Рішення

від 07.04.2014 по справі 910/2923/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2923/14 07.04.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОСТОК"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ТАЙМ УКРАЇНА"

Про стягнення 35497,81 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Галкіна Я.Г. за довіреністю від 28.01.2014

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 07.04.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

25.02.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява №35 від 24.02.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОСТОК" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ТАЙМ УКРАЇНА" (надалі - відповідач) про стягнення 35497,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договорами № 40, № 41 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/2923/14, розгляд справи призначено на 19.03.2014.

27.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 19.03.2014, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи та подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 19.03.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, однак через канцелярію суду 19.03.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши вказане клопотання, задовольнив його.

Ухвалою суду від 19.03.2014, розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського суду м. Києва на 02.04.2014.

28.03.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив.

В судове засідання, призначене на 02.04.2014, представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшенням розміру позовних вимог.

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв'язку 13.02.2014 відповідачем було сплачено 9 000 грн. основного боргу.

Заява про зменшення позовних вимог надійшла до початку розгляду справи по суті, а отже на підставі ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи відбуватиметься з урахування вказаної заяви.

В судовому засіданні 02.04.2014 оголошено перерву на 07.04.2014.

В судове засідання, призначене на 07.04.2014, представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи та подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 07.04.2014, представник відповідача не з'явився, витребувані судом докази представник відповідача не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2013 підписаний договір - заявка № 40 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (Надалі по тексту - Договір) (копія міститься в матеріалах справи), де Виконавцем по Договору являвся ТОВ «Трансвосток», а Замовником ТОВ «ПРАЙМ ТАЙМ УКРАЇНА».

13.12.2013 був підписаний АКТ надання послуг № 438 загальною вартістю 18 000 грн. (копія міститься в матеріалах справи.) Даним актом Замовник підтвердив, що претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

17.12.2013 підписаний договір - заявка № 41 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (Надалі по тексту - Договір) (копія міститься в матеріалах справи), де Виконавцем по даному Договорі являвся ТОВ «Трансвосток», а Замовником ТОВ «ПРАЙМ ТАЙМ УКРАЇНА».

24.12.2013 був підписаний АКТ надання послуг № 469 загальною вартістю 18 000 грн. (копія міститься в матеріалах справи). Даним актом Замовник підтвердив, що претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Однак, Замовник не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату послуг, відповідно до АКТІВ № 438 від 13.12.2013, № 469 від 24.13.2013.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 36 000 грн.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні 02.04.2014 позивач зменшив вимоги до відповідача у зв'язку останнім часткової сплати основного боргу в сумі 9 000 грн.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі ст. 3 Цивільного кодексу України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 000 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 041,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

В свою чергу за умовами догорів № 40 та № 41 вартість організації перевезенням проводиться на протязі 10 банківських днів по оригіналам документів, отже за договором № 40 останній день сплати становить23.12.2013, за договором № 41 - 03.01.2014.

Таким чином, стягувана сума пені, яка нарахована позивачем підлягає перерахунку.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 435,95 грн. за договором № 40, та 365,42 грн. за договором № 41, а разом 801, 37 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 240, 33 трьох відсотків річних та 216, 06 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не вірно розраховано вказані суми, та підлягають перерахунку.

За здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 100,60 грн. за договором № 40, та 84,33 грн. за договором № 41, а разом 184, 93 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 0 грн. за договором № 40, та 144,22 грн. за договором № 41, а разом 144,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ТАЙМ УКРАЇНА" (03040, м. Київ, Вулиця Ломоносова, будинок 7; ідентифікаційний код: 37413185) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСВОСТОК"" (04070, м. Київ, Вулиця Ігорівська, будинок 12-А; ідентифікаційний код 36472538) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 144 (сто сорок чотири) грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. - 3 % річних, 801 (вісімсот одна) грн. 37 коп. - пені та 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 75 коп. - суму судового збору.

3. В частині стягнення 387, 29 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.04.2014

Суддя М.О. Лиськов