.2014р. відповідач документи не подав і не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.01.2014р. та ухвалу від 13.03.2014р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 27/03/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2. договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити замовлений товар.

Згідно п. 1.4. договору, моментом виникнення права власності на товар у покупця - є момент підписання уповноваженими представниками сторін товаросупровідного документу, який засвідчує момент передачі товару від постачальника покупцю. З моменту виникнення права власності на товар, покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару. Під товаросупровідним документом сторони розуміють документ (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист, вантажна декларація), що супроводжує товар й містить дані про товар.

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № РН-0000001 від 28.03.2013р., № РН-0000006 від 23.05.2013р. та згідно з довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1361 від 28.03.2013р., № 1388 від 17.05.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи, відвантажив відповідачу товар на загальну суму 335 054,78 грн.

У п. 6.1.договору сторони визначили, що розрахунки за цим договором між постачальником і покупцем проводяться шляхом безготівкових розрахунків. Покупець зобов'язаний щотижнево здійснювати оплату, але не пізніше 45 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії поставленого товару за наступним графіком:

- перший платіж у розмірі 10% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 2 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- другий платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 7 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- третій платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 14 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- четвертий платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 21 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- п'ятий платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 28 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- шостий платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 35 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару;

- сьомий платіж 15% вартості поставленого товару в кожній окремій партії не пізніше 44 календарних днів від дати поставки кожної окремої партії товару.

Водночас, умовами п. 4.8. договору встановлено, що позивач має право в односторонньому порядку змінювати ціну кожної одиниці відвантаженого товару на день оплати за наступною формулою: ціна після перерахунку = ціна до перерахунку * індекс К, де ціна до перерахунку - ціна за одиницю товару, визначена у відповідній специфікації; індекс К - коефіцієнт перерахунку ціни, який дорівнює відношенню комерційного курсу продажу АТ «ОТП БАНК», опублікованого на офіційному сайті www.otpbank.com.ua., євро до гривні на дату оплату товару, до комерційного курсу продажу «ОТП БАНК», опублікованого на офіційному сайті www.otpbank.com.ua., євро до гривні на дату відвантаження товару (оформлення накладної, в якій зазначено товар, що відвантажується). При цьому, сторони зобов'язуються підписати уточнюючу специфікацію, в якій зазначається ціна товару після перерахунку, з урахуванням раніше здійсненої передплати та оплат відвантаженого товару. Кожний такий перерахунок здійснюється на неоплачену частину товару на днь оплати залишокового товару покупцем. Постачальник має право направити покупцю зазначену в даному пункті договору уточнюючу специфікацію для підписання, а покупець зобов'язаний здійснити відповідно до уточнюючої специфікації, остаточну оплату. Не пізніше наступного дня після одержання уточнюючої специфікації, покупець зобов'язаний підписати її та повернути постачальнику.У випадку не підписання та не повернення постачальнику уточнюючої специфікації протягом 5 днів з моменту її отримання покупцем, така уточнююча специфікація вважається узгодженою (підписаною) сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, уз в'язку з чим позивач на підставі п. 4.8. договору змінив ціну переданого та неоплаченого товару в односторонньому порядку, надіславши на адресу відповідача 14.11.2013р. уточнюючі специфікації № 1 та № 2 від 06.11.2013р.

Крім того, згідно з п. 6.7. договору, у разі, якщо покупець вчасно не розрахувався за поставлений товар, затримує платежі, увесь отриманий покупцем товар у відповідному сезоні «весна - літо», «осінь - зима» перераховується зі збільшенням ціни на 5%.

Позивач, виходячи з умов п. 6.7. договору, збільшив ціну переданого та неоплаченого вчасно відповідачем товару на 5%, надіславши на адресу останнього відповідні розрахунки № 1 та № 2 від 06.11.2013р., що підтверджується наявними у справі доказами.

