Постанова

від 31.03.2014 по справі 813/1315/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року 15 год. 40 хв. м. Львів № 813/1315/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Ліспромсервіспостач» - представник Мельничук В.А. додержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Холявка І.Я. проскасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 року № 0000022240, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ліспромсервіспостач» (далі - позивач, ПП «Ліспромсервіспостач») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському р-ні м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 року № 0000022240.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевіркою не встановлено того факту, що товарно-матеріальні цінності, щодо придбання яких виникли сумніви у перевіряючих, придбані у будь-яких інших осіб, ніж вказані у первинних документах, або отримані позивачем безоплатно. В акті відсутні висновки щодо зменшення позивачу податкових зобов'язань, задекларованих за результатами подальшої реалізації товарів, які виготовлені із придбаних пиломатеріалів. Всупереч доводам акта, відповідачем фактично визнано факт отримання матеріалів від контрагентів, реальність операцій з якими актом не визнано. При складанні акта перевірки відповідачем наведено нічим необґрунтовані та такі, що свідчать про перевищення повноважень, висновки про те, що правочини позивача з вказаними вище контрагентами не мали на меті настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що відповідно до відомостей акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2013 року № 1239/22-2/38148831, ТзОВ «ТПК Груп» не могло здійснити поставку товарів позивачу, а із акта Алчевської ОДПІ Луганської області від 15.05.2012 року № 299/22-300/37156768 вбачається, що не могла бути здійснена поставка і ПП «Ардея-Тех». З огляду на відомості зазначених актів, ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування пиломатеріалів, а також неточності у договорі купівлі-продажу № 0108-4 від 01.08.2012 року, господарські операції позивача із вказаними контрагентами є нереальними, а отже суми податкового кредиту сформовані неправомірно.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ПП «Ліспромсервіспостач» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 02.07.2008 року згідно Свідоцтва про державну реєстрацію № 14151020000020357, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100128960 від 17.07.2008 року.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» з питань господарських відносин з ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року. За результатами перевірки складено Акт № 142/22-40/36027053 від 31.01.2014 року, згідно з висновками якого, позивачем порушено п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та зниження ПДВ всього на 21508,33 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 року № 0000022240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 21508,33 грн і застосовано штрафні санкції в розмірі 8330,18 грн.

Не погодившись із вказаним повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

З вищенаведених норм випливає, що обов'язковою умовою отримання Позивачем права на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, а також використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах підприємницької діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2011 року позивачем у ПП «Ардея-Тех» придбано пиломатеріали хвойні обрізні на суму 29100 грн, у тому чилі ПДВ 4850 грн. Приймання-передача товарно-матеріальних цінностей здійснена на підставі видаткової накладної № 0105/11 від 05.01.2011 року. Розрахунки за придбаний товар позивачем проведено за платіжним дорученням № 854 від 02.02.2011 року в повному обсязі, в тому числі ПДВ у сумі 4850 грн. За результатами здійснення даної господарської операції ПП «Ардея-Тех» позивачу виписано податкову накладну № 0105/11 від 05.01.2011 року, яка позивачем відображена у складі податкового кредиту січня 2011 року.

Із Акта перевірки випливає, що підставою для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за вказаною операцією стали відомості акта Алчевської ОДПІ Луганської області від 15.05.2012 року № 299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року. При цьому, слід зазначити, що вказана перевірка проведена за відсутності посадових осіб вказаного суб'єкта господарювання та за відсутності первинних документів ПП «Ардея-Тех», а підставою для висновків про неможливість здійснення господарської діяльності стали відомості інформаційних баз даних та пояснення особи, яка не має відношення до діяльності вказаного платника податку.

Саме із наведених вище відомостей, не враховуючи дані наявних у позивача первинних та платіжних документів, якими оформлена господарська операція, відповідач прийшов до висновку про нереальність господарської операції позивача із вказаним контрагентом.

На підтвердження господарських операцій із ТзОВ «ТПК Груп» позивачем надано Договір купівлі-продажу № 0108-4 01.08.2012 року.

На підставі вказаного договору позивачем у вказаного контрагента придбано пиломатеріали хвойні обрізні на загальну суму 99950 грн, у тому числі ПДВ 16658,33 грн. Приймання-передача товарно-матеріальних цінностей Сторонами оформлена видатковими накладними: № 7/08-14 від 07.08.2012 року на суму 20000 грн, у т.ч. ПДВ 3333,33 грн; № 3/09-34 від 03.09.2012 року на суму 40000 грн, у т. ч. ПДВ 6666,67 грн; № 4/10-17 від 04.10.2012 року на суму 39950 грн, у т. ч. ПДВ 6685,33 грн. Оплата за придбаний товар позивачем проведена за платіжними дорученнями: № 1309 від 12.09.2012 року на суму 20000 грн, у т. ч. ПДВ 3333,33 грн; № 1313 від 20.09.2012 року на суму 20000 грн, у т. ч. ПДВ 3333,33 грн; № 1320 від 02.10.2012 року на суму 20000 грн, у т. ч. ПДВ 3333,33 грн; № 1339 від 24.10.2012 року на суму 30000 грн, у т. ч. ПДВ 5000 грн; № 1351 від 06.11.2012 року на суму 9950 грн, у т. ч. ПДВ 1658,33 грн. За результатами здійснення даних господарських операцій ТзОВ «ТПК Груп» позивачу виписано податкові накладні № 142 від 07.08.2012 року, № 61 від 03.09.2012 року та № 108 від 04.10.2012 року, які позивачем відображені у складі податкового кредиту серпня, вересня та жовтня 2012 року.

Із Акта перевірки випливає, що підставою для висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за вказаними операціями стали відомості акта ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1239/22-2/38148831 від 03.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТПК Груп» у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження. Зазначеним актом ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблено висновок про те, що вказаний платник здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Саме із наведених вище відомостей, не враховуючи дані наявних у позивача первинних та платіжних документів, якими оформлена господарська операція, відповідач прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, платіжних, як доказів здійснення оплати за отриманий товар у вказаних вище контрагентів.

Податковий кодексу України не ставить у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивача жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Припущення щодо неможливості здійснення позивачем господарських операцій зазначені в актах перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат на придбання товарів. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та віднесення понесених витрат до валових.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагентами, які мали статус платників податку на додану вартість.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Натомість, позивачем до матеріалів справи долучено первинну документацію, яка свідчить про обставини використання придбаних у ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» пиломатеріалів у власній господарській діяльності. Долучені документи свідчать про те, що позивач на підставі Договорів оренди нежитлових приміщень від 04.01.2011 року № 007 та від 02.01.2013 року № 12, укладених із СП ТзОВ «Інтерконтракт» у спірних податкових періодах використовував у своїй господарській діяльності виробничі та складські приміщення, а також обладнання необхідне для виготовлення виробів з деревини. У відповідності до штатних розписів на 2011-2012 роки, у перевірених податкових періодах штат працівників залучених до виробництва виробів з деревини складав 16 осіб. Долучені позивачем до матеріалів справи вибірково видаткові накладні та Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей свідчать про те, що позивач з метою отримання доходу в межах своєї господарської діяльності здійснював переробку деревини, в тому числі в і пиломатеріалів придбаних у ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» та подальшу реалізацію виготовлених з неї товарів.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаних товарів, що на думку відповідача, свідчить про нереальність здійснення операцій, слід зазначити наступне.

Згідно із п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 0108-4 від 01.08.2012 року укладеного позивачем з ТзОВ «ТПК Груп», обов'язок доставки товару покладено на продавця, такі ж умови доставки, згідно із поясненнями представника позивача, виконувались при придбанні товарів у ПП «Ардея-Тех». Інші обставини щодо доставки товарів перевіркою не встановлено, а відповідачем не доведено. В свою чергу, згідно із поясненнями представника позивача, при доставці пиломатеріалів уповноваженими представниками продавців товарно-транспортні накладні позивачу не надавались.

У свою чергу, визначаючи право платника податків на податковий кредит з ПДВ, ПК України жодним чином не згадує про товарно-транспортні накладні, як документи, які підтверджують таке право.

Щодо посилання представника відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року у справі № 9991/49521812, то фактичні обставин оцінені судами в межах даної судової справи стосуються податкових періодів з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, в той час, позивачу сума податкового кредиту за результатами відносин з ПП «Ардея-Тех» зменшена позивачу за господарською операцією за січень 2011 року. Це, в свою чергу, спростовує правомірність посилання на обставини викладені у вказаному судовому рішенні в межах предмета спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, ДПІ у Франківському р-ні м. Львова не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення. Натомість докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ПП «Ліспромсервіспостач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2014 року № 0000022240, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.02.2014 року № 0000022240.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» (ЄДРПОУ 36027053, вул. Наукова, 57/77, м. Львів) 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 квітня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.