Ухвала

від 25.09.2014 по справі 813/1315/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 876/4454/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю представників: позивача Мельничука В.А., відповідача Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у адміністративній справі №813/1315/14 за позовом Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Ліспромсервіспостач» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 року №0000022240.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.02.2014 року № 0000022240. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» 182.70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнято з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Посилається на норми Податкового кодексу України та відомості акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03.04.2013 року №1239/22-2/38148831 та Алчевської ОДПІ Луганської області від 15.05.2012 року №299/22-300/37156768, ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на транспортування пиломатеріалів, а також неточності у договорі купівлі-продажу №0108-4 від 01.08.2012 року, тому вважає, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами є нереальними, а суми податкового кредиту сформовані неправомірно. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну каргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначає, що перевіркою не встановлено того факту, що товарно-матеріальні цінності, щодо придбання яких виникли сумніви у перевіряючих, придбані у будь-яких інших осіб, ніж вказані у первинних документах, або отримані позивачем безоплатно. Висновки про те, що правочини позивача з контрагентами не мали на меті настання правових наслідків, є безпідставними та неправомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» з питань господарських відносин з ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено Акт №142/22-40/36027053 від 31.01.2014 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ та зниження ПДВ всього на 21508,33 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 року №0000022240, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 21508,33 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 8330,18 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що ДПІ у Франківському районі м. Львова не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем представлено докази на підтвердження реальності здійснених господарських операцій.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 05.01.2011 року позивачем у ПП «Ардея-Тех» придбано пиломатеріали хвойні обрізні на суму 29100,00 грн, у тому чилі ПДВ 4850,00 грн.

Приймання-передача товарно-матеріальних цінностей здійснена на підставі видаткової накладної №0105/11 від 05.01.2011 року. Розрахунки за придбаний товар позивачем проведено за платіжним дорученням №854 від 02.02.2011 року в повному обсязі, в тому числі ПДВ у сумі 4850,00 грн. За результатами здійснення даної господарської операції ПП «Ардея-Тех» позивачу виписано податкову накладну №0105/11 від 05.01.2011 року, яка позивачем відображена у складі податкового кредиту січня 2011 року.

Крім цього, між позивачем та ТзОВ «ТПК Груп» укладено Договір купівлі-продажу №0108-4 01.08.2012 року.

На підставі вказаного договору позивачем у вказаного контрагента придбано пиломатеріали хвойні обрізні на загальну суму 99950,00 грн., у тому числі ПДВ 16658,33 грн. Приймання-передача товарно-матеріальних цінностей Сторонами оформлена видатковими накладними: №7/08-14 від 07.08.2012 року на суму 20000 грн., у т.ч. ПДВ 3333,33 грн.; №3/09-34 від 03.09.2012 року на суму 40000 грн., у т. ч. ПДВ 6666,67 грн.; №4/10-17 від 04.10.2012 року на суму 39950 грн., у т. ч. ПДВ 6685,33 грн. Оплата за придбаний товар позивачем проведена за платіжними дорученнями: №1309 від 12.09.2012 року на суму 20000 грн., у т. ч. ПДВ 3333,33 грн.; №1313 від 20.09.2012 року на суму 20000 грн., у т. ч. ПДВ 3333,33 грн.; №1320 від 02.10.2012 року на суму 20000 грн., у т. ч. ПДВ 3333,33 грн.; №1339 від 24.10.2012 року на суму 30000 грн., у т. ч. ПДВ 5000 грн.; №1351 від 06.11.2012 року на суму 9950 грн., у т. ч. ПДВ 1658,33 грн. За результатами здійснення даних господарських операцій ТзОВ «ТПК Груп» позивачу виписано податкові накладні №142 від 07.08.2012 року, №61 від 03.09.2012 року та №108 від 04.10.2012 року, які позивачем відображені у складі податкового кредиту серпня, вересня та жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

Таким чином, отримання права на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів, а також використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах підприємницької діяльності.

Відповідач вважає, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції з ПП «Ардея-Тех» на підставі відомостей акта Алчевської ОДПІ Луганської області від 15.05.2012 року №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року. При цьому, слід зазначити, що вказана перевірка проведена за відсутності посадових осіб вказаного суб'єкта господарювання та за відсутності первинних документів ПП «Ардея-Тех», а підставою для висновків про неможливість здійснення господарської діяльності стали відомості інформаційних баз даних та пояснення особи, яка не має відношення до діяльності вказаного платника податку.

Саме із наведених вище відомостей, не враховуючи дані наявних у позивача первинних та платіжних документів, якими оформлена господарська операція, відповідач прийшов до висновку про нереальність господарської операції позивача із вказаним контрагентом.

Що стосується операції з ТзОВ «ТПК Груп», то підставою висновку про протиправність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за вказаними операціями стали відомості акта ДПІ у Печерському районі м. Києва №1239/22-2/38148831 від 03.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТПК Груп» у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження. Зазначеним актом ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблено висновок про те, що вказаний платник здійснював діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Саме із наведених вище відомостей, не враховуючи дані наявних у позивача первинних та платіжних документів, якими оформлена господарська операція, відповідач прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача із вказаним контрагентом.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: податкових, видаткових накладних, платіжних, як доказів здійснення оплати за отриманий товар у вказаних вище контрагентів.

Припущення щодо неможливості здійснення позивачем господарських операцій зазначені в актах перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товарів відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та понесених витрат на придбання товарів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагентами, які мали статус платників податку на додану вартість, зокрема до матеріалів справи долучено первинну документацію, яка свідчить про обставини використання придбаних у ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» пиломатеріалів у власній господарській діяльності. Долучені документи свідчать про те, що позивач на підставі Договорів оренди нежитлових приміщень від 04.01.2011 року №007 та від 02.01.2013 року №12, укладених із СП ТзОВ «Інтерконтракт» у спірних податкових періодах використовував у своїй господарській діяльності виробничі та складські приміщення, а також обладнання необхідне для виготовлення виробів з деревини. У відповідності до штатних розписів на 2011-2012 роки, у перевірених податкових періодах штат працівників залучених до виробництва виробів з деревини складав 16 осіб. Долучені позивачем до матеріалів справи вибірково видаткові накладні та Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей свідчать про те, що позивач з метою отримання доходу в межах своєї господарської діяльності здійснював переробку деревини, в тому числі в і пиломатеріалів придбаних у ТзОВ «ТПК Груп» та ПП «Ардея-Тех» та подальшу реалізацію виготовлених з неї товарів.

Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаних товарів, то згідно із п. 2.2 Договору купівлі-продажу №0108-4 від 01.08.2012 року укладеного позивачем з ТзОВ «ТПК Груп», обов'язок доставки товару покладено на продавця, такі ж умови доставки виконувались при придбанні товарів у ПП «Ардея-Тех».

Що стосується посилання апелянта на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.10.2012 року у справі №9991/49521812, то фактичні обставин оцінені судами в межах даної судової справи стосуються податкових періодів з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, в той час, позивачу сума податкового кредиту за результатами відносин з ПП «Ардея-Тех» зменшена позивачу за господарською операцією за січень 2011 року. Це, в свою чергу, спростовує правомірність посилання на обставини викладені у вказаному судовому рішенні в межах предмета спору.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про протиправність та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.02.2014 року №0000022240 є вірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи, приведені в апеляційні скарзі, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у адміністративній справі №813/1315/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді І.І. Запотічний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 30.09.2014 р.