Отже, з урахуванням умов пунктів 4.8., 6.7. договору, вартість переданого позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 28.03.2013р., № РН-0000006 від 23.05.2013р. відповідачу товару становила 351807,96 грн.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав взяті на себе за договором зобов'язання, розрахувавшись з позивачем на суму 290636,04 грн. грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, на день розгляду справи вартість товару в сумі 61171,92 грн. (з урахуванням збільшення ціни товару) залишена відповідачем не оплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару, відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 61 171,92 грн. підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1901,31 грн., 3% річних - 430,37 грн., 33 505,48 грн. - штрафу та 52 362,50 грн. - неустойки.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, згідно п. 8.3. договору, у разі прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати поставленого та/або замовленого товару, покупець сплачує на користь постачальника штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від загальної суми поставленого та/або замовленого і неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання починається з дня коли зобов'язання мало бути виконано і припиняється в день повного виконання зобов'язань.

Крім того, у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати поставленого та/або замовленого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання) (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 8.5. договору, у разі прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати поставленого та/або замовленого товару, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 % від суми кожної партії поставки.

Як вбачається з розрахунку доданного до позовної заяви, позивачем здійснено нарахування:

- на підставі п. 8.3. договору, неустойки в розмірі 1% за кожен день прострочення від загальної суми неоплаченого товару в сумі 36874,44 грн. (заборгованість за товар без курсової різниці та 5% збільшення ціни товару) за період з 08.07.2013р. по 26.11.2013р., що становить 52362,50 грн.;

- на підставі п. 8.4. договору, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від загальної суми неоплаченого товару в сумі 36874,44 грн. (заборгованість за товар без курсової різниці та 5% збільшення ціни товару) за період з 08.07.2013р. по 26.11.2013р., що становить 1901,31 грн.;

- на підставі п. 8.5. договору, штрафу у розмірі 10 % від суми кожної партії поставки, що становить 33505,48 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1901,31 грн.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 8.5. договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 33505,48 грн.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 52362,50 грн. неустойки, яка нарахована на підставі п. 8.3. договору, оскільки, як зазначено вище, різновидами неустойки є пеня та штраф, а відповідне нарахування пені передбачено умовами п. 8.4. договору.

Крім того, порядок нарахування неустойки у п. 8.3. договору повністю відповідає порядку нарахуванню пені, визначеному в п. 8.4. договору.

Таким чином, позивачем здійснено застосування одного й того ж виду відповідальності у вигляді пені за одне й теж саме правопорушення - несвоєчасна оплата отриманого товару, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 8.3. договору суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, ст. 549 Цивільного кодексу України, цей пункт підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крі, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 430,37 грн., які нараховані на заборгованість у сумі 36874,44 грн. за період з 08.07.2013р. по 26.11.2013р., підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

У п. 2.5. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вказано, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду одночасно позовну заяву та заяву про забезпечення позову шляхом об'єднання їх в одному документі та сплачено судовий збір у розмірі 2987,43 грн. за подання позовної заяви згідно з платіжними дорученнями № 72 від 21.11.2013р. та 1720,50 грн. - за подання заяви про забезпечення позову за платіжним дорученням № 74 від 28.11.2013р.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п. 5.2. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевикладене, позивачу у зв'язку з надмірною сплатою судового збору слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Визнати недійсним п. 8.3. Договору № 27/03/13 від 27.03.2013р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Взуття» та товариством з обмеженою відповідальністю «Монарх Рітейл Україна»

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх Рітейл Україна» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; фактична адреса: 01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, 5; код ЄДРПОУ 37355731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Взуття» (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8; код ЄДРПОУ 34046315) 61 171 грн. 92 коп. - боргу, 1901 грн. 31 коп. - пені, 33 505 грн. 48 коп. - штрафу, 430 грн. 37 коп. - 3% річних, 1940 грн. 18 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

5. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Взуття» (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8; код ЄДРПОУ 34046315) з Державного бюджету України 1720 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 74 від 28.11.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/1195/14.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.04.2014р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов